Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №906/550/16
Ухвала КГС ВП від 20.03.2018 року у справі №906/550/16
Постанова КГС ВП від 11.12.2018 року у справі №906/550/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 906/550/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ,

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2016

у справі № 906/550/16

за позовом публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (далі - ПАТ "УКРТРАНСГАЗ"), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" (далі - ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ"), м. Житомир,

про стягнення 13 033 558,76 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Домашенко М.В. предст. (дов. від 10.01.2017)

відповідача - Палькевич Н.С. прдст. (дов. від 30.12.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" 10 851 557,76 грн. основного боргу, 944 679,63 грн. пені (за період з вересня 2015 по травень 2016), 68 688,43 грн. 3% річних, 142 779,25 грн. інфляційних втрат, 1 015 853 69 грн. 7 % штрафу)), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати наданих протягом липня 2015 року - квітня 2016 року послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами природного газу за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000164/Н012.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.07.2016 у справі № 906/550/16 (суддя Кудряшова Ю.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.07.2016 у справі № 906/550/16 виправлено описку, допущену у резолютивній частині рішення від 12.07.2016, а саме резолютивну частину рішення викладено у такій редакції: "у задоволенні позову про стягнення 12 967 233,34 грн. відмовлено".

Згідно з додатковим рішенням від 25.07.2016 стягнуто з ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" на користь ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" 4232,56 грн. - 3% річних, 62092,86 грн. пені, 994,88 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 (судді Мамченко Ю.А.- головуючий, Огороднік К.М., Павлюк І.Ю.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, згідно з яким: припинено провадження у справі № 906/550/16 в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 10 861 557,76 грн.; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 944 679,63 грн. пені, 68 688,43 грн. 3% річних, 142 779,25 грн. інфляційних втрат, 1 015 853 69 грн. 7 % штрафу; в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 10 851 557,76 грн. - провадження у справі припинити.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" просило залишити без змін постанову апеляційного господарського суду, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.07.2015 ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" як газотранспортним підприємством та ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" як замовником укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000164/Н012 (далі - Договір), за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій, а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору;

- послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункти 3.1, 3.4 Договору);

- відповідно до пункту 5.4 Договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг;

- згідно з пунктом 5.5 Договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів;

- у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 5.6 Договору);

- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.3 Договору);

- відповідно до пункту 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 1 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов;

- як зазначив позивач, на виконання умов Договору позивач протягом липня 2015 року - квітня 2016 року надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 33 198 518,24 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг;

- відповідачем сплачено вартість наданих послуг у розмірі 22 346 960,48 грн.;

- станом на час звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідача за послуги надані позивачем протягом лютого - квітня 2016 року, за розрахунком позивача складала 10 851 557,76 грн.;

- у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем на підставі пункту 7.3 Договору, абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу: 944 679,63 грн. пені (за період з вересня 2015 по травень 2016), 68 688,43 грн. 3% річних, 142 779,25 грн. інфляційних втрат, 1 015 853 69 грн. 7 % штрафу.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що:

- впродовж 2015 року позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, НАК "Нафтогаз України" підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, а саме: №№ 2230/у, 2485/у, 3046, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" на загальну суму 1 166 265,00грн.;

- також у 2016 році (у тому числі, і після прийняття рішення місцевим господарським судом) позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, НАК "Нафтогаз України" підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов Договору та нарахованих на суму основного боргу пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат.

У вирішенні спору апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду обґрунтовано виходив з того, що: з урахуванням підпункту 11.1 Договору останній продовжив свою дію на 2016 рік на тих же умовах; поряд з цим, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за транспортування природного газу за Договором.

Для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.3 Договору та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями, що не було враховано у вирішенні спору місцевим господарським судом.

Водночас, така зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тих сум, що є предметом спільних протокольних рішень. Судами попередніх інстанцій не перевірено, на які саме суми позивачем здійснено нарахування санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, а саме, чи здійснено нарахування лише на суми, які визначені спільними протокольними рішеннями, або і на ту заборгованість, що була сплачена відповідачем на виконання умов Договору (суми, які не були предметом спільних протокольних рішень), але з порушенням строків оплати, що визначені Договором.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань. При цьому якщо їх обчислення помилкове, - суд зобов'язує позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або може зробити це самостійно.

Проте, не здійснивши такої перевірки, суди попередніх інстанцій тим самим не з'ясували правової природи тієї суми заборгованості, на яку позивачем нараховано неустойку, інфляційні втрати та 3% річних, не встановили, чи є така сума (у повному обсязі) предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями, у зв'язку з чим висновок судів попередніх інстанцій за результатом вирішення спору є передчасним.

Припиняючи провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу за відсутності предмета спору, суд апеляційної інстанції не перевірив розрахунку суми основного боргу і його заявленого до стягнення розміру, внаслідок чого припинення провадження у справі у зазначеній апеляційним господарським судом сумі є передчасним.

Крім того, постанова апеляційного господарського суду не містить висновків щодо розподілу судових витрат, зокрема у тій частині, у якій провадження у справі було припинено судом апеляційної інстанції.

Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 1115 ГПК України).

Відповідно до статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 12.07.2016, додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 зі справи № 906/550/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Суддя В. Палій

Суддя І. Васищак

Суддя В. Селіваненко