Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 910/19482/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Прокопанич Г.К.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рада", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015

зі справи № 910/19482/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Едельвейс" (далі - Фірма), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" (далі - Товариство),

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "13-й квартал" (далі - Об'єднання), м. Київ,

про розірвання договору,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Дементьєва Я.Т.,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фірма звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про розірвання укладеного нею з Товариством договору на надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території від 30.06.2006 (далі - Договір № 1), що мотивувала зникненням потреби в отриманні від відповідача зазначених послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2015 (суддя Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (колегія суддів у складі: Шапран В.В. - головуючий суддя, судді Буравльов С.І., Андрієнко А.А.), позов задоволено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 6, 11, 202, 509, 525, 526, 626, 627, 651, 653, 907 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 188, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" мотивовано зникненням у Фірми потреби в отриманні від Товариства послуг за Договором № 1.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами в справі встановлено, що:

- Фірмою (користувач) і Товариством (підприємство) укладено Договір № 1, предметом якого є забезпечення підприємством надання послуг з утримання будинку № 13 та відповідної прибудинкової території по вул. Анни Ахматової в місті Києві, в якому знаходяться нежилі приміщення користувача, а користувачем - належної оплати цих послуг;

- згідно з пунктом 3.1 Договору № 1 оплата за надання послуг складається по фактичним витратам підприємства, що наведені в розрахунку вартості житлово-комунальних послуг, що є невід'ємною частиною Договору № 1. Оплата за надання послуг здійснюється користувачем на підставі рахунків, наданих підприємством, шляхом перерахування коштів на рахунок підприємства до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним;

- пунктом 6.8 Договору № 1 встановлено, що строк його дії складає три роки з дня його підписання;

- відповідно до пункту 6.9 Договору № 1 його дія автоматично продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії;

- рішенням загальних зборів Об'єднання від 16.10.2014, оформленим протоколом № 2/2014, третя особа взяла на себе функції балансоутримувача та управителя житлового будинку № 13 по вул. Анни Ахматової в місті Києві;

- листом від 01.04.2015 № 1-15 позивач звернувся до відповідача та просив достроково з 15.04.2015 розірвати Договір № 1; з цього ж приводу позивач повторно звертався до відповідача листом від 30.04.2015 № 00-09/15;

- відповідач листом від 17.04.2015 № 00-0617 відмовив позивачу в розірванні Договору № 1;

- 01.05.2015 Об'єднанням (управитель) та Фірмою (власник) укладено договір відносин власника нежитлового приміщення та управителя (далі - Договір № 2), відповідно до умов якого управитель за дорученням власника забезпечує власними силами та/або шляхом залучення на конкурентних засадах фізичних та/або юридичних осіб: управління та експлуатацію, належне утримання та збереження неподільного та загального майна будинку за рахунок та в інтересах власника приміщення; реалізацію прав власника приміщення будинку на володіння та користування спільним майном; надання/сприяння в наданні житлово-комунальних послуг належної якості за обґрунтованими цінами, тощо. Характеристика приміщення: нежитлове приміщення № 113 в багатоквартирному будинку № 13 по вул. Анни Ахматової в місті Києві, площею 272,4 м2;

- 08.06.2015 Фірмою складено акт-претензію № 4 з приводу ненадання відповідачем послуг, визначених Договором № 1, який отримано Товариством 12.06.2015;

- дія Договору № 1 автоматично продовжувалась до 30.06.2009, до 30.06.2012, до 30.06.2015 та на час розгляду спору в суді.

Причиною даного спору є питання щодо наявності підстав для розірвання Договору № 1.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 907 ЦК України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін; порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

З огляду на наведене місцевий та апеляційний господарські суди з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального права, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, встановивши укладення Фірмою та Об'єднанням Договору № 2, дотримання Фірмою порядку розірвання Договору № 1, дійшли обґрунтованих висновків щодо зникнення у позивача потреби в отриманні від відповідача послуг за Договором № 1, а тому й правомірно задовольнивши позовні вимоги Фірми.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 зі справи № 910/19482/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя Г.Прокопанич