Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року Справа № 908/4650/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 рокуу справі№ 908/4650/15господарського судуЗапорізької областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької областіпровилучення земельної ділянки з постійного користування і припинення права постійного користування земельною ділянкою

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідача:Микуленко В.В. дов. № 965 від 30.12.2015 року,- третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за тестом - ФОП ОСОБА_4) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі за текстом - ДП "Придніпровська залізниця"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області про вилучення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, площею 1, 1598 га з постійного користування ДП "Придніпровська залізниця"; припинення права постійного користування ДП "Придніпровська залізниця" земельною ділянкою, розташованої по АДРЕСА_1, площею 1, 1598 га; визнання за ФОП ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою, розташованої по АДРЕСА_1, площею 1, 1598 га.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2015 року у справі № 908/4650/15 в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року у справі № 908/4650/15 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року у справі № 908/4650/15 та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 120, 141, 143, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 377, 378 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 13.01.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 08.04.2011 року ОСОБА_4 (покупець) та відкрите акціонерне товариство "Запорізький територіальний паливний концерн" (продавець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований за № 147, згідно якого позивач придбав нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд Куйбишевського оптово-роздрібного паливного складу, що розташований у будинку 10 по провулку Нафтобазівському у смт. Комиш-Зоря Куйбишевського району Запорізької області. Об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 1, 1598 га, яка перебуває в оренді у продавця.

Судами досліджено, що право власності на придбаний об'єкт нерухомого майна за позивачем було зареєстровано 17.05.2011 року, що підтверджується копію витягу про державну реєстрацію прав від 17.05.2011 року № 29983694.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 площею 0, 8 га була вилучена з користування Пологівської дистанції колії Придніпровської залізниці на підставі рішення виконавчого комітету Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області № 110, прийнятого у грудні 2001 року.

Рішенням Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області від 04.06.2004 року № 14 вилучено з користування Придніпровської залізниці земельну ділянку площею 0, 8600 га, яка знаходиться в полосі відводу залізничної дороги з 337 км 430 м по 337 км 530 м під паливним складом.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору оренди землі від 12.11.2004 року, укладеного Комиш-Зорянською селищною радою (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством "Запорізький територіальний паливний концерн" (орендар), останньому було передано земельну ділянку загальною площею 1, 1598 га, розташовану на території Комиш-Зорянської селищної ради АДРЕСА_1. Вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі земель, про що вчинено запис від 31.03.2005 року.

06.07.2006 року листом № 173 Придніпровська залізниця звернулась до Комиш-Зорянської селищної ради для надання дозволу на проведення інвентаризації смуги відводу Придніпровської залізниці в межах смт. Комиш-Заря.

Судами встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія НОМЕР_1 від 10.11.2006 року ДП "Придніпровська залізниця" під розміщення об'єктів залізничного транспорту у постійне користування надана земельна ділянка площею 27, 3916 га.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно письмового пояснення Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 28.02.2014 року за результатами матеріалів інвентаризації земель Придніпровській залізниці спірна земельна ділянка не була виключена з постійного користування Придніпровської залізниці.

Так, 11.08.2012 року позивач звернувся до ради із заявою про вилучення земельної ділянки з постійного користування відповідача.

07.09.2012 року рішенням № 20 Комиш-Зорянської селищної ради розгляд питання перенесено до з'ясування обставин з відповідачем.

Листом від 22.11.2012 року № НГ-9/2478 відповідач повідомив Комиш-Зорянську селищну раду, що питання про вилучення земель з постійного користування відповідача взагалі не може розглядатися враховуюче окреме доручення Прем'єр-Міністра України.

14.12.2012 року рішенням № 14 Комиш-Зорянської селищної ради відмовлено позивачу у вилучені земельної ділянки площею 1, 1598 га розташованої по провулку Нафтобазівському, 10 в смт. Комиш-Зоря Куйбишевського району Запорізької області, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За приписами ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспорт" Землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт". До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Положеннями ст. 68 Земельного кодексу України, з якою кореспондується норма ст. 23 Закону України "Про транспорт", передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Придніпровська залізниця" під розміщення об'єктів залізничного транспорту у постійне користування надана земельна ділянка площею 27, 3916 га , що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серія НОМЕР_1 від 10.11.2006 року.

Таким чином, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірна земельна ділянка в смт. Комиш-Зоря Куйбишевського району Запорізької області належить до земель державної форми власності, а саме земель залізничного транспорту, яка перебуває на праві постійного користування у ДП "Придніпровська залізниця".

Відповідно до п. 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року № 318-р суб'єктам управління об'єктами державної власності не допускається погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.

Пунктом б) ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Згідно ч. ч. 1, 2, 9 ст. 149 Земельного кодексу України Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішенням відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну або комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав та земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності.

Судами досліджено, що в письмових поясненнях Головного управління Держземагенства у Запорізькій області вказано, що в даному випадку необхідно отримати дозвіл органу виконавчої влади, який має право розпоряджатися даною земельною ділянкою, на поділ земельної ділянки та на передачу 0, 86 га до земель комунальної власності. Тільки після передачі до земель комунальної власності селищна рада отримає право розпоряджатися цією земельною ділянкою .

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спірна земельна ділянка не підлягає вилученню з постійного користування відповідача в силу вимог діючого законодавства в цій сфері.

Також, судами вірно зазначено про те, що у разі віднесення державної земельної ділянки до земель залізничного транспорту змінити її правовий статус в силу вище перерахованих законодавчих актів, не можливо.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку, враховуючи дійсні обставини справи, наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Таким чином, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, тому Комиш-Зорянська селищна рада не мала законних повноважень розпоряджатися землями такої категорії.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16.09.2015 року у справі № 926/1017/14.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника на п. а ст.143 Земельного кодексу України з огляду на те, що невикористання відповідачем особисто зазначеної земельної ділянки у своїй підприємницькій діяльності (саме на цю обставину наполягає позивач) не є тотожною поняттю "використанню земельної ділянки не за цільовим призначенням".

Більше того, судами встановлено, що саме відповідач сплачує земельний податок.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року у справі № 908/4650/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року у справі № 908/4650/15залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко