Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 5017/1527/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Силаум"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014у справі№ 5017/1527/2012 господарського суду Одеської області за позовомпідприємства "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністюдоДержавного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом"простягнення 329 325,58 грнза участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від скаржника: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року підприємство "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" про стягнення 329 325,58 грн, з яких: 260000,00 грн сума заборгованості по поверненню грошових коштів, сплачених позивачем в якості передоплати за продукцію, яка не була поставлена, 51528,76 грн - сума пені, 7 776,00 грн - сума інфляційних втрат, 10 020,82 грн. - сума трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки позивачу товару за укладеним між сторонами договором № 2/11 від 17.01.2011.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2012 у справі № 5017/5027/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2012, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" на користь підприємства "Вторметекспорт" у формі ТОВ суму заборгованості у розмірі 260 000,00 грн, суму пені у розмірі 25 003,84 грн, суму трьох відсотків річних у розмірі 10 020,82 грн, суму індексу інфляції у розмірі 7 776,00 грн та суму судового збору у розмірі 6056,31 грн.

20.09.2012 на виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2012 був виданий відповідний наказ.

30.10.2012 сторони у справі звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про затвердження мирової угоди від 24.10.2012 у справі № 5017/5027/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2012 (суддя: Меденцев П.А.) затверджено мирову угоду від 24.10.2012, укладену між підприємством "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Державним підприємством "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом", в наступній редакції:

"1. Боржник визнає, що його заборгованість перед Стягувачем на момент укладення цієї Мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах виконавчого провадження, й становить 308 856,97 (триста вісім тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень дев'яносто сім копійок) гривень.

2. Боржник гарантує, що частину заборгованості, яка дорівнює 90 000,00 (дев'яносто тисячам) гривень, буде погашено перед Стягувачем до 31.10.2012 року шляхом передання Стягувачеві двох грейферів шестичелюсних електропровідних для перевантаження металобрухту зі складанням акту прийому-передачі.

3. Боржник гарантує, що частину заборгованості, яка дорівнює 50 000,00 (п'ятидесяти тисячам) гривень, буде погашено перед Стягувачем до 10.11.2012 року шляхом перерахуванням Стягувачеві (Код ЄДРПОУ 30127924) цієї грошової суми на його розрахунковий рахунок № 26000038517100 в АКІБ "УКРСІББАНК" м. Харків, МФО 351005.

4. Боржник гарантує, що частину заборгованості, яка дорівнює 168 856,97 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень дев'яносто сім копійок) гривень, буде погашено перед Стягувачем в період з 01.11.2012 року до 31.10.2013 року шляхом перерахуванням Стягувачеві (Код ЄДРПОУ 30127924) цієї грошової суми на його розрахунковий рахунок № 26000038517100 в АКІБ "УКРСІББАНК" м. Харків, МФО 351005 в наступному порядку:

Строк сплатиСума що підлягає сплатідо 30.11.2012 року14 856,97 грн.до 31.12.2012 року14 000,00 грн.до 31.01.2013 року14 000,00 грн.до 28.02.2013 року14 000,00 грн.до 31.03.2013 року14 000,00 грн.до 30.04.2013 року14 000,00 грн.до 31.05.2013 року14 000,00 грн.до 30.06.2013 року14 000,00 грн.до 31.07.2013 року14 000,00 грн.до 31.08.2013 року14 000,00 грн.до 30.09.2013 року14 000,00 грн.до 31.10.2013 року14 000,00 грн.Боржник має право достроково погасити перед Стягувачем зазначену суму.

5. Стягувач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до Боржника з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової Угоди.

6. Стягувач гарантує, що після підписання цієї Мирової Угоди він у межах прав, наданих йому як учасникові виконавчого провадження, вживатиме заходів, спрямованих на закінчення виконавчого провадження та скасування усіх заходів, які були застосовані з метою забезпечення можливості здійснення примусового виконання, в тому числі й скасування арешту на належне Боржникові майно та грошові кошти.

7. Боржник і Стягувач домовилися, що будь-які витрати, пов'язані з виконавчим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після підписання цієї Мирової угоди, покладаються на Боржника.

8. Боржник і Стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави."

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2012 про затвердження мирової угоди, особа, яка не брала участь у справі - приватне підприємство "Силаум" оскаржило вказану ухвалу до Одеського апеляційного господарського суду.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі послався на те, що він є стороною договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005, укладеного між ним і відповідачем, та співвласником виробленої продукції (грейферів для перевантаження металобрухту), яка була предметом укладеного між сторонами у справі договору № 2/11 від 17.01.2011, а відтак, затверджена місцевим господарським судом мирова угода порушує його право власності на спільне майно, зокрема на два грейфери, які відповідач в п. 2 мирової угоди зобов'язався передати в рахунок погашення заборгованості без згоди на те ПП "Силаум" та за заниженою ціною.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 (колегія суддів у складі: Головей В.М. - головуючий, Журавльов О.О., Шевченко В.В.) апеляційну скаргу ПП "Силаум" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 28.11.2012 - без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при затверджені мирової угоди місцевим господарським судом не були порушені права та обов'язки сторін по справі, в тому числі і ПП "Силаум", оскільки ведення спільних справ за договором про спільну діяльність було покладено сторонами саме на відповідача та для виникнення солідарних обов'язків немає правового значення те, що ПП "Силаум" не брало участь у розгляді справи № 5017/1527/2012 в якості сторони, за умовами договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005 ПП "Силаум" разом з відповідачем по даній справі діяли як одне підприємство у формі простого товариства та, відповідно, ці два підприємства є також боржниками і за мировою угодою.

В касаційній скарзі приватне підприємство "Силаум" просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди від 24.10.2012, посилаючись порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції 04.01.2005 між науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України (інститут), правонаступником якого є відповідач, та товариством з обмеженою відповідальністю "Економіко-правова компанія "Силаум" укладено договір про спільну діяльність в формі простого товариства № 01 (далі за текстом - договір від 04.01.2005), за умовами п. 1.1. якого сторони зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи на підставі об'єднання вкладів (просте товариство) для досягнення господарської мети - отримання прибутку шляхом: виробництва та реалізації продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання; набуття у спільне користування об'єктів основних фондів; співпраці у галузі реконструкції та модернізації інфраструктури спільного виробництва із завданнями збільшення продуктивності праці, а також створення умов праці, що відповідають нормативно-технічним вимогам України.

Угодою від 04.11.2005 про внесення змін до договору про спільну діяльність від 04.01.2005, укладеною між Науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України, ТОВ "Економіко-правова компанія "Силаум" та приватним підприємством "Силаум", змінено склад учасників спільної діяльності та залучено до участі у простому товаристві третю сторону - ПП "Силаум".

З 2008 ТОВ "Економіко-правова компанія "Силаум" вийшла зі складу учасників безстрокового договору про спільну діяльність у формі простого товариства.

28.03.2012 між відповідачем та скаржником укладено Угоду про припинення з 01.04.2012 договору про спільну діяльність від 04.01.2005 у зв'язку із економічною неефективністю.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що за умовами договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005 ПП "Силаум" разом з відповідачем по даній справі діяли як одне підприємство у формі простого товариства.

Частинами першою та другою статті 1135 ЦК України передбачено, що під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

Наведеною нормою встановлено три форми ведення спільних справ учасників простого товариства:

а) право діяти від імені всіх учасників має кожен з них;

б) ведення спільних справ доручається одному з учасників, уповноваженого на те взаємною згодою сторін;

в) ведення справ здійснюється спільно всіма учасниками.

Як встановлено судом апеляційної інстанції в пунктах 2.1., 2.3. договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005 сторони погодили, що керівництво спільною діяльністю і порядок ведення спільних справ, виконання зобов'язань по цьому договору, покладається на Інститут (відповідач у справі). Координацію спільної діяльності здійснює Рада спільної діяльності, яка призначається спільним наказом сторін.

Таким чином, ведення спільних справ за договором № 01 від 04.01.2005 було покладено сторонами саме на відповідача, який при укладенні з позивачем у справі договору поставки грейферів № 2/11 від 17.01.2011 діяв за згодою інших сторін договору про спільну діяльність як уповноважений учасник, чим спростовуються безпідставні твердження скаржника про те, що відповідач при укладенні з позивачем договору № 2/11 від 17.01.2011 діяв без згоди ПП "Силаум", як учасника спільної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1138 та ст. 1143 ЦК України якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення. Якщо договір простого товариства не був припинений за заявою учасника про відмову від подальшої у ньому участі або у разі розірвання договору на вимогу одного з учасників, учасник, участь якого в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства як учасника договору.

Зазначені норми закону знайшли своє відображення і в положеннях договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005, в пунктах 9.2., 14.4. якого закріплено, що сторони відповідають солідарно за всіма зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення. З моменту припинення договору простого товариства сторони несуть солідарну відповідальність за невиконаними загальними зобов'язаннями відносно третіх осіб.

Таким чином, ПП "Силаум" є також відповідальним за невиконання спільних зобов'язань перед третіми особами, зокрема позивачем у справі, оскільки був учасником спільної діяльності відповідно до умов договору №04 від04.01.2005 на момент укладення між сторонами у справі договору поставки № 2/11 від 17.01.2011. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, для виникнення солідарних обов'язків немає правового значення те, що ПП "Силаум" не брало участі у розгляді даної справи в якості сторони, оскільки саме відповідач був уповноважений іншими учасниками спільної діяльності на ведення спільних справ.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що при затверджені мирової угоди місцевим господарським судом не були порушені права та обов'язки сторін по справі, в тому числі і ПП "Силаум", оскільки за умовами договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005 приватне підприємство "Силаум" разом з відповідачем по даній справі діяли як одне підприємство у формі простого товариства, а ведення спільних справ за договором про спільну діяльність було покладено його сторонами саме на відповідача, який був уповноважений на те взаємною згодою інших сторін договору, в т.ч. і ПП "Силаум".

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Силаум" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 5017/1527/2012 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді: Н. Кочерова

В. Саранюк