Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 914/209/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоДемидової А.М.,суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у справі№ 914/209/15 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "П.Г.С. - Україна" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго"провизнання недійсним договорув судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

- третьої особи: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.04.2015 у справі № 914/209/15 (суддя Шпакович О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 (у складі головуючого судді Данко Л.С., суддів Галушко Н.А., Орищина Г.В.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Г.С. - Україна" до Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", визнано недійсним договір № 26/09/01 від 26.09.2012, укладений ПП "Торгівельно-логістичний центр" та ТОВ "П.Г.С. - Україна".

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами, ПП "Торгівельно-логістичний центр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 28, 36, 54, 56, 57, п.п. 1-4, 6 ч. 1ст. 63 ГПК України, ст.ст. 89, 93 Цивільного кодексу України, ч. 11 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", вважаючи, що спірний договір фактично є договором про технічне забезпечення електропостачання користувача та відповідає змісту Правил користування електричною енергією та типовому договору, форма якого наведена в додатку № 1 до ПКЕЕ, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 03.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у справі №914/209/15 і прийняти нове рішення.

Позивач та третя особа не скористалися правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26 вересня 2012 року між Приватним підприємством "Торгівельно-логістичний центр" (як основним споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "П.Г.С.-Україна" (як субспоживачем) був укладений договір № 26/09/01 про спільне використання технологічних мереж основного споживача, за умовами п. 1.1 якого основний споживач зобов'язується забезпечувати передачу електричної енергії в межах величин, дозволених субспоживачу до використання, а субспоживач - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетікання електричної енергії, та оплачувати вартість спожитої електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Сторони зобов'язуються виконувати інші умови, визначені цим договором та додатками до договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 1.2 договору № 26/09/01 від 26.09.2012 передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку № 1 "однолінійна схема".

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договір №26/09/01 від 26.09.2012 містить умови договору про постачання електричної енергії, договору про спільне використання технологічних електричних мереж та договору про технічне забезпечення електропостачання, які повинні укладатися окремо на підставі типових договорів згідно з додатками №1, №2, №3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", у редакції чинній на момент укладення спірного договору, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п. 1.2 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України. Постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами. Спільне використання технологічних електричних мереж - виконання комплексу заходів з метою експлуатації та утримання у належному технічному стані технологічних електричних мереж, які використовуються для забезпечення електропостачання інших суб'єктів господарювання, крім їх власника, або для забезпечення передачі (транзиту) електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

Договір про технічне забезпечення електропостачання споживача - домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії. Технічне забезпечення електропостачання споживача (субспоживача) - забезпечення власником електричних мереж технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точку приєднання електроустановок споживача (субспоживача) в певних обсягах у межах дозволеної потужності споживача (субспоживача) з показниками параметрів якості електричної енергії в точці приєднання електроустановок споживача (субспоживача) відповідно до умов договору.

Оскільки умовами п.п. 1.1, 3.5 договору № 26/09/01 від 26.09.2012 встановлено обов'язок основного споживача із забезпечення передачі субспоживачу електричної енергії та право на отримання компенсації вартості активної електричної енергії, яке кореспондує з обов'язком субспоживача зі здійснення оплати вартості спожитої електроенергії, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про укладення зазначеного договору всупереч вимогам ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п.п. 1.2, 1.3, 1.6 Правил користування електричною енергією, оскільки договір про постачання електричної енергії підлягає укладенню споживачем (субспоживачем) виключно з енергопостачальником, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії, яким є ПАТ "Львівобленерго".

Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що договір № 26/09/01 від 26.09.2012 не відповідає положенням п. 1.2, 1.7 Правил користування електричною енергією, оскільки договір про спільне використання технологічних електричних мереж укладається між електропередавальною організацією та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

Відповідно до п. 5.16 Правил користування електричною енергією у разі передачі електричної енергії послідовно мережами декількох власників електричних мереж договори про спільне використання технологічних електричних мереж укладаються електропередавальною організацією з усіма власниками електричних мереж, технологічні електричні мережі яких використовуються для передачі електричної енергії.

Договори про технічне забезпечення електропостачання споживача, за необхідності, укладаються безпосередньо між суб'єктами господарювання, які мають спільну межу балансової належності.

Умовами п.п. 1.1, 2.1, 3.5, 4.2 договору № 26/09/01 від 26.09.2012 передбачено обов'язок основного споживача забезпечувати технічну можливість передачі субспоживачу електричної енергії та право на отримання від субспоживача плати за перетікання реактивної електричної енергії, а також встановлено обов'язок субспоживача з оплати за перетікання реактивної енергії.

Разом з тим, всупереч змісту типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача умовами договору № 26/09/01 від 26.09.2012 не встановлено "Порядку розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії", а "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії" не передбачений типовими договорами Правил користування електричною енергією.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в актах надання послуг за договором № 26/09/01 від 26.09.2012 зазначена загальна вартість компенсації за використану електроенергію без конкретизації наданих послуг та їх ціни. При цьому, розрахунки здійснені виходячи з кількості та вартості спожитих кіловат за годину і ця вартість перевищує розміри тарифів на електроенергію, встановлені постановами НКРЕ від 23.08.2012, 21.09.2012, 24.10.2012, 22.11.2012.

З урахуванням викладеного вище, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що договір № 26/09/01 від 26.09.2012 суперечить вимогам ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п.п. 1.2, 1.3, 1.6, 1.7 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, та не відповідає змісту типових договорів, встановлених Правилами користування електричною енергією, зокрема і типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним договору № 26/09/01 від 26.09.2012, укладеного між Приватним підприємством "Торгівельно-логістичний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "П.Г.С.-Україна", відповідно до ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів не приймаються доводи скаржника щодо неправомірного прийняття до розгляду судом першої інстанції позовної заяви ТОВ "П.Г.С.-Україна" до ПП "Торгівельно-логістичний центр" про визнання недійсним договору № 26/09/01 від 26.09.2012, оскільки судом апеляційної інстанції було перевірено обставини, на які посилається скаржник, зокрема і щодо повноважень представника ТОВ "П.Г.С.-Україна", а доводи скаржника в касаційній інстанції є ідентичними доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 914/209/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 03.04.2015 у справі № 914/209/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я І.М. Волік

С у д д я С.Р. Шевчук