Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 31/5009/5681/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуОрджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиціїна ухвалувід 16.10.2013господарського суду Запорізької області та на постанову від 23.12.2013Донецького апеляційного господарського судуза скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест"на дії Орджонікідзевського відділу державної виконавчої службищодо неправомірного визначення вартості арештованого майнау справі№ 31/5009/5681/11 господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест"

третя особаЗакрите акціонерне товариство "Гівара"

за участю Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

простягнення заборгованості В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідача-1не з'явились;відповідача-2не з'явились;третьої особине з'явились;за участюне з'явились;ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" (надалі - ТОВ ЗПЗМР "Ресурс-Інвест") звернулося до господарського суду зі скаргою на дії Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (надалі - Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ) щодо неправомірного визначення вартості арештованого майна, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Патріотична, 68, яке належить боржнику на праві власності.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2013 у справі № 31/5009/5681/11 (суддя Хуторной В.М.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 (колегія суддів: Кододова О.В. - головуючий, судді - Агапов О.Л., Мартюхіна Н.О.), скаргу ТОВ "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" на дії Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ з виконання наказу господарського суду від 29.12.2012 по справі № 31/5009/5681/11 задоволено; визнано Звіт суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 про оцінку майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 68, таким, що не підлягає використанню при визначенні стартової ціни під час проведення торгів з реалізації майна.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, до Вищого господарського суду України звернувся Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.10.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 57, 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження", що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Сторони не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу відділу ДВС Запорізького МУЮ до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, проте своїм правом взяти участь в судовому засіданні не скористалися.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі № 31/5009/5681/11, скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2011 про відмову у задоволенні позову і прийнято нове рішення, яким стягнуто з ТОВ ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" на користь ПАТ "УкрСиббанк" прострочену заборгованість за кредитом у сумі 1480276,89 грн., пеню в сумі 118474,5 грн., державне мито в сумі 15987,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 79993,76 грн. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2012 у справі № 31/5009/5681/11.

05.04.2012 господарським судом Запорізької області на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012 на адресу ПАТ "УкрСиббанк" направлено наказ по справі № 31/5009/5681/11, за яким 10.08.2012 Орджонікідзевським ВДВС відкрито виконавче провадження.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2012 замінено сторону виконавчого провадження з виконання наказу № 31/5009/5681/11, а саме: змінено кредитора - ПАТ "Укрсиббанк" його правонаступником ПАТ "Дельта-Банк".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 змінено спосіб виконання рішення по справі № 31/5009/5681/11; здійснено стягнення з ТОВ ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" на користь ПАТ "Дельта-Банк" прострочену заборгованість за кредитом у сумі 1480276,89 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 118474,50 грн., державного мита в сумі 15987,51 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн. та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 7993,76 грн., шляхом проведення опису, накладання арешту та реалізації на публічних торгах нежитлове приміщення, загальною площею 243,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 68 та належить ТОВ ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" на праві власності.

На виконання ухвали від 21.11.2012 господарським судом було видано наказ № 31/5009/5681/11 від 29.12.2012.

З метою виконання виконавчого провадження ВП № 36495557, головним державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Святченко Є.В. 03.07.2013 винесено Постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, за якою призначено ОСОБА_4 експертом у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу № 31/5009/5681/11, виданого 29.12.2012.

26.07.2013 до ТОВ ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" від Орджонікідзевського ВДВС надійшов лист № 1861/6 від 23.07.2013 з повідомленням про результати визначення вартості арештованого майна. На висновок експерта № 16/07/2013 від 06.07.2013, яким визначено вартість арештованого майна у розмірі 778083,00 грн., ТОВ ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" подано заперечення щодо його вартості.

18.09.2013 (згідно відмітки вхідної кореспонденції) ТОВ ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" отримано лист № 2173/6 від 16.09.2013 про результати рецензування звіту про оцінку арештованого майна за змістом якого звіт не вповній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів по оцінці майна та має значні недоліки, але може бути використаний після виправлення вказаних недоліків.

Разом з тим, ТОВ ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" не погодився з оцінкою арештованого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 243,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 68, у зв'язку з чим звернувся до суду зі скаргою на дії відділу ДВС обгрунтовуючи свої вимоги тим, що вказана в звіті про оцінку майна вартість є значно заниженою та не відповідає ринковій вартості предмету іпотеки, оскільки в звіті не зазначені всі характеристики предмету іпотеки, які значно впливають на ціну майна; звіт не відповідає приписам пунктів 36, 51, 53 Національного стандарту № 1, оскільки оцінювач не звертався до боржника за будь-якими документами чи з проханням надати доступ до приміщень, тому результати оцінки є не об'єктивними та не якісними, а складений за її наслідками звіт є таким, що не підлягає використанню при визначені стартової ціни під час проведення торгів з реалізації об'єкта оцінки.

За встановленого, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи скаргу ТОВ ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" на дії Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ, виходив з того, що визначення вартості, оцінка майна боржника є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 1212 ГПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, щовиконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу приписів частини 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночнц діяльність в Україні".

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (Національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методичних та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог, положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими для виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна усіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Отже, таким нормативно-правовим актом з оцінки майна, зокрема, є Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (надалі - Національний стандарт № 1).

Так, в пункті 51 Національного стандарту № 1 встановлено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів.

Відповідно до пунктів 53 та 3 зазначеного Стандарту, оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкти оцінки, зокрема, вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики…, ідентифікація об'єкта оцінки визначається як встановлення відповідності об'єкта оцінки наявним вихідним даним та інформації про нього.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

За змістом частини 2 ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензування звіту про оцінку майна полягає в критичному розгляді та наданні висновків щодо повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності.

Аналогічні положення містяться в Національному стандарті № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Так, відповідно до пункту 63 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" рецензування полягає у неупередженому об'єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва.

Інструкцією про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3505/5, передбачено, що перевірка відповідності висновків вимогам нормативно-правових актів та правильності застосування методів дослідження здійснюється шляхом рецензування висновків фахівцями науково-дослідних установ судових експертиз Мін'юсту (п. 4.9. Інструкції).

Згідно з пунктом 67 Національного стандарту № 1, рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків; звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Так, проведеною рецензією звіту про оцінку майна від 11.09.2013 встановлено, що звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

За встановленого та враховуючи приписи вищенаведених нормативно-правових актів, місцевий господаський суд дійшов висновку, що за результатами рецензії підтверджується не повна відповідність звіту про оцінку майна вимогам діючого законодавства, тому звіт є таким, що не підлягає використанню при визначенні стартової ціни під час проведення торгів з реалізації об'єкта оцінки.

З такими висновками місцевого господарського суду погодився й господарський суд апеляційної інстанції, залишивши її без змін.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами і не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про те, що господарськими судами в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів у даній справі відсутні, а тому касаційна скарга Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції залишається без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.10.2013 у справі № 31/5009/5681/11 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

О.А. Кролевець