Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року Справа № 910/24736/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Квартет" ЛТД на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 р. у справі № 910/24736/13 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Квартет" ЛТДпростягнення 276 202,62 грн.за участю представників:

позивача: Андрієвська О.В.

відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Квартет" ЛТД (далі - ТОВ Фірма "Квартет" ЛТД) про стягнення 276 202,62 грн., що складаються з 254 070,76 грн. заборгованості за надані у період з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р. послуги з водопостачання та водовідведення, 7 829,09 грн. пені, 12 703,54 грн. штрафу та 1 599,23 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. (суддя Гавриловська І.О.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Фірми "Квартет" ЛТД на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 154 089,31 грн. заборгованості, 789,26 грн. 3% річних, 3 868,30 грн. пені, 7 704,47 грн. 5% штрафу та 3 329,03 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання за договором № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. зі сплати наданих позивачем послуг з постачання питної холодної води та прийняття стоків виконав неналежним чином, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати вказаних послуг є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд виходив з того, що укладеним між сторонами договором № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. не врегульовано відносини сторін щодо постачання відповідачу холодної води, яка використовується для приготування гарячої води та сплати її вартості. При цьому судом встановлено відсутність на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 р. (судді Жук Г.А., Мальченко А.О., Суховий В.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ Фірма "Квартет" ЛТД звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал", (постачальник) та ТОВ Фірмою "Квартет" ЛТД (абонент) 01.03.2004 р. було укладено договір № 03801/5-01 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір). За умовами Договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах зазначеного договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 р. за № 165/374 (далі - Правила № 65, Правила користування), Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з п. 1.4 Договору постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ДОСТ 2874-82 "Вода питна".

Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків, відповідно до п. 2.1.1 Договору, здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання облік спожитої води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що зняття показань з лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, зняті постачальником дані є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування.

Абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника (п. 2.1.5 Договору).

Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг, згідно з п. 2.1.6 Договору, підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально або в інші строки на вимогу постачальника проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Порядок розрахунків визначено пунктом 2.2 Договору.

Так, згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно з чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2.4 Договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документа абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Пунктом 2.2.5 Договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Звертаючись з позовом, ПАТ "АК "Київводоканал" зазначало, що за період з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р. ним було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 2 078 405,33 грн., з яких відповідачем сплачено 1 824 334,57 грн. (з них 28 553,30 грн. сплачено в рахунок погашення боргу за попередній період), внаслідок чого за спірний період утворилась заборгованість в сумі 254 070,76 грн., з яких заборгованість за питну воду і стоки такої води за кодами 1-374, 1-1695, 1-1696 становить 95 843,74 грн., а за холодну воду, що йде на підігрів, за кодом 1-50374 - 158 227,02 грн. (в тому числі 99 981,45 грн. - за питну воду, що йде на підігрів, та 58 245,57 грн. - за стоки такої води).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на акти зняття показників з приладів обліку, розшифровки рахунків абонента, в яких вказано обсяги спожитих послуг, дебетово-інформаційні повідомлення, що підтверджують виставлення рахунків до установи банку відповідача.

Місцевий та апеляційний суди дійшли вірного висновку про виникнення між сторонами зобов'язань за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

В силу приписів ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Приписами ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. було затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила № 190), якими визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Правила № 190 є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 3.13 Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі, або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З огляду на зазначені положення Правил, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Одним з основних обов'язків споживача теплової енергії, відповідно до приписів ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Враховуючи викладене, вірним є висновок судів попередніх інстанцій щодо того, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду. Отже, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач. При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

З огляду на дане, встановивши відсутність між сторонами спору договірних відносин щодо постачання холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, а також той факт, що укладений між сторонами Договір не регулює відносин сторін з приводу постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка йде на виготовлення гарячої, в сумі 99 981,45 грн. та правомірно відмовили в позові в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що код 1-50374 включає як послугу з постачання питної води, що йде на підігрів, так і послугу з приймання стічних вод (вода + стоки).

Судами було встановлено, що умовами укладеного між сторонами Договору передбачено як надання послуг з постачання питної води, так і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Пунктом 1.4 Правил № 190 передбачено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. № 37 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Правила приймання № 37, згідно з п. 1.2, поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (Підприємства).

Положеннями п. 1.4 Правил приймання № 37 визначено, що абонентом Водоканалу є юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 Правил приймання № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Враховуючи наведені норми, а також те, що надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі гарячого водопостачання) регулюється умовами Договору, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача заборгованості в сумі 58 245,57 грн. за послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання, яку правомірно задоволено до стягнення.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, яка обліковується за кодами 1-374, 1-1695, 1-1696, з оплати послуг з холодного водопостачання та водовідведення в сумі 95 843,74 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.7 Правил № 190 визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Судами встановлено, що згідно з п. 2.2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Колегія суддів зазначає, що місцевий та апеляційний господарські суди, дослідивши наявні в матеріалах справи акти зняття показників з приладів обліку, розшифровки рахунків абонента, в яких вказано обсяги спожитих послуг, дебетово-інформаційні повідомлення, що підтверджують виставлення рахунків до установи банку відповідача, врахувавши наведені вище норми чинного законодавства, дійшли вірного висновку про наявність у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за період з квітня по вересень 2013 року у загальному розмірі 95 845,74 грн., яку правомірно задоволено до стягнення.

Позивачем було також заявлено вимогу про стягнення 7 829,09 грн. пені, 12 703,54 грн. штрафу та 1 599,23 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Законодавцем у ст. 549 ЦК України визначено неустойку (штраф, пеню), як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами встановлено, що в п. 4.2 Договору сторони передбачили відповідальність абонента за несвоєчасну оплату наданих послуг у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Крім того, при укладенні Договору сторони дійшли згоди (п. 4.5), що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

З огляду на вказані норми та положення Договору, місцевий та апеляційний суди здійснили перерахунок заявлених до стягнення сум з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, та дійшли висновку, що розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3 868,30 грн., а штрафу - 7 704,47 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає матеріалам справи та положенням чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що мотивованим є висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України, рівно як і про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 789,26 грн., з урахуванням здійсненого судами перерахунку заявленої до стягнення суми 3% річних з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 154 089,31 грн. заборгованості, 789,26 грн. 3% річних, 3 868,30 грн. пені та 7 704,47 грн. 5% штрафу.

Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, даних висновків господарських судів не спростовують.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду апеляційної інстанції, що зарахування вартості сплачених послуг із водопостачання питної води, що йде на підігрів, в оплату за надані послуги із водопостачання холодної води, суперечить нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", Інструкції "Про безготівкові розрахунки України в національній валюті" та фактично є зміною призначення платежу.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Квартет" ЛТД залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 р. у справі № 910/24736/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова