ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Справа № 5004/407/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційні скарги 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод", с. Дубечне Волинської області; 2. публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ на ухвалувід 21.12.2016 господарського суду Волинської області та постановувід 06.04.2017 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5004/407/12 господарського суду Волинської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд", м. Ковель Волинської областіарбітражний керуючий Рабан М.Т., (розпорядник майна) м. Луцьк Волинської області в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Дельта Банк" ТОВ "Дубечненський керамічний завод"Арбузов О.О., довір.; Делідон І.М., довір.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Волинської області знаходиться справа № 5004/407/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" (далі - боржник), порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.02.2013, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Ковельрембуд", в тому числі визнано кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до боржника на суму 20 803 714,55 грн. першої черги, 1 113 грн. першої черги, 2 637 138,07 грн. шостої черги та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 17 581 340,02 грн. четвертої черги, 1 113 грн. першої черги.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2013р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 та ухвалу господарського суду Волинської області від 21.02.2013 щодо розгляду грошових вимог, зокрема ПАТ "Кредитпромбанк" скасовано з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.08.2013, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 та постановою Вищого господарського суду від 31.10.2013, визнано та включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ковельрембуд" кредиторські вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" на суму 15 706 763, 57 грн. першої черги, 1 113 грн. першої черги, 5 096 950, 98 грн. четвертої черги, 734 253, 31 грн. коп. шостої черги.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.09.2016 за результатом перегляд пункту 1 ухвали від 05.08.2013 про затвердження реєстру вимог кредиторів за нововиявленими обставинами визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" на суму 11 485 580, 58 грн. першої черги, 1 113 грн. першої черги, 9 318 133, 97 грн. четвертої черги, 734 253, 31 грн. шостої черги.

У листопаді 2013 року публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - кредитор 1) подано заяву про заміну кредитора публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" його правонаступником - публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" в частині грошових вимог на суму 11 025 649,85 грн. першої черги (забезпечені заставою), 1 113 грн. першої черги, 9 318 133,97 грн. четвертої черги, 438 483,99 грн. шостої черги (з урахуванням заяв про уточнення).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.02.2014, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2014, вказану заяву задоволено частково. Замінено кредитора боржника ПАТ "Кредитпромбанк" на ПАТ "Дельта Банк" в межах зобов'язань, що виникли згідно з кредитним договором №08/01/07КЛТ від 04.01.2007 та кредитним договором №08/05/08-КЛТ від 23.04.2008. В задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" щодо решти вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 та ухвалу господарського суду Волинської області від 10.02.2014 скасовано з направленням справи № 5004/407/12 на новий розгляд до господарського суду Волинської області (в оскаржуваній частині). Суд касаційної інстанції вказав на необхідність здійснення правонаступництва кредиторських вимог в грошовому еквіваленті з відображенням відповідної суми вимог в реєстрі вимог кредиторів.

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод" (далі - кредитор 2) також звернулося до суду із заявою про заміну кредитора боржника публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником - кредитором 2 в сумі 17 581 340,02 грн. четвертої черги, 1 113 грн. першої черги.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.12.2016 (суддя Кравчук А.М.) клопотання кредитора 2 задоволено, замінено кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником ТОВ "Дубечненський керамічний завод" в сумі 17 581 340, 02 грн. вимог четвертої черги (пункти 1, 2 ухвали).

Клопотання кредитора 1 задоволено частково. Замінено кредитора ПАТ "Кредитпромбанк" його правонаступником ПАТ "Дельта банк" на суму 20 782 267, 81 грн., з яких 11 025 649, 85 грн. перша черга, 9 318 133, 97 грн. четверта черга, 438 483,99 грн. шоста черга. У задоволенні заяви кредитора 1 про правонаступництво на суму 1 113 грн. судового збору відмовлено (пункти 3, 4 ухвали).

Суд першої інстанції виходив з того, що набуття кредиторами 1 та 2 прав грошових вимог до боржника підтверджено документально.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 (судді: Мамченко Ю.А. - головуючий, Павлюк І.Ю., Саврій В.А.) апеляційну скаргу ПАТ "Дубечненський керамічний завод" залишено без задоволення (в частині заяви кредитора 2 про правонаступництво). Апеляційну скаргу боржника задоволено частково, пункти 3, 4 ухвали від 21.12.2016 скасовано, замінено кредитора боржника ПАТ "Кредитпромбанк" його правонаступником ПАТ "Дельта Банк" на суму 9 318 133, 97 грн. четверта черга, 438 483,99 грн. шоста черга. У задоволенні заяви про правонаступництво в сумі 11 025 649,85 грн. першої черги відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції щодо кредитора 2 мотивована тим, що його грошові вимоги підтверджені відповідними первинними документами, що свідчать про набуття права вимоги кредитного зобов'язання боржника. Що стосується кредитора 1, то з наданих ним документів вбачається лише набуття від ПАТ "Кредитпромбанк" прав вимоги за кредитними договорами, без наявності відповідних доказів набуття прав іпотекодержателя за договорами іпотеки. У зв'язку з чим відсутні правові підстави для заміни кредитора - ПАТ "Кредитпромбанк" в реєстрі в частині грошових вимог, забезпечених заставою.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, кредитор 1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині розгляду заяви ПАТ "Дельта Банк" про правонаступництво та залишити в силі в цій частині ухвалу суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги стосуються порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 512, 513, 516 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України "Про іпотеку", ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник стверджує про набуття ним прав кредитора за усіма зобов'язаннями боржника перед ПАТ "Кредитпромбанк", у тому числі забезпеченими заставою.

Також до суду касаційної інстанції звернувся кредитор 2, вимоги касаційної скарги якого стосуються скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги кредитора 2 та зміни пункту 2 ухвали суду першої інстанції щодо заміни ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на кредитора 2 в частині вимог першої черги в сумі 1 113 грн. судового збору. Скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм процесуального права, зокрема, ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник посилається на те, що він набув прав кредитора щодо всіх зобов'язань боржника перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", включених до реєстру, у тому числі вимог по сплаті судового збору.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга кредитора 2 підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга кредитора 1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Нормами цієї ж статті передбачено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Одночасно статтею 25 ГПК України, застосування якої у справі про банкрутство відбувається з урахуванням приписів ст. 41 цього Кодексу, у разі, зокрема заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ПАТ "Дельта Банк" (покупець) стверджував про придбання ним за договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 від ПАТ "Кредитпромбанк" (продавець) прав вимоги до боржника грошового зобов'язання за укладеними між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Ковельрембуд" кредитними договорами від 04.01.2007 № 08/01/07-КЛТ та від 23.04.2008 № 08/05/08-КЛТ. При цьому кредитор просив замінити кредитора ПАТ "Кредитпромбанк" в реєстрі вимог кредиторів боржника в межах вказаних кредитних договорів на ПАТ "Дельта Банк" в сумі 11 025 649, 85 грн. першої черги (забезпечені заставою), 1 113 грн. першої черги судового збору, 9 318 133,97 грн. четвертої черги, 438 483,99 грн. шостої черги.

Згідно з додатком № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 (перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги), а також актом приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, ПАТ "Дельта Банк" отримало право вимоги щодо декількох кредитних договорів, укладених між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Ковельрембуд", в тому числі за кредитним договором № 08/01/07КЛТ від 04.01.2007 (з додатковими угодами до нього) та кредитним договором № 08/05/08-КЛТ від 23.04.2008 (з додатковими угодами до нього), на підставі яких, серед іншого, ПАТ "Кредитпромбанк" було визнано кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Ковельрембуд".

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У той же час вищезазначені набуті ПАТ "Дельта Банк" грошові вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" до боржника були забезпечені іпотекою нерухомого майна за договорами іпотеки від 04.01.2007 №08/01/і01/07-КЛТ та від 04.01.2007 №08/01/і02/07-КЛТ, що стало підставою для визнання і включення частини вимог ПАТ "Кредитпромбанк" до реєстру вимог кредиторів окремо як таких, що забезпечені заставою майна боржника.

Проте, стверджуючи про набуття ним прав іпотекодержателя, кредитор 1 посилався та долучив до заяви про правонаступництво виключно договір купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, у додатках до якого відсутні відомості про передачу кредитору 1 прав вимоги за укладеними між ПАТ "Кредитпромбанк" та боржником договорами іпотеки.

У той же час за змістом абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство та ст. 33 ГПК України саме на кредитора покладено обов'язок документального підтвердження наявності грошових вимог до боржника (у тому числі забезпечених майном боржника) первинними документами, які беззаперечно свідчать про існування відповідного грошового зобов'язання боржника.

У даному випадку судом апеляційної інстанції не встановлено наявності доказів - первинних документів, які б підтверджували набуття ПАТ "Дельта Банк" прав іпотекодержателя за договорами іпотеки, на підставі яких були визнані та включені до реєстру відповідні забезпечені грошові вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" у справі про банкрутство ПАТ "Ковельрембуд".

У силу приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє виключно застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду заяви ПАТ "Дельта Банк" про правонаступництво відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності відповідних доказів (первинних документів) кредитор 1 не позбавлений права повторного звернення до суду в межах даної справи про банкрутство із заявою про правонаступництво щодо забезпечених вимог ПАТ "Кредитпромбанк".

Стосовно грошових вимог ТОВ "Дубечненський керамічний завод" судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Включені до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до боржника на загальну суму 17 581 340, 02 грн. ґрунтуються на двох договорах поруки від 25.02.2009 № 12/08-03/2065/11 та від 25.02.2009 № 12/08-03/1-1/11, за умовами яких боржник виступив фінансовим поручителем за виконання відповідно ВКФ "Євробуд" ЛТД кредитних зобов'язань перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за договором кредиту від 09.01.2008 №010/08-11/2065 та ПП "Захід" за договором кредиту від 18.01.2008 № 010/08-11/03/1-1.

У підтвердження факту набуття прав нового кредитора у зобов'язаннях за вищезазначеними договорами поруки, кредитор 2 послався на укладений з ТОВ "Фінансова компанія "СІАГАЛ" договір комісії від 05.11.2014 № 051114/1, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "СІАГАЛ" вчинила за дорученням кредитора 2 від свого імені правочини щодо набуття права вимоги до боржників за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ ВКФ "Євробуд" ЛТД, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Захід". Також 15.12.2014 між ТОВ "Фінансова компанія "СІАГАЛ" та кредитором 2 укладено договір відступлення прав за договорами поруки, за умовами якого останній набув права кредитора за договорами поруки, зокрема, № 12/08-03/2065/11, № 12/08-03/1-1/11 від 25.02.2009, укладеними між ТОВ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Ковельрембуд".

У свою чергу ТОВ "Фінансова компанія "СІАГАЛ" набуло відповідні права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки за аналогічними договорами комісії та цесії від ПАТ "Комерційний банк "Стандарт". ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" отримав спірне право вимоги від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі договору факторингу від 13.11.2014 та договору відступлення прав за договором поруки від 10.12.2014 № 11/140-5-1-00/001.

Стаття 11 ЦК України встановлює підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

У даному випадку кредитор 2 набув право вимоги за договорами банківського кредиту, які забезпечені фінансовою порукою боржника, тобто мала місце заміна кредитора у зобов'язанні (ст. 512 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

З огляду на вимоги ст. 514 ЦК України, оскільки кредитором 2 набуто право вимоги за договором банківського кредиту (ст. 1054 ЦК України), то така особа, як новий кредитодавець, повинна мати дозвіл (ліцензію) на надання фінансових послуг з кредитування. Отже, особа, яка набуває прав кредитора у кредитних правовідносинах повинна мати тотожну правосуб'єктність з особою, від якої таке право набуто (наявність дозволу на здійснення діяльності, ліцензії тощо).

При цьому у даному випадку для визначення характеру спірних правовідносин вирішальним є саме зміст та сутність набутого кредитором 2 зобов'язання (повернення кредиту), а не шлях (правові підстави), за яким це зобов'язання таким кредитором набуто (за допомогою укладення договорів доручення, комісії, цесії тощо).

Проте суди попередніх інстанцій, досліджуючи первинні документи у підтвердження факту переходу до кредитора 2 права вимоги за договором кредиту, не з'ясували обсягу правосуб'єктності та правовий статус ТОВ "Дубечненський керамічний завод" стосовно набуття прав кредитора за зобов'язаннями, що випливають з кредитних правовідносин.

Вищевказане свідчить про неповноту судового дослідження та в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, в силу приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, не може бути усунуто судом касаційної інстанції.

Відтак, судами допущені порушення вимог ст. ст. 47, 43 ГПК України щодо всебічного та повного дослідження всіх обставин справи. У зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблені такі, що відповідають чинним нормам матеріального права, висновки щодо прав і обов'язків сторін.

За таких обставин оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод" про правонаступництво підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи у вказаній частині суду необхідно врахувати викладене, встановити правову природу грошових зобов'язань боржника перед кредитором 2 та обсяг правосуб'єктності останнього і розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 512, 514 , 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 41, 43, 25, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу з товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод" задовольнити частково.

3. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі № 5004/407/12 в частині розгляду заяви публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про правонаступництво залишити без змін.

4. Ухвалу господарського суду Волинської області від 21.12.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі № 5004/407/12 в частині розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод" про правонаступництво скасувати.

5. Справу № 5004/407/12 в частині розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод" про правонаступництво передати на новий розгляд до господарського Волинської області в іншому складі суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич