Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 904/4360/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця"на постановувід 14.09.2015

Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4360/15за позовомукраїнсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної компанії "ЮГОС"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця"простягнення 52 806,05 грн, за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 р. року (суддя - Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" на користь Українсько-російського Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної компанії "ЮГОС" 38 277,87 грн. інфляційних нарахувань, 8 790,89 грн. річних та витрати по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р. (судді - Березкіна О.В., Дармін М.О., Чус О.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Шаролезька вівця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до ТОВ "Шаролезька вівця" з позовом про стягнення 52 806 грн. 05 коп., з яких 43 925 грн. 55 коп. - інфляційних втрат, які виникли внаслідок не оплати юридичних послуг за договором від 19.04.2010 р. про надання правової допомоги та 8 880 грн. 50 коп. - 3% річних, позивач - українсько-російське ТОВ торгівельна компанія "ЮГОС" посилався на те, що рішення суду по справі 904/3268/13, за яким на користь позивача була стягнута сума боргу у розмірі 100 605 грн. 74 коп. було виконано відповідачем лише 09.04.2015 р., а тому відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. у справі № 904/3268/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 серпня 2013 року, з відповідача - ТОВ "Шаролезька вівця" на користь позивача - українсько-російського ТОВ торгівельної компанії "ЮГОС" стягнуто 53 119 грн. 47 коп. заборгованості.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2013 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 р. у справі № 904/3268/13 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Шаролезька вівця" на користь Українсько-російського ТОВ торговельної компанії "ЮГОС" заборгованості у розмірі 52 513, грн. 73 коп., і в цій частині в позові відмовлено.

В частині стягнення з ТОВ "Шаролезька вівця" на користь Українсько-російського ТОВ торговельної компанії "ЮГОС" заборгованості у розмірі 100 605 грн. 74 коп. рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - залишено без змін.

Судами встановлено, що згідно наказу, виданого на виконання рішення суду про стягнення суми боргу, відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції було перераховано позивачу кошти у загальній сумі 100 605 грн. 74 коп., а саме: 7 416 грн. 51 коп. - 17.01.2015 р., 655 грн. 00 коп. - 25.03.2015 р. та 92 534 грн. 23 коп. - 09.04.2015р. (а.с. 143-154).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Оскільки у процесі виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. у справі № 904/3268/13 відповідачем виконано зобов'язання зі сплати заборгованості у сумі 8 071 грн. 51 коп. - 05.11.2014 р. та у сумі 92 534 грн. 23 коп. - 06.04.2015 р. на рахунок виконавчої служби, то з урахуванням визначених вище періодів заборгованості інфляційні нарахування складають 38 277 грн. 87 коп. (з 01.05. 2012 р. по 05.04.2015 р.), а річні - 8 790 грн. 89 коп. (з 25.04.2012 р. по 05.04.2015 р.).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. у справі № 904/3268/13, адвокат ОСОБА_1 (Адвокат) та ТОВ "Шаролезька вівця" (Відповідач, Клієнт) 19.04.2010 року уклали договір про надання правової допомоги № б/н (Договір), відповідно до умов якого адвокат прийняв на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу, а Клієнт зобов'язався приймати і оплачувати її на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору). Відповідно до пункту 3.1. Договору, за надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар, розмір якого залежить від виду що надаються Адвокатом послуг, об'єму робіт, ступеня складності і новизни правових питань, необхідністю відряджень і інше. Розмір гонорару визначається сторонами в Додатковій угоді. Акцепт або оплата рахунку, виставленого Адвокатом, прирівнюється до підписання Додаткової угоди.

25.11.2011 Адвокат та Клієнт уклали додаткову угоду № 8 до Договору, відповідно до якої Адвокат зобов'язався вивчити та розробити позицію на підставі наданих ТОВ "Шаролезька вівця" документів для пред'явлення позову до ТОВ агрофірма "Олімпекс-Агро" про відшкодування збитків, завданих ТОВ агрофірма "Олімпекс-Агро" зайняттям сільськогосподарських угідь, погіршенням якості ґрунтового покриву та як наслідок неодержання доходів; представляти інтереси клієнта в господарському суді Дніпропетровської області та в апеляційному господарському суді Дніпропетровської області, що включає в себе підготовку позовної заяви (позовних заяв), апеляційної скарги або відзиву, та інших заяв, клопотань по справі, які будуть потрібні для процесу.

Судовим рішенням встановлено, що адвокат свої зобов'язання за додатковою угодою № 8 від 25.11.2011 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 19.04.2010 виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи № 16/5005/978/2012 за позовом ТОВ "Шаролезька вівця" до ТОВ "Олімпекс-Агро" про стягнення 647 064 грн. 89 коп. За пунктом 2.2. Додаткової угоди, строк виконання зобов'язання з оплати Адвокату решти гонорару, пов'язаний з винесенням рішення та набрання ним законної сили.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2012 у справі № 16/5005/978/2012 набрало законної сили 24.04.2012, що підтверджується наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012 у справі № 16/5005/978/2012, тому зобов'язання Відповідача з оплати Адвокату гонорару настало 24.04.2012 року. Відповідач оплату гонорару Адвокату своєчасно не здійснив, а тому суд першої інстанції правильно визначив, що початком нарахування річних є 25 квітня 2012 року

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Судами досліджено виписку банку по рахунку позивача на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2013 р. у справі № 904/3268/13, згідно якої відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції було перераховано позивачу кошти у загальній сумі 100 605 грн. 74 коп., а саме: 7 416 грн. 51 коп. - 17.01.2015р., 655 грн. 00 коп. - 25.03.2015р. та 92 534 грн. 23 коп. - 09.04.2015р. (а.с. 143-154).

Згідно меморіальних ордерів від 05.11.2014 р. № Е1105G2QRX та від 06.04.2015 р. № F0406VUHIJ Відділом Державної виконавчої служби Новомосковського МРУЮ з відповідача було списано відповідно 21 654 грн. 19 коп. та 125 995 грн. 69 коп., у тому числі на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2013 р. у справі № 904/3268/13 .

За таких обставин господарський суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача інфляційні нарахування у сумі 38 277 грн. 87 коп. (з 01.05. 2012р. по 05.04. 2015р.), та річні - 8 790 грн. 89 коп. (з 25.04.2012р. по 05.04.2015р.), перерахувавши їх.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у справі № 904/4360/15 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 у справі № 904/4360/15.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський