ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 908/5707/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016у справі№ 908/5707/15 Господарського судуЗапорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна"доГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Гуляйпольська районна державна адміністрація провизнання договору оренди землі поновленим, за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачане з'явивсятретьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

16.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі, укладеного 08.02.2010 Гуляйпільською районною державною адміністрацією та позивачем, поновленим на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.01.2016). Позов вмотивовано тим, що позивач дотримався вимог щодо порядку реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених умовами договору та частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", належно виконував обов'язки орендаря за договором; відповідач повідомив позивача про втрату переважного права у зв'язку з відсутністю "обґрунтування" збільшення строку дії договору оренди землі, тобто, всупереч чинного законодавства, при цьому рішення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди землі відсутнє. Також позивач вказав, що продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору, сплачує за неї орендні платежі, заперечення проти чого від відповідача у встановлений строк не надійшли, що зумовлює поновлення договору оренди на новий строк за тих самих умов за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач відхилив позов, вказавши, що продовження договору оренди землі на новий строк має відбуватися за наявності вільного волевиявлення сторін; визнавши додаткову угоду укладеною, суд порушить приписи частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та втрутиться у владні повноваження органів державної влади, при цьому переважне право позивача у спірних правовідносинах припинилося; позивач не довів наявності у нього переважного права у зв'язку з належним виконанням ним обов'язків за договором оренди землі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 (суддя Дроздова С.С.) позовні вимоги задоволено частково: визнано договір оренди землі від 08.02.2010, укладений між позивачем та відповідачем, поновленим на п'ять років на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 (судді: Сгара Е.В. - головуючий, Ушенко Л.В., Склярук О.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з висновками господарського суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, а рішення в даній справі залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: суд безпідставно об'єднав дві самостійні підстави для поновлення договору оренди землі, встановивши обставини щодо заперечення відповідачем проти поновлення договору за частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" на підставі доказів, які стосуються правовідносин сторін за частинами першою-п'ятою цієї статті; належні докази в підтвердження заперечень відповідача у поновленні договору за частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у справі відсутні; апеляційний суд невірно застосував положення частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо порядку реалізації позивачем як орендарем свого переважного права за договором оренди землі, застосував приписи статей 202, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України всупереч обов'язковим вимогам частини восьмої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України, відступив від правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України, без наведення відповідних мотивів; також судом в порушення норм процесуального права розглянуто справу у незаконному складі колегії суддів, процесуальних документів щодо порядку формування якої до відома сторін не доводилось.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 08.02.2010 Гуляйпільська районна державна адміністрація (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець згідно з розпорядженням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації від 19.01.2010 № 9 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Успенівської сільської ради за межами населених пунктів Гуляйпільського району Запорізької області. Пунктом 2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 28,6000 га., у тому числі ріллі - 28,6000га; згідно з пунктом 3 договору на земельній ділянці об?єкти нерухомого майна та інші об?єкти інфраструктури відсутні.

Договір укладено на п??ять років (у разі укладення договору оренди землі для товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур, згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 20 договору).

Пунктом 43 Договору сторони встановили, що цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано сторонами без зауважень та зареєстровано у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2010 за № 041026900053, відповідно договір оренди набрав чинності 09.08.2010 та діє до 09.08.2015.

Суд також встановив, що орендодавець передав орендарю земельну ділянку загальною площею 28,6000 га., у тому числі (по угіддям) ріллі - 28,6000га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Успенівської сільської ради, Гуляйпільського району Запорізької області, в стані придатному для використання визначеному в умовах договору оренди землі, що підтверджується актом приймання-передачі об?єкта оренди. Кадастровий номер земельної ділянки: 2321887500:18:005:0016.

З набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р розпорядником земель за договором оренди землі від 08.02.2010 є відповідач.

У зв'язку з наближенням терміну закінчення строку дії договору та з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк позивач на адресу відповідача направив лист № 145 від 18.06.2015, в якому просив поновити на 14 років договір оренди землі на земельну ділянку площею 28,6000га, кадастровий номер 2321887500:18:005:0016, до зазначеного листа долучений, зокрема, проект додаткової угоди до договору оренди землі від 08.02.2010, яким передбачалося збільшення орендної плати з 3% до 4 % нормативно-грошової оцінки землі; лист отриманий відповідачем 26.06.2015, про що свідчить відмітка на листі.

Позивач повторно надіслав відповідачу повідомлення від 04.08.2015 та від 11.09.2015 про поновлення договору оренди землі.

У своїх відповідях відповідач повідомив позивача про втрату переважного права та на продовження договору оренди земельної ділянки та необхідність повернути земельну ділянку після закінчення строку дії договору, зокрема, у листі-повідомленні № 27-8-0.4-808/25-15 від 17.07.2015 зазначив про відмову в продовженні дії договору на новий строк та втрату переважного права на поновлення договору у зв'язку з відсутністю "обґрунтування" збільшення строку дії договору оренди землі недосягненням домовленостей щодо строку дії договору, в зв'язку з чим переважне право на поновлення (продовження) договору вважається припиненим, дія договору припиниться 10.08.2015, а позивачу необхідно виконати обов'язок щодо повернення об'єкта оренди.

Дослідивши наведені вище документи, а також довідку Гуляйпільського відділення Пологівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області від 12.01.2016, платіжні доручення про сплату орендних платежів з лютого 2015 по січень 2016, довідку про використання земельної ділянки, виписку з книги історії полів, місцевий господарський суд вказав, що з їх змісту вбачається, що позивач своєчасно скористався своїм правом на реалізацію переважного права на пролонгацію договору, не отримав відмови у пролонгації договору оренди, належним чином виконував обов'язки за договором оренди, виконавши приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі"; натомість відповідач не вчинив дій, що сприяли б такому поновленню; додаткову угоду не підписано.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив, що у відповідь на звернення позивача відповідач: листом-повідомленням № 27-8-0.4-808/25-15 від 17.07.2015 зазначив про відмову в продовженні дії договору на новий строк та втрату переважного права на поновлення договору у зв'язку з відсутністю "обґрунтування" збільшення строку дії договору оренди землі недосягненням домовленостей щодо строку дії договору, в зв'язку з чим переважне право на поновлення (продовження) договору вважається припиненим, дія договору припиниться 10.08.2015, а позивачу необхідно виконати обов'язок щодо повернення об'єкта оренди; листом № 27-8-0.4-2236/25-15 від 18.08.2015 нагадав позивачу про втрату переважного права на поновлення договору оренди та про необхідність повернення земельної ділянки орендодавцю; листом № 32-8-0.4-4070/25-15 від 30.09.2015 зазначив, що правовідносини сторін за договором оренди землі від 08.02.2010 припинені.

Судова колегія зазначає, що 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Наказом від 25.01.2013 № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з пунктом 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до пунктів 2 та 5 частини першої постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р "Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також пункт 4 підпункт 13 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що розпорядником земель за договором оренди землі від 08.02.2010 та відповідачем у справі на час вирішення даного спору є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній з 17.02.2011) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, згідно із частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права, укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб (постанови ВСУ від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-4цс15)

З встановлених судами обставин справи викладеного вище не вбачається; позивач не оскаржував дії чи бездіяльність орендодавця стосовно реалізації позивачем переважного права, натомість, позовні вимоги ґрунтуються на приписах частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", таким чином, не може бути взято до уваги доводи касаційної скарги щодо порушення положень частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", позаяк, позов з відповідних підстав не подавався.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин частину третю статті 19 Закону України "Про оренду землі", якою визначено мінімальний строк договору оренди при передачі земельних ділянок в оренду, не врахувавши, що спірні правовідносини не виникли при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства, та без достатніх правових підстав обмежив дію частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", не застосувавши її до спірних правовідносин та не з'ясувавши обставини, з якими зазначена норма пов'язує можливість пролонгації договору.

Разом з тим, місцевий господарський суд, задовольняючи позов, не з'ясував, чи уклали сторони спору додаткову угоду до договору, як це визначено приписами законодавства, та не перевірив зміст порушеного права, на захист якого звернувся позивач відповідно до заявлених ним позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили в повному обсязі подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, невірно визначили зміст правовідносин сторін, а їх висновки за наслідками вирішення спору не є законними та обґрунтованими.

Водночас доводи касаційної скарги щодо розгляду справи апеляційним судом у незаконному складі колегії суддів спростовуються наявними у матеріалах справи протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду (том І а.с. 147) та протоколами про автоматичну зміну складу колегії суддів (том І, а. с. 149, 183; том ІІ а.с. 22).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 у справі №908/5707/15 Господарського суду Запорізької області та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова