ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Справа № 918/923/16 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Бондар С.В., Студенця В.І., за участі представника позивача О. Безпалюка (дов. від 14.04.2017), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу військової частини А 2798 на рішення Господарського суду Рівненської області від 17 жовтня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23 січня 2017 року у справі № 918/923/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до військової частини А2798 про стягнення 13 160 грн 18 коп.,

УСТАНОВИВ: У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до військової частини А2798 про стягнення 12 090 грн 11 коп. інфляційних втрат і 1 070 грн 07 коп. річних з підстав неналежного виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості природного газу за договором від 12 грудня 2012 року № 12/1203-ТЕ-28.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17 жовтня 2016 року (суддя В. Торчинюк) позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 січня 2017 року рішення змінено та задоволено позовні вимоги в частині стягнення 11 286 грн 53 коп. інфляційних втрат; у решті рішення залишено без змін.

Військова частина А2798 просить рішення і постанову скасувати з підстав порушення господарськими судами статей 614, 617 і 625 Цивільного кодексу України, статей 35 і 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" проти доводів касаційної скарги заперечує та в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 12 грудня 2012 року сторони уклали договір № 12/1203-ТЕ-28 про закупівлю природного газу (далі - договір), на умовах якого позивач (продавець) передав відповідачу (покупець) з 1 листопада по 31 грудня 2012 року природний газ обсягом 49,722 тис. м3 на загальну суму 65 096 грн 05 коп.

Відповідач оплату вартості отриманого природного газу не здійснив і позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення сум боргу, річних, інфляційних втрат, а також пені і рішенням цього суду від 7 жовтня 2014 року у справі № 918/1338/14 позов задоволено у розмірі 65 096 грн 05 коп. основного боргу, 2 422 грн 70 коп. пені за період з 14 грудня 2012 по 13 липня 2013 року, 4 634 грн 70 коп. інфляційних втрат за період грудень - квітень 2014 року і 2 820 грн 06 коп. річних за період із 14 грудня 2012 року по 30 травня 2014 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2014 року рішення скасовано і позов задоволено в частині стягнення 65 096 грн 05 коп. основного боргу; у частині стягнення річних, інфляційних втрат і пені у позові відмовлено.

Відповідач погасив борг лише 16 грудня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням від 16 грудня 2014 року № 1498.

З підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язання в частині сплати суми боргу, позивач просив господарський суд стягнути 12 090 грн 11 коп. за період із травня по грудень 2014 року та 1 070 грн 07 коп. річних за період з 31 травня по 16 грудня 2014 року.

За правилами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення індексу інфляції і річних.

Водночас апеляційний господарський суд, здійснюючи перевірку розрахунку суми інфляційних втрат дійшов висновку, що стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 11 286 грн 53 коп. за період з травня по грудень 2014 року, у тому числі 9 145 грн 99 коп. за зобов'язаннями листопада 2012 року та 2 140 грн 54 коп. за зобов'язаннями грудня 2012 року, а в решті заявлених до стягнення інфляційних втрат - 803 грн 58 коп. слід відмовити.

Твердження покупця про те, що зміна банківських рахунків продавця перешкодило своєчасному виконанню зобов'язання, а відтак неправомірність нарахування позивачем сум річних та інфляційних втрат, господарські суди визнали безпідставними з огляду на повідомлення публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" контрагента про це, що встановлено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2014 року у справі № 918/1338/14.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23 січня 2017 року у справі № 918/923/16 залишити без змін, а касаційну скаргу військової частини А 2798 без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя С. В. Бондар Суддя В. І. Студенець