Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 904/6288/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2016у справі№904/6288/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 29 270,04 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Овчинніков Б.С. (дов. від 25.10.2016),

відповідача: Дарій Л.М. (дов. від 27.12.2016)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у розмірі 29 270,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підходах до станції призначення з вини відповідача, через неприйняття ним вагонів на власну під'їзну колію, сталася затримка вагонів, про що складені відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23. З огляду на що, позивачем було нараховано спірну суму плати за користування вагонами і збір за зберігання вантажу. Оскільки відповідач відмовився добровільно сплатити плату за користування затриманими вагонами та збір за зберігання вантажу, позивач просив стягнути спірну суму з відповідача, посилаючись на приписи статей 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України, пунктів 3, 4, 6, 8, 9, 10, 12, 15 Правил користування вагонами та контейнерами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016, ухваленим суддею Рудь І.А., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з доведеності матеріалами справи вини відповідача у затримці вагонів. Суд установив, що відповідачем невчасно забиралися вагони на власну під'їзну колію, і це призвело до накопичення вагонів на станції призначення Кривий Ріг. При цьому суд керувався приписами статей 614, 908, 920 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, статей 42, 46, 47, 71, 119, 121 Статуту залізниць України, пунктів 6, 8, 9, 10, 12, 16 Правил користування вагонами та контейнерами.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Кузнецової І.Л. - головуючого, Сизько І.А., Іванова О.Г., постановою від 15.12.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник наголошує на відсутності підстав для стягнення з відповідача спірних сум збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами. Скаржник вказує на наявність у Залізниці можливості подати спірні вагони на колії станції Кривий Ріг. З огляду на що, на думку скаржника, вина відповідача у затримці вагонів відсутня. Окрім цього, скаржник вказує на невірний розрахунок позивачем заявленої до стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 119 Статуту залізниць України, пунктів 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 09.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.11.2013 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Відповідно до пункту 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. За умовами пункту 5 договору повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. Відповідно до пункту 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (пункт 8 договору). Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору). Згідно з пунктом 15 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів. Строк дії укладеного між сторонами договору визначено з 11.12.2013 до 10.12.2018 включно (пункт 20 договору). Судами також встановлено, що за наявними у матеріалах справи накладними у лютому 2016 року залізницею було прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача - Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". Установлено і те, що позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 № 7, 8. У зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (зайнятість колій), які надійшли на адресу відповідача і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що прибув на їх адресу, вагони №№ голова 56994890 хвіст 56971476 у кількості 60 вагонів, індекс поїзда 3700-223-4672 з вантажем на своїх осях, що перевозились у поїзді №1465, затримано на шляху прямування на станції Девладово Придніпровської залізниці за наказами № 274 від 15.02.2016, № 294 від 16.02.2016, № 309 від 18.02.2016, № 318 від 19.02.2016. За цим фактом станцією Девладово Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113, пунктом 9 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту залізниць України) складено акти про затримку вагонів за формою ГУ-23а: №6 від 15.02.2016, № 7 від 16.02.2016, №8 від 18.02.2016., №9 від 19.02.2016, акти загальної форми ГУ-23: №72 від 15.02.2016, №75 від 16.02.2016, №77 від 18.02.2016, №80 від 19.02.2016. Викладені обставини слугували для нарахування залізницею плати за користування вагонами у загальній сумі 28 419,60 грн. по відомостях плати форми ГУ-46: №№ 22029129, 22029130, 23029136, 23029137, а також 850,44 грн. збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ДУ-92 №22029017, які підписані представником відповідача із застереженнями про часткову відмову в оплаті з посиланням на те, що шляхи прийому були вільні і на готовність прийняти вагони. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у розмірі 29 270,04 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вказаних вище сумах, внаслідок затримки вагонів на коліях станції підходу до станції призначення з вини відповідача та за відсутності у матеріалах справи доказів, на підтвердження обставини щодо можливості відповідача прийняти спірні вагони. Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів з огляду на наступне. Відповідно до положень частини 5 статі 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити у договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. Згідно зі статтею 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу у день прибуття вантажу або до 12-ої год. наступного дня. Відповідно до статті 46 Статуту, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої год. дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої год. дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати. Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Згідно з пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23. Пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відповідно до пункту 6 названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. За приписами пункту 8 Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах.) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Згідно з пунктами 9, 10 цих Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Відповідно до пункту 12 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година. Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача. Відтак, установивши своєчасність повідомлення залізницею відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтоване нарахування залізницею плати за користування вагонами у розмірі 28 419,60 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 850,44 грн. За таких установлених обставин, суди правомірно задовольнили позов залізниці. Посилання скаржника на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність вини Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у затриманні спірних вагонів, колегією суддів відхиляються, адже такі доводи фактично зводяться до необхідності переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 904/6288/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга