Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №910/16513/14
Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №910/16513/14
Постанова ВГСУ від 31.03.2015 року у справі №910/16513/14
Постанова ВГСУ від 12.05.2015 року у справі №910/16513/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 910/16513/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: компанії "Хербс Трейдінг ГмбХ" розглянув касаційну скаргу Старцева Т.М. товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 рокуу справі№ 910/16513/14 господарського суду міста Києваза позовомкомпанії "Хербс Трейдінг ГмбХ"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" простягнення коштівВ С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. (суддя Бондарчук В.В.) вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фра-М», які обліковуються на розрахункових рахунках в установах банків, в межах суми позову 912 458 55 євро, що еквівалентно 14 555 366, 33 грн..

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 року (судді: Самсін Р.І., Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) ухвалу господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду скасувати як необґрунтовані з підстав порушення норм процесуального права.

Скаржник доводить, що обставини, які доводить позивач та які свідчать про вжиття дій з метою ухилення від виконання зобов'язань перед позивачем не доведені належними доказами, а потенційні припущення позивача не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Позивач у відзиві проти доводів скарги заперечив, вважає, що вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову може вирішуватися без проведення окремого судового засідання і без виклику сторін, дії, які відповідач вчиняє унеможливлять стягнення заборгованості за даним позовом, тому вважає, що судом обґрунтовано вжиті заходи забезпечення позову і просить оскаржувані ухвалу та постанову у справі залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Відповідач звернувся з заявою про зупинення виконання ухвали господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. в порядку ст. 121-1 ГПК України.

Вимагаючи зупинити виконання судового рішення заявник доводить, що такий процесуальний захід забезпечить уникнення складнощів повороту виконання судового рішення у випадку його скасування.

Касаційна інстанція зазначає, що обумовлений нормою ст. 121-1 ГПК України правовий інструмент зупинки виконання судового рішення передбачає необхідність забезпечення належних гарантій прав учасників судового процесу з тією метою, щоб без шкоди для ефективності судового захисту мінімізувати ймовірність негативних наслідків результату вирішення спору.

В розглядуваному ж випадку слід вказати, що застосування заходів забезпечення позову не призводить до вилучення у боржника майна чи стягнення грошових коштів, зокрема, на які накладено арешт, як наслідок, поворот виконання в випадку скасування забезпечення позову не застосовується, тому обґрунтування заявника та узалежнення процесуальних інститутів забезпечення позову та повороту виконання судового рішення є помилкові.

Враховуючи наведене суд відхиляє вимогу про зупинення виконання ухвали про забезпечення позову.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, відзиву, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом заявленого позову на забезпечення якого, позивачем подано заяву є вимоги про стягнення суми заборгованості за угодою купівлі-продажу у розмірі 912 458, 55 євро, з яких сума основного боргу за поставлений та неоплачений товар складає 812 298, 04 євро.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

У п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. зазначено, що:

- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви;

- адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Врахувавши, що спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару на загальну суму 912 458 55 євро, що еквівалентно 14 555 366, 33 грн., прийнявши до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість поданої заяви в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Ухвала суду винесена з урахуванням вимог вміщених у п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. де зазначено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат; накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову мають гарантувати реальну можливість для виконання судового рішення, відповідно підставою для забезпечення позову є встановлені судом обставини, які підтверджують що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ст. 66 ГПК України).

Позивач, стверджуючи про вчинення відповідачем дій спрямованих на уникнення виконання зобов'язань перед позивачем, підтверджені додатково наданими витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (у відношенні ТОВ «Фра-М» (ідент. код 20322326) і ТОВ «Фрам-Ко» (ідент. код 39443405) станом на 08.12.2014р. та 02.02.2015р.), роздруківками сторінок про розміщення інформації в мережі Інтернет, які долучені в якості додатків до відзиву на апеляційну скаргу.

Припущення позивача про пов'язаність обох підприємств підтверджені документально, зокрема, про це свідчить перереєстрація філій розміщених у м. Дніпропетровську за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду 151Д та у місті Івано-Франківську за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича 15 з ТОВ «Фра-М» на ТОВ «Фрам-Ко» (станом на 08.12.2014р. вказана інформація містилась в ЄДР, як дані про відокремлені підрозділи ТОВ «Фра-М», тоді як станом на 02.02.2015р. зазначені філії вже є відокремленими підрозділами ТОВ «Фрам-Ко»).

Наведена у заяві позивача інформація, яка підтверджена документально є підставою вважати, що без вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що обліковуються на рахунках відповідача до вирішення спору по суті, неможливим буде в подальшому виконати рішення суду в разі задоволення вимог про стягнення боргу.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Обираний судом спосіб забезпечення позову відповідає передбаченим законом способам забезпечення позову.

Обираючи спосіб забезпечення позову господарський суд першої інстанції правомірно виходив з тих обставин, що накладення арешту відповідає передбаченим законом способам забезпечення позову, а також є підстави зважати, що наведені заявником обставини можуть утруднити виконання судового рішення.

Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Обставини викладені в касаційні скарзі не приймаються касаційною інстанцією до уваги з огляду на положення ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, оскільки вони висновків суду не спростовують, а містять вимогу щодо відмінної від попередніх судових інстанцій оцінки доказів.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. у справі № 910/16513/14 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун