Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року Справа № 10/64/2011/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційні скаргиДержавного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївнина ухвалугосподарського суду Вінницької області від 28.01.2015 рокута постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 рокуу справі№ 10/64/2011/5003 господарського суду Вінницької областіза заявоюДержавного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"доПриватного сільськогосподарського підприємства "Еліта"провизнання банкрутом,за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" - Пушкарьова К.В., дов. № 2876-К-Н-О від 08.08.2014 року; від Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" - Дьоміна С.С., дов. № 10/00-14 від 21.01.2015 року; від Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" - Леонов Ю.І., дов. № 17 від 08.04.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 року у справі № 10/64/2011/5003 (суддя - Даценко М.В.) затверджено мирову угоду у справі про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" (далі - ПСП "Еліта") у відповідній редакції; провадження у справі № 10/64/2011/5003 припинено; повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна) Болховітіна В.М. припинено; скасовано мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів та заборону на відчудження майна боржника - ПСП "Еліта".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року у справі № 10/64/2011/5003 (головуючий суддя - Тимошенко О.М., суддя - Коломис В.В., суддя - Демидюк О.О.) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк"), Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі - ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України"), Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 року у справі № 10/64/2011/5003 залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року у справі № 10/64/2011/5003, ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року у справі № 10/64/2011/5003 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити в затвердженні судом мирової угоди у справі № 10/64/2011/5003, затвердженої комітетом кредиторів боржника 10.12.2014 року. Справу направити на розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.

В касаційній скарзі ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 3, 11, 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 5, 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство), ст. 1, 3, 51 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Також, не погоджуючись із ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року у справі № 10/64/2011/5003, до Вищого господарського суду України звернулася Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко І.М. з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року у справі № 10/64/2011/5003 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити в затвердженні судом мирової угоди у справі № 10/64/2011/5003, затвердженої комітетом кредиторів боржника 10.12.2014 року. Справу направити на розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.

В обґрунтування касаційної скарги Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко І.М. посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 3 ЦК України, ст. ст. 1, 35 Закону про банкрутство, ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2014 року до господарського суду Вінницької області суду надійшла заява № 02-03/711 від 15.12.2014 року (з додатками, у тому числі з мировою угодою від 10.12.2014 року) арбітражного керуючого (розпорядника майна) Болховітіна В.М. про затвердження мирової угоди.

Відповідно до абз. 18 ст. 1 Закону про банкрутство мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів).

Згідно зі ст. 35 Закону про банкрутство мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Відповідно до положень ст. 37 Закону про банкрутство мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону про банкрутство господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленої цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 10/64/2011/5003.

При цьому, судами попередніх інстанцій досліджено порядок укладення мирової угоди та її умови на предмет суперечності законодавству.

Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що вищевказана мирова угода затверджена на стадії розпорядження майном боржника.

З огляду на положення ч. ч. 3, 5 ст. 35 Закону про банкрутство, укладення мирової угоди на даній стадії можливо після виявлення всіх кредиторів та формування їх представницького органу - комітету кредиторів. При цьому рішення вважається прийнятим за умови надання письмової згоди на укладення мирової угоди заставними кредиторами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення про укладення мирової угоди прийнято комітетом кредиторів ПСП "Еліта" одноголосно, що відображено в протоколі від 10.12.2014 року. Також рішення повторно підтверджено на засіданні комітету кредиторів 28.01.2015 року. Заставними кредиторами - СТОВ "Суворовське" та ПАТ КБ "Приватбанк" надані письмові погодження на укладення мирової угоди.

Мирова угода підписана від імені боржника його керівником, а від імені кредиторів головою комітету кредиторів.

Ч. 4 ст. 37 Закону про банкрутство встановлено, що мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника, а також відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умови мирової угоди відображають обов'язкові положення, визначені ст. 37 Закону про банкрутство.

Зокрема, зазначені умови зафіксовані в розділах ІІ та ІІІ мирової угоди, відповідно до яких встановлено, що визначені реєстром вимог кредиторів суми заборгованості заставних кредиторів погашаються за рахунок поточної діяльності боржника в повному розмірі (919361.19 грн.) протягом семи робочих днів після затвердження мирової угоди судом; вимоги кредиторів четвертої черги в загальній сумі 810734,17 грн., що становить 5% від загального розміру вимог кредиторів четвертої черги, погашаються за рахунок поточної діяльності боржника до 01.12.2017 року; залишок кредиторських вимог четвертої черги списується кожним кредитором в розмірі 95% загальним обсягом на суму 15403948,47 грн.; кредиторські вимоги шостої черги списуються кожним кредитором в повному обсязі 100%.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що мирова угода, як господарсько-правовий договір містить всі істотні умови, визначені Законом про банкрутство, та укладена і підписана уповноваженими сторонами.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, розглянуто заперечення кредиторів щодо укладення мирової угоди та відхилено їх за безпідставністю.

Як в апеляційних так і в касаційних скаргах, скаржники посилаються на неправомірне встановлення умовами мирової угоди списання вимог кредиторів четвертої черги в розмірі 95%, що є порушенням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ч. 9 ст. 7 Закону про банкрутство при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону. Згідно ч. 8 ст. 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить підготовка та укладення мирової угоди. За умовами ч. 3 ст. 35 Закону рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до вказаних положень закону, саме комітет кредиторів від імені всіх кредиторів розробляє умови мирової угоди та приймає рішення про її укладення.

За наведеним у ст. 1 Закону про банкрутство визначенням мирової угоди - остання являється домовленістю між боржником та кредитором (групою кредиторів) про припинення зобов'язання за угодою сторін (прощення боргів).

Така можливість закріплена у ст. 605 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Виходячи з конструкції даної статті, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що для вказаної дії необхідна згода кредитора та відсутність порушення прав третіх осіб щодо майна кредитора. При цьому, ні положення даної статті, ні положення Закону про банкрутство не встановлюють певних меж (процентного співвідношення, тощо) по відношенню до об'єму прощення - вцілому чи частково.

Оскільки рішення про списання (прощення) боргу від імені кредитора прийнято комітетом кредиторів, відповідно до наданих законом повноважень, вважається, що кредитор таку згоду надав. Доказів того, що вказане рішення порушує права третіх осіб щодо майна кредитора, скаржниками не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону про банкрутство, для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги апелянтів - ПАТ "ВТБ Банк", ПАТ "Банк Форум" та ДП "Держрезервнасінфонд" (які не брали участі в голосуванні) відносяться до четвертої та шостої черг, так само як і вимоги членів комітету кредиторів, які проголосували за укладення мирової угоди. Списання боргів четвертої черги обумовлено в розмірі 95% вимог кожного кредитора, а шостої - 100%. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що зазначені кредитори знаходяться в рівних умовах і твердження скаржників про неправомірність встановленої мировою угодою умови про списання боргів кредиторів четвертої та шостої черг є безпідставними.

Також, судом апеляційної інстанції правомірно спростовано посилання скаржника ДП "Держрезервнасінфонд" на положення ч. 14 ст. 17 Бюджетного кодексу України, оскільки предметом регулювання даної статті є правовідносини по наданим суб'єктам господарювання кредитам (позикам), залученим державою або під державні гарантії. Однак правовідносини між ДП "Держрезервнасінфонд" та ПСП "Еліта" виникли на підставі договорів поставки насіння, сортозаміни насіння та зберігання насіння і не підпадають під дію даної статті, оскільки відсутнє кредитування залученими державою коштами.

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги твердження скаржника ПАТ "Банк Форум" про неправомірне посилання в мировій угоді на звіт про оцінку майна боржника від 01.06.2013 року, який станом на момент укладення угоди втратив чинність.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до тексту мирової угоди, посилання на звіт використане в якості порівняння, оскільки в подальшому йде посилання на дані бухгалтерського обліку за 2014 рік, згідно яких розмір залишку активів боржника дещо перевищує визначений звітом розмір. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що економічне обґрунтування підстав укладення мирової угоди відображено в оскаржуваній ухвалі з посиланням на дані бухгалтерського обліку боржника станом на 01.01.2015 року, а не з огляду на звіт про оцінку від 01.06.2013 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції спростовано посилання апелянтів на більшу доцільність задоволення вимог кредиторів внаслідок продажу майна боржника в процедурах санації або ліквідації з огляду на вартість активів (більше 11 мільйонів гривень), оскільки, згідно ст. 16 Закону про банкрутство, рішення про введення певних процедур банкрутства приймається комітетом кредиторів, який в свою чергу представляє інтереси всіх кредиторів. Відтак, оскільки комітетом кредиторів прийнято рішення про укладення мирової угоди, інші конкурсні кредитори зобов'язані з ним погодитись.

Щодо до доводів скаржників про порушення при укладенні мирової угоди передбачених ст. 3 ЦК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, оскільки умови мирової угоди носять невигідний та негативний характер для них як кредиторів, колегія суддів Вищого господарського суду України вказує на таке.

Відповідно до положень ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. ст. 1, 35 Закону про банкрутство під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також припинення зобов'язання (прощення (списання) кредиторами боргів боржника), яка оформляється угодою сторін.

Особливості здійснення провадження у справі про банкрутство, визначені спеціальними нормами Закону про банкрутство, передбачають наявність декількох судових процедур, які застосовуються до боржника у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі ст. 4 Закону про банкрутство мирова угода належить до судових процедур, що застосовуються до боржника у справі про банкрутство.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. ст. 1, 4, 35 Закону про банкрутство, мирова угода одночасно є і цивільно-правовою угодою (правочином), і судовою процедурою у справі про банкрутство.

Закон про банкрутство є спеціальним законом і пріоритетно направлений на відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника.

Мирова угода в процедурі банкрутства - це механізм фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства, яка створює баланс інтересів, вона є підсумком всієї процедури банкрутства та результатом всіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства.

Законом про банкрутство встановлено, що умови мирової угоди можуть передбачати прощення (списання) боргів або їх частини саме з метою забезпечення платоспроможності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідна мирова угода, з подальшим припиненням провадження у справі про банкрутство, була укладена саме з метою надання можливості відновити платоспроможність боржника, зберегти підприємство - виробника сільськогосподарської продукції та платника податків, а також робочі місця для працюючих людей на підприємстві.

Розглянувши подану на затвердження мирову угоду, суди попередніх інстанцій встановили відсутність порушень порядку укладення мирової угоди, встановленого Законом про банкрутство, та відповідність умов мирової угоди чинному законодавству.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону про банкрутство затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено мирову угоду.

Враховуючи встановлені обставини справи та вказані норми законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про затвердження мирової угоди від 10.12.2014 року між боржником ПСП "Еліта" в особі керівника боржника Пшик А.С. та комітетом кредиторів підприємства-боржника в особі голови комітету кредиторів Святюк А.С. та припинення провадження у справі на підставі п. 5 ст. 40 Закону про банкрутство.

Доводи касаційних скарг зводяться до встановлення нових обставин у справі та переоцінки таких доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи та прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03 .2015 року у справі № 10/64/2011/5003 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.