Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Справа № 15/5007/1489/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОлМакс Україна" на рішення господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2013 року у справі № 15/5007/1489/12 за позовом публічного акціонерного товариства "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар'єр" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОлМакс Україна", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-МТ", про стягнення суми та відмову від договору, -

Встановив:

У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар'єр" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОлМакс Україна", з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про відмову від договору купівлі-продажу № 52/08 від 20 серпня 2012 року, в зв'язку з поставкою неякісного товару, та стягнення 131262,40 грн., з яких 130000 грн. - вартість валу СМД-111, а 1262,40 грн. - збитки.

Ухвалою суду від 12 лютого 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-МТ".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2013 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 130000 грн. вартості товару, 2600 грн. судового збору, 6997,65 грн. витрат за проведення експертизи. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено без задоволення в зв'язку з відсутністю відповідних правових підстав для його задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 20 серпня 2012 року сторонами укладено договір купівлі-продажу № 52/08, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а саме - вал СМД-111 в кількості 1 шт. за ціною 130000 грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору - попередня оплата в розмірі 100 % від вартості товару.

На підставі рахунку-фактури № 231 від 20 серпня 2012 року позивачем оплачено вартість товару в розмірі 130000 грн., а відповідачем, згідно видаткової накладної № 181 від 23 серпня 2012 року та податкової накладної № 194 на суму 130000 грн., передано позивачу обумовлений договором товар - вал СМД-111 в кількості 1 шт.

30 серпня 2012 року комісією позивача складено Акт вводу в експлуатацію дробарки СМД-111.

19 вересня 2012 року в зв'язку зі зламом валу СМД-111 робота дробарки зупинилась, про що складено відповідний Акт.

25 вересня 2012 року, на підставі договору № 12Д-1516 від 24 вересня 2012 року, Тернопільським експертно-технічним центром Держгірпромнагляду України затверджений технічний висновок Державного підприємства "Тернопільський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" від 25 вересня 2012 року, відповідно до якого, за результатами візуально-оптичного огляду, встановлено, що причиною руйнування валу стала тріщина, яка становила 75-80 % площі зламу валу і яка виникла за тривалий час до моменту дослідження.

26 вересня 2012 року представники відповідача відмовились скласти двосторонній Акт про огляд товару та скриті недоліки товару, що зафіксовано відповідним Актом про відмову.

28 вересня 2012 року представниками позивача складений Акт про виявлені скриті недоліки, згідно якого придбаний у відповідача вал мав скритий дефект (тріщина, що виникла за тривалий час до моменту досліджень, була заварена і покрита корозією), який неможливо було виявити під час приймання валу; вказаний недолік (дефект) неможливо усунути, а тому вал непридатний для подальшого використання за призначенням.

15 жовтня 2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення на протязі 20 днів з дня отримання претензії коштів в сумі 130000 грн. за товар з прихованими дефектами, яка залишена без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості товару в розмірі 130000 грн., господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 655, 673, 675, 679, 708 Цивільного кодексу України, Інструкцією № П-7 від 25 квітня 1996 року "Про порядок приймання продукції матеріально-технічного призначення та товарів народного споживання по якості", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7, висновком експертного дослідження експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 1146/15 від 9 липня 2013 року, яким встановлений факт наявності прихованого недоліку (дефекту) товару, що виник до моменту поставки, суд дійшов висновку, що оскільки, в силу положень ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару, має право, зокрема, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, - вимога про стягнення 130000 грн. є обґрунтованою.

Разом з тим, судом встановлено, що, звертаючись до суду з вимогою про відмову від договору купівлі-продажу № 52/08 від 20 серпня 2012 року, позивач фактично просить встановити певний юридичний факт. Водночас, заявлена позивачем вимога про встановлення факту відмови від договору не призводить до поновлення порушених прав та не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому, суд дійшов висновку, що підстави вважати заявлений позивачем позов в частині вимог щодо відмови від договору таким, що відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відсутні і в задоволенні даної частини позову слід відмовити.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 1262,40 грн. збитків, суд, керуючись нормами ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, зазначив, що відшкодування збитків є однією із форм або мірою цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною, тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань збитків, встановленої ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, а також вина. Проте, у даному випадку, позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, а витрати на оплату замовлених позивачем експертних досліджень є витратами, направленими на доведення позивачем факту передачі відповідачем товару неналежної якості. Отже, витрати в сумі 1262,40 грн. здійснені на розсуд саме позивачем, але вони не є безпосередньо пов'язаними з діями відповідача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення даної частини позову.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Дані висновки місцевого та апеляційного господарських судів є правомірними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо незаконності судових рішень в частині задоволення позову стосовно стягнення 130000 грн. висновків попередніх судових інстанцій не спростовують і фактично зводяться до оцінки того чи іншого доказу та їх додаткової перевірки, що виходить за межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин відсутні правові підстави для скасування законних постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції, а тому, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОлМакс Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2013 року у справі № 15/5007/1489/12 - без змін.

Поновити виконання судового рішення у справі.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.