ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року Справа № 912/4066/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, м. Олександрія, Кіровоградська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 рокуу справі господарського суду Кіровоградської областіза позовомОлександрійського міськрайонного центру зайнятості, м. Олександрія, Кіровоградська обл. доОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, м. Олександрія, Кіровоградська обл.простягнення 8 135, 95 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Олександрійський міськрайонний центр зайнятості звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі за текстом - Олександрійська ОДПІ) про стягнення 8 135, 95 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.12.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 року позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з Олександрійської ОДПІ на користь Олександрійського міськрайонного центру зайнятості 8 135, 95 грн. та судовий збір.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Олександрійська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 Господарського кодексу України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі заяви про надання статусу безробітного від 14.11.2013 року в період з 14.11.2013 року по 06.05.2014 року на обліку в Олександрійському міськрайонному центрі зайнятості як безробітна перебувала ОСОБА_4, що підтверджується персональною карткою № 110813111400021, додатком до персональної картки про відвідування особою територіального органу та отримані послуги, витягом з наказів про прийнятті рішення по особі.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року визнано незаконним та скасовано наказ Олександрійської ОДПІ від 06.11.2013 року "Про звільнення ОСОБА_4"; зобов'язано Олександрійську ОДПІ працевлаштувати ОСОБА_4 в Олександрійській ОДПІ; зобов'язано Олександрійську ОДПІ нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час з 08.11.2013 року по день працевлаштування, з вирахуванням виплаченої при звільненні компенсації за невикористані 77,5 календарних днів відпустки в сумі 7 033, 13 грн. та отриманої за цей час допомоги по безробіттю; в решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 811/3863/13-а змінено: викладено частину четверту резолютивної частини постанови суду в наступній редакції: "Зобов'язати Олександрійську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час з 08.11.2013 року по день працевлаштування, за вирахуванням виплаченої при звільненні компенсації за невикористані 77, 5 календарних днів відпустки в сумі 7 033, 13 грн. та отриманої за цей час допомоги по безробіттю, але не більше чим за три місяці, починаючи з 08.11.2013 року"; в решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року залишено без змін.

Відповідно до наказу відповідача від 29.04.2014 року ОСОБА_4 з 06.05.2014 року прийнято на посаду старшого державного інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Олександрійської ОДПІ.

Згідно довідки Олександрійської ОДПІ за період з 14.11.2013 року по 05.05.2014 року ОСОБА_4 виплачено допомогу по безробіттю в загальному розмірі 8 135, 95 грн.

07.05.2016 року позивачем направлено на адресу відповідача претензією № 03-08/2432/03 про погашення Олександрійською ОДПІ заборгованості в сумі 8 135, 95 грн., яку відповідачем сплачено не було, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з ч. 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Права, обов'язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття визначено розділом VII Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

В силу приписів ст. ст. 34 - 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в залежності від підстав, з яких застраховані особи втратили заробітну плату та роботу законодавець встановлює відповідальність роботодавців за шкоду, заподіяну Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, а Фонд, в свою чергу, наділений правом стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Враховуючи вищезазначені правові приписи та встановлені судами обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на те, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року у справі № 811/3863/13-а наказ про звільнення ОСОБА_4 було скасовано, при цьому, цей наказ став підставою для втрати ОСОБА_4 заробітної плати і, в подальшому, призначення та виплати їй допомоги по безробіттю, а, відтак, такі вимоги позивача про стягнення 8 135, 95 грн. є законними та обгрунтованими.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи Олександрійської ОДПІ, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 року у справі № 912/4066/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець