Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 902/823/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О., Овечкіна В.Еза участю представників: від позивача: розглянув касаційну скаргу Тараненко Г.Ю. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р.у справі№902/823/15 господарського суду Вінницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бранд Сервіс"простягнення 433994,18грн. та розірвання договору лізингуВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.10.2015 р. (судді Тарновський А.А., головуючий, Мельник П.А., Яремчик Ю.О.) було частково задоволено позов та стягнуто з ТОВ "Фірма "Бранд Сервіс" на користь позивача 9355,44 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів (комісії), 2565,44 грн. - пені, 1403,31 грн. - штрафу, 187,62 грн. - 3% річних, 4736,09 грн. - інфляційних втрат, 2755 грн. - витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса та 420,06 грн. - судового збору та відмовлено у розірванні Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24 вересня 2013 року та стягненні 198644,73 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів, 22630,05 грн. - пені, 27541,59 грн. - штрафу, 1190,96 грн. - 3% річних, 33102,65 грн. - інфляційних втрат та 129881,30 грн. - збитків.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. (судді: Дужич С.П., Мамченко Ю.А., Саврій В.А.) рішення господарського суду Вінницької області від 15.10.2015 р. залишити без змін.

Суд дійшов висновку, що позивач не має права вимагати розірвання Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В, оскільки він ним був розірваний в односторонньому порядку ще до звернення з позовом до суду, і його позовні вимоги щодо розірвання зазначеного договору не підлягають задоволенню.

12 листопада 2014 року припинилися зобов'язання між сторонами, лізингодавець також не вправі вимагати від відповідача сплати лізингових платежів після вказаної дати. Натомість, усі лізингові платежі, які лізингоодержувачем недоплачені до 12 листопада 2014 року, підлягають відшкодуванню, а саме, комісія за період жовтень-листопад 2014 року, при цьому комісія підлягає відшкодуванню з урахування коригування курсу валют (курсової різниці), що сторонами погоджено у п.2.6 "Загальних умов договору фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В".

Тому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за жовтень-листопад 2014 року, яка становить 9355,44 грн. (7480,75 грн. + 5112,69 грн. з врахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості в жовтні 2014 року у розмірі 3238 грн.), з урахуванням курсової різниці.

Здійснивши перерахунок, нарахованих господарським судом першої інстанції, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу за прострочення оплати лізингових платежів з 05 жовтня 2014 року по 05 червня 2015 року погоджується про законність та обґрунтованість вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача: - пені за несплату комісії у розмірі 2565,44 грн.; - 3% річник 187,62 грн.; 4736,09 грн. - інфляційних втрат за несплату комісії, а також 15% штрафу за несплату комісії 1403,31 грн. (9355,44 грн. х 15%).

А інші штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати за несплату лізингових платежів, що вимагаються позивачем після 12 листопада 2014 року не підлягають стягненню, оскільки, як зазначалося вище, зобов'язання між сторонами за Договором фінансового лізингу №1943/09/13-В були припинені.

Також підлягають до стягнення з відповідача витрати у сумі 2755,00 грн. на вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки вони передбачені п.11.8 "Загальних умов договору фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В" і є наслідком односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу.

Відносно позовних вимог щодо стягнення збитків суди дійшли висновку, що правових підстав для стягнення зазначених позивачем збитків немає, а обраний позивачем спосіб захисту щодо відшкодування збитків не відповідає обставинам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відтак він не призведе до захисту права позивача.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати в часті відмови щодо розірвання договору фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24.09.2013р. та стягнені 198644 гри. 73 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 22630 грн. 05 коп. пені, 27541 грн. коп. штрафу, 1190 грн. 96 коп. -3% річних, 33102 грн. 65 коп. інфляційних втрат та 129881 грн. З0 к. збитків (всього відмовлено у задоволенні 412 991,28 грн.) та ухвалити нове рішення, яким задовольн, вимоги позивача у повному обсязі.

Скаржник доводить порушення ст.ст. 6, 7, 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 651, 653 ЦК України, оскільки після вчинення Лізингодавцем відмови від Договору та висуненням вимоги про повернення Предмету лізингу, пунктом 11.6. Загальних умов Договору Сторонами погоджено, що датою розірвання Договору є дата фактичної передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення Предмета лізингу. У зв'язку з невиконанням Відповідачем вимоги щодо повернення Предмету лізингу та відповідно неможливості застосування п. 11.6. Загальних умов, Позивачем заявлена вимога про розірвання Договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013 р. в судовому порядку. Відмова від Договору та розірвання не є тотожними взаємовиключними поняттями.

Судами незаконно встановлено, що з огляду на те, що 12.11.2014 року припинилися зобов'язання між сторонами, Лізингодавець також не вправі вимагати від Лізингоодержувача сплати лізингових платежів після вказаної дати, не зваживши на той факт, що Лізингоодержувач злочинно переховує та не повертає Предмет лізингу Лізингодавцю, який являється законним власником майна і висунув вимогу про його повернення через не оплату лізингових платежів, суд неправомірно встановив, щд Лізингоодержувач не зобов'язаний нічого оплачувати Лізингодавцю за час, коли Предмет лізингу незаконно знаходиться у Лізингоодержувача і не повертається на вимогу власника, навіть через ДВС.

Судом неправомірно відмовлено у задоволенні стягнення такої складової частини лізингового платежу як відшкодування вартості предмета лізингу, оскільки договір фінансового лізингу №1943/09/13-В ві. 24.09.2013р. не є розірваним згідно його умов, предмет лізингу не повернений його законному власнику.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, що взяв участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення 163623,99 грн. - боргу по лізингових платежах, 21 569,70 грн. - пені, 1378,58 грн. - 3% річних, 37838,74 грн. інфляційних, 21 271,76 грн. - штрафу, 2755,00 грн. - витрат за вчинення виконавчого напису нотаріусом, 137942,26 грн. - збитків у зв'язку з неповерненням предмету лізингу та розірвання Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24 вересня 2013 року.

Судом встановлено, що 24 вересня 2013 року. між ТОВ "Український лізинговий фонд", як лізингодавем, та ТОВ "Фірма "Бранд Сервіс", як лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу №1943/09/13-В, згідно якого лізингодавець набув у власність і передав на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування з правом викупу лізингоодержувачу, на строк 48 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі, майно - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску, кузов №VF1VY0C0VUC458490, двигун №Р138475, державний реєстраційний №АА6137ОС, вартістю 275500,00 грн. (де 45916,67 грн. - ПДВ).

Згідно із п.12 Договору невід'ємними частинами договору є Додаток №1 до договору "Графік внесення лізингових платежів", Додаток №2 "Специфікація", Додаток №3 "Загальні умови договору фінансового лізингу".

Згідно із п.2.1 "Загальних умов договору фінансового лізингу", лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу.

Всі чергові лізингові платежі лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 графіка платежів. У разі вказівки в п.8.4. Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті: http://bank.gov.ua/control/uk/index) за визначеною формулою. Для погашення вартості Предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 Графіка платежів на відповідну дату. Різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту Загальних умов, і суми, що відшкодовує вартість предмета лізингу, вважається комісією лізингодавця (п.п.2.4, 2.6 Загальних умов).

Умовами п.7.1.1. "Загальних умов …" сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, п. 7.1.2. "Загальних умов …" сторони визначили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів -15% від суми простроченої заборгованості.

Також, за п.11.2.1 "Загальних умов …" лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів або загальними умовами.

За змістом пункту 11.4 "Загальних умов …" передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення щодо сплати заборгованості, лізингоодержувач не усуне порушення, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю. При цьому у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат.

Датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення предмета лізингу. Передача/вилучення предмета лізингу лізиногодержувачем лізингодавцю оформляється підписанням сторонами акта повернення предмета лізингу або підписання уповноваженим особами лізингодавця акта вилучення предмета лізингу. (п. 11.6 "Загальних умов …")

Згідно із п.11.8. "Загальних умов …" вилучення предмету лізингу, відмова (розірвання) від Договору, не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та не сплачених платежів згідно Договору. У разі односторонньої відмови лізингодавця від договору (розірвання договору), лізингоодержувач зобов'язаний на протязі строку зазначеному в повідомленні про відмову від договору (його розірвання) сплатити лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі згідно Графіку платежів; витрати, понесені Лізингодавцем в зв'язку з виконанням договору (в тому числі в зв'язку з вилученням предмету лізингу, транспортуванням, зберіганням, витратами на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати пов'язані з оплатою юридичних послуг), а також передбачені договором та діючим законодавством України штрафні санкції.

04 жовтня 2013 року, актом прийому-передачі позивач, придбавши, передав відповідачу у його користування автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску, кузов №VF1VY0C0VUC458490, двигун №Р138475, державний реєстраційний №АА6137ОС, вартістю 275500,00 грн.

06 листопада 2013 року, Додатковою угодою №2 до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В сторони внесли зміни у графік внесення лізингових платежів.

08 жовтня 2014 року, у зв'язку з припиненням відповідачем оплати лізингових платежів згідно виставлених позивачем рахунків , позивачем надіслано відповідачу лист-вимогу №661-УПК від 30 вересня 2014 року з проханням погасити заборгованість по Договору фінансового лізингу.

05 листопада 2014 року, позивачем направлено відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу №794-УПК та зобов'язав відповідача повернути предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів, на підставі ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.11.4. "Загальних умов Договору фінансового лізингу". Дане повідомлення було отримане відповідачем 12 листопада 2014 року.

04 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу був посвідчений виконавчий напис, реєстровий №111, яким відповідачу пропонувалось повернути лізингове майно - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску, кузов №VF1VY0C0VUC458490, двигун №Р138475, державний реєстраційний №АА6137ОС.

16 лютого 2015 року відділом державної виконавчої служби Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46525837 та зобов'язано ТОВ "Фірма "Бранд сервіс" повернути на користь ТОВ "Український лізинговий фонд" майно - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску.

06 квітня 2015 року, у зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу відповідачем не були виконані, відділом державної виконавчої служби Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ було винесено постанову про розшук майна у виконавчому провадженні №46525837.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, передбаченому договором.

За приписами ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно ч.3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Судом встановлено, що лізингодавець направив лізингоодержувачу повідомлення №794-УПК про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В та вимагав повернути предмет лізингу та всі належні документи і приналежності. Дане повідомлення було отримане відповідачем 12 листопада 2014 року, тому суд дійшов правомірного висновку, що з часу, коли лізингоодержувач довідався про відмову (розірвання) даного Договору позивачем договір фінансового лізингу є розірваним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, у справі №3-28гс13 від 01 жовтня 2013 року та у справі №3-136гс11 від 19 грудня 2011 року.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

З огляду на те, що 12 листопада 2014 року припинилися зобов'язання між сторонами, лізингодавець не вправі вимагати від відповідача сплати лізингових платежів після вказаної дати. Натомість, усі лізингові платежі, які лізингоодержувачем недоплачені до 12 листопада 2014 року, підлягають відшкодуванню, а саме, комісія за період жовтень-листопад 2014 року, при цьому комісія підлягає відшкодуванню з урахування коригування курсу валют (курсової різниці), що сторонами погоджено у п.2.6 "Загальних умов договору фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В".

Тому, судом правомірно стягнуто з відповідача заборгованість за жовтень-листопад 2014 року, яка становить 9355,44 грн. (7480,75 грн. + 5112,69 грн. з врахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості в жовтні 2014 року у розмірі 3238 грн.), з урахуванням курсової різниці.

В силу приписів ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із п.7.1.1. "Загальних умов …" сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, п.7.1.2. "Загальних умов …" сторони визначили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів -15% від суми простроченої заборгованості.

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цих підставах господарським судом правильно стягнуто за прострочення оплати лізингових платежів з 05 жовтня 2014 року по 05 червня 2015 року пеню за несплату комісії у розмірі 2565,44 грн.; - 3% річник 187,62 грн.; 4736,09 грн. - інфляційних втрат за несплату комісії, а також 15% штрафу за несплату комісії 1403,31 грн. (9355,44 грн. х 15%).

Штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати за несплату лізингових платежів, що вимагаються позивачем після 12 листопада 2014 року не підлягають стягненню, оскільки, як зазначалося вище, зобов'язання між сторонами за Договором фінансового лізингу №1943/09/13-В були припинені.

Також підлягають до стягнення з відповідача витрати у сумі 2755,00 грн. на вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки вони передбачені п.11.8 "Загальних умов договору фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В" і є наслідком односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу.

Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги правильності правових висновків судів не спростовують, суттєвого порушення норм права, що регулює спірні правовідносини, що вплинуло на результат вирішення спору не доводять, по суті зводяться до вимог переоцінити висновки на підставі іншої оцінки обставин справи, зокрема, умов договору, спростувати їх шляхом встановлення інших обставин, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції щодо касаційного перегляду справи.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. та рішення господарського суду Вінницької області від 15.10.2015 р. у справі №902/823/15 господарського суду Вінницької області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Є.Чернов

судді Ж. Корнілова

В.Овечкін