ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року № 904/5464/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідачів: Лісовий Д.О. Міщенко М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2017 рокуу справі№ 904/5464/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Дивобуд-Маркет" приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"про стягнення 46 168 199,89 грн. ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення з них ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) солідарно 46 168 199,89 грн., з яких 44 168 199,89 грн. - заборгованість з оплати за виконані роботи за договором № 967 на сервісне обслуговування від 19.08.2015 р., 1 041 277,72 грн. - інфляційні втрати, 337 761,83 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 р. (суддя Фещенко Ю.В.), залишеним без мін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. (головуючий - Орєшкіна Е. В., судді - Широбокова Л.П., Джихур О.В.) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Дивобуд-Маркет", ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Ремсервіс Оптімум" стягнуто 44 789 160 грн. 34 коп. основного боргу, 1 041 277 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 337 761 грн. 83 коп. 3% річних; з кожного з відповідачів на користь позивача стягнуто по 103 350 грн. судового збору.

В касаційній скарзі відповідач ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі рішення та припинити провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ПК України у зв'язку з наявністю укладеної між ним та позивачем третейської угоди.

У справі оголошувалася перерва з 12.04.2017 року до 26.04.2017 р., в зв'язку з чим було продовжено строк розгляду касаційної скарги.

Повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, між ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) та ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" (підрядник, позивач) було укладено договір на сервісне обслуговування №967 від 19.08.2015 року (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується надати послуги з сервісного обслуговування механічної частини вказаного у договорі насосного обладнання РОФ-1 ПАТ "ПівнГЗК", забезпечуючи визначений плановий коефіцієнт технічної готовності на умовах договору.

Сервісне обслуговування стосувалося насосів VASA 507 (71 шт.), VASA 7010 (40 шт.), насосів Orion (2 шт.) РОФ-1, плановий КГТ - 0,96, одиниця виміру - місяць, кількість - 12, ціна без ПДВ - 8 299 067 грн., сума без ПДВ - 99 588 804 грн. , всього без ПДВ - 99 588 804 грн.; ПДВ 20% - 19 917 760грн. 80 коп.; всього з ПДВ 20% - 119 506 564 грн. 80 коп. Замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт для виконання послуг, прийняти та оплатити надані послуги в порядку та в строки, обумовлені договором (п. 1.1. та 1.4. договору).

У п. 13.5. договору сторони визначили, що договір діє до 31.10.2016 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних).

Договір може бути розірваний за згодою сторін. Про намір розірвати договір сторони зобов'язані повідомити іншу сторону не менше ніж за 30 календарних днів (п. 13.7. договору).

Пунктом 10.3. договору сторони передбачили, що у випадку здійснення порушення робітниками підрядника або субпідрядника, сторони складають акт про порушення, який підписують уповноважені представники сторін. Сторони протягом 10 календарних днів від дня підписання договору надають один одному перелік осіб, уповноважених на підписання даного акту, а також копії довіреностей на цих осіб. У випадку необґрунтованої відмови повноважних представників підрядника підписати Акт про порушення, або не надання підрядником у встановлені строки переліку повноважних на підписання Акта осіб, представники замовника мають право складати акт самостійно. Акт є підставою для оплати штрафу підрядником.

Відповідно до вказаного пункту договору, під час його виконання сторони фіксували факти порушення позивачем правил охорони праці, у зв'язку з чим були складені такі акти:

- акт про порушення від 22.09.2015 року (а.с.101, т.4), на підставі якого було накладено на позивача штраф в сумі 1 000 грн. та відповідачем-2 було виставлено рахунок-фактуру №1600204521 від 22.09.2015 року на його оплату (а.с.103, т. 4); припис № 3/9 від 29.03.2016 року (а.с.91-92, т. 4), на який в подальшому було надано повідомлення про його виконання позивачем (а.с.93, т.4);

- припис № 03/09-143 від 29.09.2015 року (а.с.100, т. 4);

- припис № 12/4 від 25.12.2015 року (долучений до письмових пояснень, вх.суду 51661/16 від 16.08.2016 року);

- акт про порушення від 04.05.2016 року (а.с.94-95, т.4), на підставі якого було накладено на позивача штраф в сумі 500 грн. та відповідачем-2 було виставлено рахунок-фактуру № 35ОП від 04.05.2016 року на його оплату (а.с.98, т.4); відповідно до платіжного доручення № 1180 від 25.05.2016 року вказаний штраф було сплачено позивачем (а.с.99, т. 4).

Відповідно до пункту 10.7.2 договору замовник у вигляді оперативно-господарської санкції за договором має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неодноразового порушення підрядником вимог, норм та правил охорони праці, встановлених діючим законодавством та договором, що і було ним зроблено шляхом надіслання позивачу повідомлення № 2286/12 від 17.05.2016 року про розірвання договору № 967 від 19.08.2015 року, в якому зазначив, що договір вважається розірваним з дати отримання вказаного повідомлення. (а.с.88, т. 4).

Вказане повідомлення було отримано позивачем 14.06.2016 року (а.с.89-90, 104 т. 4).

Пунктом 12.2. договору сторони передбачили, що у випадку, якщо спори і розбіжності, які виникли у зв'язку з виконанням договору або стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом перемовин, їх розгляд здійснюється в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" у відповідності до Регламенту вказаного суду. Рішення третейського суду є остаточним та обов'язковим для сторін.

30.09.2015 року між відповідачем-1 (поручитель) та позивачем (кредитор) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" за договором № 967 (на сервісне обслуговування) від 19.08.2015 року, передбачених розділом 2 договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань у сумі 89 629 923 грн. 60 коп. в тому числі ПДВ, які складають загальну вартість послуг за основним договором за 9 місяців (з 01.09.2015 року по 01.06.2016 року) та включаючи сплату неустойки, процентів, інфляційних нарахувань, що можуть бути застосовані кредитором до боржника у зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості наданих кредитором послуг з сервісного обслуговування механічної частини насосного обладнання боржника.

У разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.3. договору поруки).

Під основним договором в договорі розуміють договір №967 (на сервісне обслуговування) від 19.08.2015 року, укладений між кредитором та боржником з додатками (пункт 2.1. договору поруки).

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою до боржника про виконання обов'язку. Якщо боржник не виконає забезпечене основне зобов'язання, зазначене в пункті 1.2. договору, або виконає його частково, поручитель зобов'язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму в строк протягом 3 календарних днів від дати отримання письмової вимоги кредитора.

У пунктах 5.1. та 5.2. договору поруки визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених статтею 559 Цивільного кодексу України.

На виконання вказаних умов договору поруки, позивач звернувся до відповідача-1 щодо виконання обов'язків за договором на сервісне обслуговування № 967 від 19.08.2015 із вимогою № 3 за вих. № 44 від 23.05.2016 року (а.с. 186-187, т. 1).

У відповідь на вказану вимогу відповідчем-1 було надано лист за вих. №ДМ1006-01 від 10.06.2016 року, в якому відповідач-1 визнав вимогу №3 обґрунтованою та правомірною, але вказав на неможливість її виконання, посилаючись на важкий фінансовий стан його підприємства (а.с.188, т. 1).

Відхиляючи клопотання відповідача ПрАТ "Північний ГЗК" про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з наявністю вказаного арбітражного застереження, місцевий господарський суд виходив з того, що у зв'язку з розірванням з 14.06.2016 року договору на сервісне обслуговування № 967 від 19.08.2015 року, третейське застереження, яке є його невід'ємною частиною, також втратило чинність.

Апеляційний господарський суд з цього приводу вказав, що Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду господарського спору по суті.

Натомість, за умов відсутності у позивача волевиявлення на звернення до третейського суду чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду, чим позивач правомірно скористався.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичним особам та іншим суб'єктам господарської діяльності гарантовано право звернення до господарського суду, згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Крім того, відповідно до імперативних приписів ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Такі висновки господарських судів в цій частині є помилковими з огляду на таке.

Третейська угода нерозривно пов'язана з основними правовідносинами між сторонами і розповсюджує свою силу тільки на спори, які виникли чи можуть виникнути з основних правовідносин. Разом з тим, за своєю природою вона суттєво відрізняється від основних матеріальних правовідносин і набуває автономного характеру. Тобто, фактично укладаючи один договір, юридично сторони укладають два - основний договір матеріально-правового характеру і третейську угоду у формі застереження. Прямий наслідок автономності - дійсність основного договору не впливає на дійсність третейської угоди. Третейське застереження зберігає юридичну силу, зокрема, і у випадку, коли основний договір був розірваний сторонами.

Тобто, в даному випадку третейське застереження не втратило свою юридичну силу.

Відповідно до підпункту 4.2.3 п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. Якщо таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то у разі, коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку, якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Тобто, уклавши третейське застереження, позивач реалізував своє волевиявлення на звернення до третейського суду і повинен виконувати власні обов'язки, які випливають з третейського застереження.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про третейські суди" третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Згідно з Конституцією України Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. ст. 1, 3 Конституції України).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є звернення до третейського суду (у передбаченому Законом України "Про третейські суди" випадках і порядку) та судовий захист.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.

Положення ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналіз змісту Закону України "Про третейські суди" свідчать про те, що третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди.

Враховуючи, що в цьому випадку солідарним боржником та відповідачем у справі є ТОВ "Дивобуд-Маркет", яке не було стороною третейського застереження і, відповідно, на нього не розповсюджуються повноваження Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група", то підстави для припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України відсутні, а вищевказані помилкові висновки судів попередніх інстанцій не призвели до порушення до порушення правил підвідомчості, встановлених ст. 12 ГПК України, тому доводи касаційної скарги в цій частині не є підставами для скасування судових рішень.

Господарськими судами встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

На виконання умов договору позивачем були виконані роботи з сервісного обслуговування насосів на загальну суму 80 690 730 грн. 12 коп., що підтверджується актами приймання-передачі по сервісному обслуговуванню:

- актом № 1 приймання-передачі по сервісному обслуговуванню від 01.10.2015 на суму 9 710 808 грн. 98 коп.;

- актом № 2 приймання-передачі по сервісному обслуговуванню від 02.11.2015 на суму 9 958 880 грн. 40 коп.;

- актом № 3 приймання-передачі по сервісному обслуговуванню від 02.12.2015 на суму 9 958 880 грн. 40 коп.;

- актом № 4 приймання-передачі по сервісному обслуговуванню від 31.12.2015 на суму 9 958 880 грн. 40 коп.;

- актом № 5 приймання-передачі по сервісному обслуговуванню від 01.02.2016 на суму 9 958 880 грн. 40 коп.;

- актом № 6 приймання-передачі по сервісному обслуговуванню від 01.03.2016 на суму 9 958 880 грн. 40 коп.;

- актом № 7 приймання-передачі по сервісному обслуговуванню від 01.04.2016 на суму 9 941 621 грн. 16 коп.;

- актом № 8 приймання-передачі по сервісному обслуговуванню від 04.05.2016 на суму 9 958 880 грн. 40 коп.;

- актом № 9 приймання-передачі по сервісному обслуговуванню від 05.05.2016 на суму 1 285 017 грн. 58 коп.

Акти від 01.10.2015 року, від 02.11.2015 року, від 02.12.2015 року, від 31.12.2015 року, від 01.02.2016 року та від 01.03.2016 року вони підписані відповідачем без заперечень.

Акти від 01.04.2016 року та від 04.05.2016 року містять лише частину підписів представників відповідача-2 (замовника): начальника РЗФ-1, головного механіка РЗФ-1, провідного економіста ПЕБ СП та інженера з ремонту, частина посадових осіб відповідача-2, яка вказана в акті, акти від 01.04.2016 року та від 04.05.2016 року не підписала.

На підтвердження факту виконання робіт за актами 01.04.2016 року та від 04.05.2016 року позивач надав зведену довідку годин технічної готовності обладнання за період з 01.03.2016 року до 01.04.2016 року (а.с.91-92, т. 1) та зведену довідку годин технічної готовності обладнання за період з 01.04.2016 року до 01.05.2016 року (а.с.98-99, т. 1).

Виконання робіт з сервісного обслуговування за договором підтверджується також зведеними довідками годин технічної готовності обладнання, довідками щозмінного підтвердження годин технічної готовності обладнання, товарно-транспортними накладними, актами приймання - передачі в сервісне обслуговування, договором оренди нерухомого майна №1439 від 31.12.2015 року, актом приймання-передачі орендованого майна від 01.01.2016 року, рахунком - фактурою №90677293 від 31.01.2016 року, актом №2100654 від 31.01.2016 року, рахунком-фактурою №90709640 від 29.02.2016 року, актом №218526 від 29.02.2016 року, рахунком-фактурою від 31.03.2016 року, актом від 31.03.2016 року, рахунком-фактурою №90866703 від 30.04.2016 року, актом №90866703 від 30.04.2016 року, актом здачі-прийняття (надання послуг) б/н від 30.04.2016 року на послуги побутового комбінату на суму 17 773 грн. 87 коп., товарно-транспортними накладними, договорами на придбання сировини та ТМЦ, підряду, перевезення зі сторонніми підприємствами, нарядами-допусками, актами приймання-передачі обладнання в сервісне обслуговування та із сервісного обслуговування, актами списання матеріалів, актами про порушення.

Згідно з пунктом 7.5. Регламенту сервісного обслуговування у разі відмови замовника прийняти, оформити, підписати документи, складені підрядником у визначені договором строки (згідно з пунктом 8.4. договору), замовник зобов'язаний надати письмові мотивовані відмови від їх підписання.

Пункт 8.5. договору зобов'язує замовника після отримання актів приймання-передачі з сервісного обслуговування здійснити огляд результатів наданих послуг підрядником та при відсутності недоліків прийняти їх, підписавши надані акти приймання-передачі по сервісному обслуговуванню.

У зв'язку з тим, що договором не передбачено, в який строк відповідач-2 повинен надати вмотивовану відмову, позивач відповідно до ст. 530 ЦК України направляв відповідачу-2 такі звернення:

- лист №35 від 26.04.2016 року про підписання акту приймання-передачі по сервісному обслуговуванню №7 від 01.04.2016 року, підписаний позивачем та частково підписаний посадовими особами відповідача-2, рахунок №30 від 01.04.2016 року, зведену довідку годин технічної готовності обладнання за період з 08:00 01.03.2016 року по 08:00 01.04.2016 року з проханням розглянути підписати і один примірник зазначеного акту повернути позивачу, а у разі відмови від підписання в 3-денний термін надати вмотивовану відмову (а.с.193-196, т.1), який був залишений відповідачем-2 без відповіді та задоволення;

- вимогу №1 за вих. №41 від 13.05.2016 року про розгляд підписаних позивачем та частково підписаних посадовими особами відповідача-2 актів приймання-передачі по сервісному обслуговуванню №7 від 01.04.2016 року (повторно), №8 від 04.05.2016 року та №9 від 05.05.2016 року; сплату заборгованості у сумі 21 185 519 грн. 14 коп. (без урахування вартості використаних матеріалів відповідача-2 у сумі 14 382 грн. 70 коп. без ПДВ), а у разі відмови від підписання зазначених актів позивач просив надіслати вмотивовану відмову (а.с.178-181, т.1), яку залишено відповідачем-2 без відповіді та задоволення;

- вимогу №2 за вих. №43 від 23.05.2016 року з аналогічним змістом (а.с.182-185, т.1), яку також залишено відповідачем-2 без відповіді та задоволення.

За приписами частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Розділ 8 договору визначає умови щодо здачі та приймання наданих послуг, в тому числі і у випадку виявлення недоліків наданих послуг або їх причин.

Доказів встановлення у встановленому договором порядку недоліків виконаних робіт відповідачі суду не надали.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, замовник (відповідач-2) в порушення вимог статей 853 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), а тому він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем надані належні, достатні та допустимі докази щодо виконання ним робіт за договором № 967 на сервісне обслуговування від 19.08.2015 р. на загальну суму 80 690 730 грн. 12 коп., проте в порушення умов договору відповідачем -2 було сплачено за виконані роботи лише 35 901 569 грн. 78 коп., внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 44 789 160 грн. 34 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача, а також на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання підлягають стягненню 1 041 277,72 грн. інфляційних втрат та 337 761,83 грн. 3% річних.

Доказів виконання своїх обов'язків за договором на сервісне обслуговування №967 від 19.08.2015 року на час розгляду спору відповідачі не надали.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини другої статті 556, пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи укладення 30.09.2015 року між відповідачем-1 (поручитель) та позивачем (кредитор) договору поруки, за яким поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" за договором №967 (на сервісне обслуговування) від 19.08.2015 року, передбачених розділом 2 договору, суди обгрунтовано стягнули з відповідачів вищевказану заборгованість в солідарному порядку.

Доводи касаційної скарги про те, що причиною непідписання актів приймання-передачі виконаних робіт, є те, що відповідно до специфікації №5 від 18.03.2016 року - загальна вартість послуг з сервісного обслуговування за договором №967 від 19.08.2016 року з урахуванням специфікацій №№ 1-5 складає 59 505 211 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ - 9 917 535 грн. 20 коп., що свідчить про зміну сторонами умов договору щодо загальної вартості робіт і на вказану суму відповідачем-2 були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт, а чинне законодавство не дає підряднику право перевищувати погоджену ціну робіт без попереднього повідомлення про це замовника і погодження в договорі збільшення ціни робіт, в зв'язку з чим обов'язок прийняття та оплати робіт за спірними актами у відповідача -2 відсутній, не грунтуються на вимогах закону, оскільки вказана специфікація зафіксувала загальну вартість виконаних робіт за нею та попередніми специфікаціями, але ніяким чином не змінила умову договору, викладену у п.1.1, згідно якої сторони визначили загальну вартість послуг, що надаються за договором, у сумі 119 506 564 грн. 80 коп.

Аналогічні доводи відповідача -2 були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка відповідно до вимог ст. 43 ГПК України.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених господарськими судами фактів і висновків господарських судів не спростовують.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2017 року у справі за № 904/5464/16 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року у справі за № 904/5464/16.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя І. ВовкСуддя І. Кондратова