Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 916/1707/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - судді:Поляк О.І. (доповідач) Мачульський Г.М. Ходаківська І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 за заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 30 липня 2013 року у справі№916/1707/13 Господарського суду Одеської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до 1. Приватного підприємства "Ніка-2"; 2. Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області;провизнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянкуза участю представників:

від позивача: ОСОБА_5;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.), звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства "Ніка-2" (далі за текстом - ПП "Ніка-2") та Відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 11.06.2012, виданого ПП "Ніка-2", зареєстрованого Відділом Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №512080002000005, щодо земельної ділянки площею 1,3937 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.07.2013 у справі №916/1707/13 (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 (головуючий суддя - Таран С.В., судді Бойко Л.І., Величко Т.А.) у задоволенні позову відмовлено.

У січні 2016 року ФОП ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2013 у справі № 916/1707/13.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2016 у справі №916/1707/13 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 (головуючий суддя - Петров М.С., судді Величко Т.А., Поліщук Л.В.) у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2013 у справі № 916/1707/13 відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016, справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог статей 43, 112 Господарського процесуального кодексу України. Позивач зауважує на відсутності в оскаржуваних судових рішеннях висновків щодо усіх обставин, на які підприємець вказує у відповідній заяві. Безпідставними, на переконання ФОП ОСОБА_4, є висновки судів про те, що викладені у заяві обставини не є істотними та не могли б вплинути на прийняття іншого рішення у справі №916/1707/13.

У судове засідання не з'явилися представники відповідачів, незважаючи на те, що сторони повідомлено належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Таким чином, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

В обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2013 ФОП ОСОБА_4 посилається на такі обставини: непроведення Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області у 2013 році перевірки ПП "Ніка-2" на предмет дотримання вимог чинного земельного законодавства; звільнення 22.09.2006 провідного інженера Одеської регіональної філії Центру ДЗК ОСОБА_6 із займаної нею посади. Істотність цих обставин, на переконання заявника, полягає у тому, що в основу рішення суду були покладені факти викладені в наданих позивачем документах: копії листа Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 22.07.2013 та акті встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), підписаного у 2007 році ОСОБА_6

Розглядаючи подану позивачем заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, як місцевий суд, так і суд апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у наведених ФОП ОСОБА_4 обставинах ознак нововиявлених.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду у зв'язку з наступним.

Звертаючись із позовом у 2013 році ФОП ОСОБА_4 наголошувала на порушенні вимог чинного законодавства зокрема щодо погодження із нею як із суміжним землекористувачем, меж земельної ділянки, право власності на яку посвідчено державним актом від 11.06.2012 серія НОМЕР_1, у зв'язку з чим зазначений Державний акт підлягає визнанню недійсним.

Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій наголосили на відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на встановлені ними обставини, у тому числі і погодження самим позивачем меж суміжних земельних ділянок у 2006 році, що підтверджується відповідним актом.

Крім цього, судами першої та апеляційної інстанцій було досліджено лист Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 22.07.2013 № 04.2-10/11/3951, у якому між іншим було зауважено на тому, що перевірка дотримання ПП "Ніка-2" вимог земельного законодавства не проводилась, однак зазначено, що держаний акт 2007 року змінено на державний акт 2012 року в зв'язку із зміною юридичної адреси по розпорядженню Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 18.02.2008 №404/А2008 та додатку до розпорядження голови райдержадміністрації. Зміна державних актів ніяк не впливає на план меж (між земельною ділянкою ФОП ОСОБА_4 та земельною ділянкою ПП ""Ніка-2"), оскільки межі земельних ділянок залишились ті ж самі.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що обізнаність як суду під час розгляду спору у 2013 році, так і учасників судового процесу про непроведення інспекцією перевірки дотримання ПП "Ніка-2" вимог земельного законодавства, випливає зі змісту листа, а тому виключає можливість надання цій обставині статусу нововиявленої є обґрунтованим. А щодо здійснення перевірки відповідача з метою недопушення порушень земельного законодавства та контролю за використанням та охороною земель, то така перевірка не має істотного значення для вирішення цієї справи, оскільки не впливає на предмет та підстави даного позову.

Щодо виявленого позивачем факту звільнення провідного інженера Одеської регіональної філії Центру ДЗК ОСОБА_6 22.09.2006 із займаної посади та висновку позивача про те, що ОСОБА_6 не могла оформляти та підписувати акти встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у 2006 році, то як обґрунтовано зауважено судами першої та апеляційної інстанції і ця обставина не є нововиявленою, оскільки не є істотною у розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України. Так, акти встановлення меж земельної ділянки стосується державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 03.09.2007, а не державного акту від 11.06.2012 серія НОМЕР_1, який є предметом спору у справі №916/1707/13.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтовані висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2013 у справі № 916/1707/13.

Колегія суддів також наголошує на тому, що виявлені позивачем обставини можуть бути визначальними у справах про спростування підстав набуття права власності (користування) на суміжну частину земельної ділянки, а не у справах про скасування лише актів, якими посвідчуються права на неї.

Враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали та постанови господарських судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 24.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі №916/1707/13 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

В силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі №916/1707/13 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі №916/1707/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Г.М. Мачульський

І.П. Ходаківська