ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 910/22683/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук Полтавської області,

на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017

зі справи № 910/22683/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - Товариство)

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК), м. Київ,

про визнання незаконними дій,

за участю представників сторін:

Товариство - Міловідова Р.М.,

АМК - Кравченко О.К.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання незаконними дій АМК з відхилення клопотань про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2016 (суддя Марченко О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г. - головуючий суддя, судді Жук Г.А., Калатай Н.Ф.), позовну заяву Товариства повернуто без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) через те, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить зазначені судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм процесуального права, а справу передати на розгляд до місцевого суду.

АМК подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши присутніх представників Товариства та Відділення, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що позовні вимоги Товариства мотивовано тим, що:

- розпорядженням АМК від 02.12.2015 № 06-234-р розпочато розгляд справи № 20-26.13/170-15/105-15 за ознаками вчинення суб'єктами господарювання (в тому числі Товариством) порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціонів з продажу нафти сирої та газового конденсату;

- 12.10.2016 Товариством подано АМК низку клопотань про витребування у суб'єктів господарювання додаткових пояснень щодо обставин організації проведення аукціонів;

- АМК відмовив Товариству в задоволенні його клопотань про витребування доказів від 12.10.2016 №14/11-729, № 14/11-728, № 14/11-730, № 14/11-731.

Пунктами 4 і 5 частини другої статті 54 ГПК України встановлено, що позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Місцевий та апеляційний господарські суди, повертаючи Товариству позовну заяву, виходили з того, що:

- звертаючись до суду з даним позовом, позивач не обґрунтував, яким чином відмова АМК у задоволенні згаданих клопотань про витребування доказів порушує права позивача як сторони в антимонопольній справі, зважаючи на те, що саме по собі здійснення розгляду АМК відповідної справи і вирішення певних клопотань не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі;

- Товариством на підтвердження викладених у позовній заяві обставин додано лише копії згаданих клопотань та не додано рішень чи інших документів АМК з результатом розгляду цих клопотань.

Разом з тим висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності в позовній заяві Товариства необхідних відомостей спростовуються встановленими ними ж фактичними обставинами щодо пояснень Товариства з приводу початку АМК (згідно з його розпорядженням від 02.12.2015 № 06-234-р) розгляду справи № 20-26.13/170-15/105-15 та відхилення ним клопотань позивача про витребування доказів (з наданням копій зазначених клопотань).

Водночас питання порушення (чи відсутності порушення) прав позивача перебуває поза межами застосування приписів пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України, тоді як неповне викладення обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, чи їх неналежне (на думку суду) обґрунтування, та/або недостатня повнота надання доказів не є належними правовими підставами для повернення позовної заяви без розгляду.

Зазначене свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За приписами частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" АМК є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Частиною першою статті 5 названого Закону встановлено, що АМК здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.

Частиною першою статті 37 Закону № 2210 встановлено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 2210 особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право, зокрема, наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу; оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 41 Закону № 2210 доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі; збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

Частиною першою статті 60 Закону № 2210 передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

У підпункті 15.5 пункту 15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України.

З огляду на наведене місцевому господарському суду на стадії прийняття даної позовної заяви до розгляду, беручи до уваги межі юрисдикції судів та обсяг виключної компетенції АМК, належало визначитись, чи підлягає вона розгляду в судах України (окремо від рішення АМК по суті справи).

Проте цього ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами здійснено не було.

Таким чином, повернення позовної заяви Товариства без розгляду вчинено з неправильним застосуванням приписів пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України, а тому зазначені ухвала місцевого і постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції зі стадії прийняття позовної заяви.

Керуючись статтями 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 зі справи № 910/22683/16 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду міста Києва зі стадії прийняття позовної заяви.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко