ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 923/1908/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Грек Б.М., Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та рішення господарського суду Херсонської області від 04.02.2016 у справі № 923/1908/15 господарського суду Херсонської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Херсонгаз" доЧаплинської районної лікарніпростягнення грошових коштів,за участю представників, які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

позивача: Автонагова І.В.,

відповідача: Мяти В.В.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство "Херсонгаз" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Чаплинської районної лікарні про стягнення 25 121, 27 грн. інфляційних втрат, 1 737, 60 грн. 3% річних та 11 504, 17 грн. пені за договорами на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Позивачем 04.02.2016 подано до господарського суду Херсонської області клопотання про уточнення позовних вимог, в якому останній просив стягнути з відповідача 10 072, 25 грн. пені, 1 726, 18 грн. 3% річних та 20 896, 46 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.02.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (постачальником) і Чаплинською районною лікарнею (споживачем) 07.03.2014 укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 11-746Б.

Відповідно до п. 10.1. договору він набирає чинності з дня його підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині передачі газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Крім цього між позивачем та відповідачем 03.03.2015 укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 11-746Б, відповідно до п. 10.1. якого він набирає чинності з дати його підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 02.02.2015 і діє в частині передачі газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до п.п. 1.1. договорів постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договорами для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах визначених договорами.

Додатками до укладених між сторонами договорів визначено перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання.

Пунктами 4.6. договорів передбачено, зокрема, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку № 2 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 6.2.2. договорів у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, зі споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За твердженнями позивача, на виконання умов договорів останній передав, а відповідач прийняв природний газ за період з січня 2014 року по червень 2015 року в обсязі 244.58 тис. м3 на загальну суму 1 537 563, 70 грн., що підтверджується двосторонніми актами передачі-приймання природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач порушував строки оплати поставленого природного газу, позивач звернувся з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що позивач подав необґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені, що позбавляє суд можливості самостійно здійснити перерахунок вказаних нарахувань. При цьому апеляційний господарський суд для з'ясування повноти та правильності розрахунку заявлених позовних вимог призначив у справі судово-економічну експертизу. Однак посилаючись на те, що експертиза не була проведена з вини позивача, оскільки не були надані витребувані додаткові документи та не була здійснена оплата експертизи, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Виходячи з приписів ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином відповідно до його умов та вимог закону, при цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього ж Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце порушення такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних сум пені та інших нарахувань.

Проте оскаржені рішення судів попередніх інстанцій наведеним вимогам не відповідають.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Водночас перевірка правильності здійснених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за договорами на постачання природного газу за регульованим тарифом не потребують спеціальних знань, позаяк така перевірка здійснюється безпосередньо господарським судом в процесі розгляду справи по суті з застосуванням звичайних засобів доказування.

Так, за результатом з'ясування предмету і підстави позову, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, судам необхідно було надати належну правову оцінку тим доказам, які були надані позивачем на підтвердження обставин порушення відповідачем строків оплати поставленого за договорами природного газу, і перевірити наданий позивачем розрахунок та наданий відповідачем контрозрахунок заявлених до стягнення сум, оцінити докази, на яких ґрунтуються такі розрахунки, зокрема, дослідити відповідні платіжні документи для встановлення розміру та часу здійснення відповідачем оплати отриманого природного газу.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені Господарським процесуальним кодексом України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити по кожному періоду фактичну дату виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання (у разі встановлення такої обставини), перевірити розрахунки заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та рішення господарського суду Херсонської області від 04.02.2016 у справі № 923/1908/15 скасувати.

Справу № 923/1908/15 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Могил С.К. Судді: Грек Б.М. Вовк І.В.