Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.10.2014 року у справі №911/2425/13
Постанова ВГСУ від 16.04.2014 року у справі №911/2425/13
Постанова ВГСУ від 27.04.2015 року у справі №911/2425/13
Постанова ВГСУ від 13.10.2014 року у справі №911/2425/13
Постанова ВГСУ від 11.06.2014 року у справі №911/2425/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року Справа № 911/2425/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р. (головуючий суддя Зеленін В.О., судді Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.)за заявоюБанку "Чеська експортні банка, а.с."прозабезпечення позовуу справі№ 911/2425/13 Господарського суду Київської областіза позовомTML Investment, s.r.o.доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод"простягнення 11.710.564,49 євро та зобов'язання вчинення дій,за участю представників:позивачаВеничук Є.В.,відповідачаШаповалова К.В.,Банку "Чеська експортні банка, а.с."Ткаченко Н.С., Мегединюк Р.В.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Київської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Саванчук С.О., судді Карпечкін Т.П., Скутельник П.Ф.) від 12.01.2015 р. у справі № 911/2425/13 за позовом TML Investment, s.r.o. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" про стягнення коштів та зобов'язання вчинення дій відмовлено в задоволенні заяви Банку "Чеська експортні банка, а.с." (вх. № 2/15 від 05.01.2015 р.) про забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р. ухвалу Господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. у справі № 911/2425/13 скасовано, заяву Банку "Чеська експортні банка, а.с." про забезпечення позову задоволено, зокрема, накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" згідно з переліком.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу місцевого суду -

залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 33, 43, 66 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2013 р. у складі: головуючий суддя - Саванчук С.О., судді Карпечкін Т.П., Скутельник П.Ф. позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" на користь TML Investment, s.r.o. 9.365.000,00 євро основного боргу, 2.345.564,49 євро позичкових процентів, та 68.820,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, Банк "Чеська експортні банка, а.с." (далі - Банк), звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 р. апеляційну скаргу Банку прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2014 р., апеляційне провадження за апеляційною скаргою Банку на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2013 р. у справі № 911/2425/13 припинено.

Окремо в межах розгляду даної справи Банк звернувся до Господарського суду Київської області з позовної заявою як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у справі № 911/2425/13 до TML Іnvestment, s.r.o. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" про зобов'язання утриматись від вчинення дій та зобов'язання укласти договір.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2013 р. (до прийняття рішення по суті спору від 06.09.2013 р.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 р., відмовлено в прийнятті позовної заяви Банку.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014 р. ухвалу Господарського суду Київської області від 30.08.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 р. у справі № 911/2425/13 скасовано, а справу направлено до Господарського суду Київської області для розгляду позовної заяви Банку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2014 р. позовну заяву Банку прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кошик А.Ю., судді Горбасенко П.В., Ярема В.А. (розпорядження голови суду від 28.04.2014 р.)

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2014 р. позовну заяву Банку до TML Іnvestment, s.r.o. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 р. ухвалу Господарського суду Київської області від 19.06.2014 р. в частині залишення без розгляду вимоги Банку до TML Іnvestment, s.r.o. скасовано.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2014 р. позовну заяву Банку до TML Іnvestment, s.r.o. про зобов'язання утриматись від вчинення дій прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кошик А.Ю., судді Горбасенко П.В., Ярема В.А.

Відповідно до ч. 5 ст. 4-6 ГПК України суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2-1 ГПК України у господарських судах функціонує автоматизована система документообігу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів.

Як вбачається з матеріалів справи, ані судом першої, ані апеляційної інстанцій не враховано, що заяву про забезпечення позову від 05.01.2015 р. Банком подано за позовною вимогою Банку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" про зобов'язання утриматись від вчинення дій та зобов'язання укласти договір. Такий процесуальний статус вказаних учасників судового провадження (Банк - позивач, ТОВ - відповідач) визначено Банком у вступній частині заяви. Крім того з перших двох абзаців вбачається, що Банк подав заяву про забезпечення позову саме в провадженні, в якому розглядаються позовні вимоги Банку до TML Іnvestment, s.r.o. та ТОВ "Кузьминецький цегляний завод".

Відтак, у колегії суддів у складі: головуючий суддя - Саванчук С.О., судді: Карпечкін Т.П., Скутельник П.Ф., котра 06.09.2013 р. вже прийняла рішення за позовними вимогами TML Іnvestment, s.r.o. до ТОВ "Кузьминецький цегляний завод", не було належних процесуальних підстав для розгляду заяви про забезпечення позову, яка подана хоч і у справі за № 911/2425/13, але в окремому провадженні з розгляду позовних вимог Банку до TML Іnvestment, s.r.o. та ТОВ "Кузьминецький цегляний завод", котре здійснюється зовсім іншим складом суду.

З урахуванням наведеного ухвала місцевого суду підлягала скасуванню судом апеляційної інстанції як така, що прийнята у неналежному складі колегії суддів.

У свою чергу суд апеляційної інстанції відповідних процесуальних обставин не дослідив (хоча Бан посилався на них як в апеляційній скарзі (т. с. 9, а. с. 160-162), так і в додаткових поясненнях (т. с. 10, а. с. 2-5)), а отже і не визнав такі обставини як визначені законом процесуальні підстави для скасування ухвали місцевого суду. Натомість апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову без належного на те обґрунтування.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За загальними правилами особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така ж позиція викладена в п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 (зі змінами та доповненнями).

Як вбачається з оскаржуваної постанови, апеляційний суд не встановив жодних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 66 ГПК України: якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Перелік заходів до забезпечення позову, встановлений статтею 67 ГПК України, є вичерпним.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Однак апеляційний суд взагалі не зазначив, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з котрими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Всупереч положенням ст.ст. 33, 66 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову нічим не обґрунтована.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову підлягають скасуванню, а заява про забезпечення позову - направленню до місцевого суду для розгляду у належному складі суду.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р. у справі № 911/2425/13 скасувати.

Справу направити до Господарського суду Київської області для розгляду заяви Банку "Чеська експортні банка, а.с." про забезпечення позову складом суду, який здійснює провадження у справі № 911/2425/13 за позовом Банку "Чеська експортні банка, а.с." до TML Іnvestment, s.r.o. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" про зобов'язання утриматись від вчинення дій.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова