Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 910/28843/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Поліщука В.Ю., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Ексімагроком"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 рокуу справі Господарського суду № 910/28843/15 міста Києваза заявоюліквідатора ТОВ "Ексімагроком" Волошина І.О. провизнання банкрутом ТОВ "Ексімагроком" у судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Ексімагроком":Тимошенко А.Г. (довіреність від 26.01.2016 року), Циганкова А.О. (довіреність від 28.01.2016 року),ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк":Абраменко Д.О. (довіреність №46 від 14.01.2016 року), Дробот Д.М. (довіреність від 30.07.2015 року), Награбовський О.В. (довіреність 15.01.2016 року), Сокол О.Ю. (довіреність від 24.03.2015 року), Бондарчука Олександра Петровича:Рабчун Р.О. (довіреність від 13.01.2016 року).

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 14.12.2015 року, прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву ліквідатора ТОВ "Ексімагроком" (далі - боржника) Волошина І.О. про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2, том 5, а.с. 140 - 143).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ексімагроком", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 5, а.с. 131 - 136).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заставний кредитор - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21.12.2015 року про порушення провадження у справі про банкрутство та прийняти нове рішення про відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ексімагроком", мотивуючи недодержанням досудової процедури ліквідації підприємства-боржника як необхідної передумови для порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону про банкрутство (том 5 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 року у справі №910/28843/15, а.с. 3-56).

Постановою Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 року (суддя Чеберяк П.П.) боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Давидюка Р.М.; постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом, текст якого додається; господарську діяльність банкрута завершено; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) постановлено вважати таким, що настав з 28.12.2015 року; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута з 28.12.2015 року; припинено повноваження органів управління банкрутом щодо управління та розпорядження його майном з 28.12.2015 року; зобов'язано ліквідатора відкрити спеціальний банківський рахунок, на який зараховуються кошти, отримані від продажу майна банкрута, та здійснюються розрахунки з кредиторами банкрута; зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру та подати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута (том 6, а.с. 37 - 43).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "ПУМБ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції від 21.12.2015 року та прийняти у справі нове рішення, яким припинити провадження у справі, мотивуючи передчасністю висновків місцевого господарського суду про наявність правових підстав для введення ліквідаційної процедури боржника, який розпочав процедуру самоліквідації з особливостями провадження за статтею 95 Закону про банкрутство, зазначаючи про невідповідність вимогам цивільного законодавства дій ліквідатора у процедурі самоліквідації, невідповідність даних проміжного ліквідаційного балансу про пасиви боржника переліку визнаних вимог його кредиторів, неналежне встановлення активів боржника та відсутність їх оцінки на момент затвердження проміжного ліквідаційного балансу, невідповідність складеного проміжного ліквідаційного балансу вимогам законодавства про бухгалтерський облік, відсутність належних даних в ЄДРПОУ на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство про введення процедури самоліквідації, неповідомлення боржником очевидних кредиторів (органи ПФУ, органи соціального страхування) про самоліквідацію боржника (том 6, а.с. 50 - 100).

Також, не погодившись з постановою про визнання боржника банкрутом в частині призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Давидюка Р.М., арбітражний керуючий Бондарчук О.П. звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову місцевого господарського суду від 21.12.2015 року в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення про призначення ліквідатором ТОВ "Ексімагроком" арбітражного керуючого Бондарчука О.П., а в решті постанову про визнання боржника банкрутом залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції принципу конкуренції кандидатур арбітражних керуючих при обранні ліквідатора у даній справі (том 6, а.с. 104 - 122).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" на ухвалу суду першої інстанції від 21.12.2015 року, а також апеляційні скарги ПАТ "ПУМБ" та арбітражного керуючого Бондарчука О.П. на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника від 28.12.2015 року об'єднано в одне апеляційне провадження (том 6, а.с 162 - 163).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Доманської М.Л., суддів: Гарник Л.Л., Пантелієнка В.О.) апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 року у даній справі задоволено частково; апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" на постанову Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 року задоволено; апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бондарчука О.П. на постанову Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 року задоволено частково; скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 року та постанову Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 року; провадження у справі №910/28843/15 про банкрутство ТОВ "Ексімагроком" припинено; матеріали справи №910/28843/15 повернено до місцевого господарського суду. Апеляційний суд оцінив подані у справі документи як такі, що не підтверджують належного проведення ліквідатором дій з процедури самоліквідації, зазначив про невідповідність копії поданого проміжного ліквідаційного балансу та обов'язкових додатків до нього вимогам законодавства про бухгалтерський облік, дійшов висновку про неповноту дій ліквідатора Волошина І.О. щодо виявлення активів боржника, неповноту його дій про персональне повідомлення кожного кредитора про результат розгляду його вимог у процедурі самоліквідації згідно з частиною 6 статті 105 ЦК України, передчасне порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 95 Закону про банкрутство та передчасне введення ліквідаційної процедури, прийняв рішення про припинення провадження у справі про банкрутство згідно з пунктом 12 частини 1 статті 83 цього Закону (том 6, а.с. 165 - 173).

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив (з урахуванням уточнення предмета касаційного оскарження) скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 27.01.2016 року та прийняти нове рішення про залишення без змін ухвали місцевого господарського суду від 21.12.2015 року та постанови місцевого господарського суду від 28.12.2015 року, а апеляційні скарги обох скаржників на зазначені судові рішення залишити без задоволення. Боржник аргументував належним проведенням ліквідаційної процедури та порушенням у зв'язку з цим судом апеляційної інстанції положень статей 105, 110 - 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 10 - 12, 15, 16, 41, 95, 114 Закону про банкрутство, статей 19, 34, 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", пункту 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, пунктів 1.4., 20.1. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 року, статей 41 - 43, 32, 34 - 36, 43, 82, 91, 97 - 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив про неналежну оцінку доказів апеляційним судом та про відповідність проміжного ліквідаційного балансу вимогам законодавства, про належну інвентаризацію активів боржника, про відповідність даних про пасиви боржника згідно зі Списком кредиторів боржника вимогам законодавства про банкрутство, про наявність та достатність даних ЄДРПОУ про припинення юридичної особи-боржника у зв'язку з його самоліквідацією та скасування державним реєстратором внесеного ним незаконного запису про прийняття рішення засновників про припинення процедури самоліквідації боржника, про належність та повноту додатків до заяви про порушення справи про банкрутство та помилковість висновків апеляційного суду про наявність обставин, які б унеможливлювали порушення справи про банкрутство за особливостями провадження згідно зі статтею 95 Закону про банкрутство та введення ліквідаційної процедури. Скаржник зазначав про правильність висновків суду першої інстанції про доведення в цілому боржником обставин його неплатоспроможності та належне виконання ліквідатором Волошиним І.О. під час процедури самоліквідації основних вимог цивільного законодавства за статтями 105 - 111 ЦК України, які зобов'язують голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) звернутися до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, встановивши його неплатоспроможність (том 6, а.с. 178 - 240).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників боржника - Тимошенка А.Г., Циганкову А.О., представників ПАТ "ПУМБ" - Абраменка Д.О., Дробота Д.М., Награбовського О.В., Сокола О.Ю., а також представника Бондарчука Олександра Петровича - Рабчуна Р.О., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з частинами 1 - 3, 5 - 6 статті 105 ЦК України (в редакції, чинній на момент прийняття загальними зборами учасників підприємства-боржника рішення від 03.08.2015 року про його припинення шляхом ліквідації), учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 8 статті 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, складення проміжного ліквідаційного балансу є підсумковою дією ліквідатора у процедурі самоліквідації за статтями 105 - 111 ЦК України; перелік пред'явлених та визнаних вимог кредиторів боржника, відомості про склад активів боржника є додатком до проміжного ліквідаційного балансу, а загальна сума визнаних ліквідатором вимог повинна відповідати загальній сумі боргу, відображеній у проміжному ліквідаційному балансі; загальна сума активів боржника повинна кореспондуватися з відомостями про склад майна боржника та їх загальну вартість за даними балансу. Правильність складення проміжного ліквідаційного балансу ліквідатором боржника у процедурі самоліквідації є предметом дослідження судом за сукупністю доказів, поданих до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 95 Закону про банкрутство.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частинами 1, 2 статті 95 Закону про банкрутство передбачено, що якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Частиною 3 статті 11 Закону про банкрутство передбачено спеціальні вимоги щодо подання документів у випадку ініціювання провадження у справі боржником, серед яких зазначено бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату та 4 переліки (перелік кредиторів боржника з їх повною ідентифікацією, місцезнаходженням та сумою визнаних боржником вимог; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальної балансової вартості; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань та строки їх виконання за законом чи договором; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення), а також ряд інших документів, серед яких рішення компетентного органу управління боржника про затвердження проміжного ліквідаційного балансу та звернення до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, законодавцем передбачено обов'язок боржника подати бухгалтерський баланс (а у випадку порушення провадження у справі за статтею 95 Закону про банкрутство таким документом є проміжний ліквідаційний баланс з усіма додатками до нього) в оригіналі, який досліджується судом на етапі порушення провадження у справі та введення ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судами встановлено, що 03.08.2015 року загальні збори учасників ТОВ "Ексімагроком" прийняли рішення, оформлене протоколом №24, про ліквідацію його як юридичної особи з призначенням ліквідатора Волошина Іллі Олександровича. Рішення внесено до ЄДРПОУ 05.08.2015року, а відомості про початок процедури припинення опубліковано в Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №326 (21) 2015 року (номер запису 3438) із визначенням строку подання грошових вимог кредиторами до 10.10.2015 року (том 1, а.с. 24 - 26).

Суди встановили надання боржником доказів звернення ПАТ "ПУМБ" з вимогами до ліквідатора на загальну суму 242 110 883, 36 грн. за договорами кредиту, іпотеки та поруки з документальними підтвердженнями зазначених вимог та включення його до Переліку кредиторських вимог, який надано до заяви про порушення провадження у справі на суму 49 323 861, 66 грн., як вимог першої черги, 89 000 000 грн., як вимог четвертої черги, 74 299 005, 04 грн., як вимог шостої черги (том 2, а.с. 12 - 237, том 1, а.с. 47) .

Судами встановлено затвердження рішенням зборів учасників ТОВ "Ексімагроком" від 10.11.2015 року, оформленим протоколом №25, проміжного ліквідаційного балансу боржника "з показниками, що є додатком до цього протоколу" та зобов'язання ліквідатора звернутися до суду зі заявою про порушення справи про банкрутство (том 2, а.с. 290).

За матеріалами справи вбачається відсутність оригіналу проміжного ліквідаційного балансу боржника, який затверджувався зборами його учасників, як додатку до протоколу зборів учасників від 10.11.2015 року.

Приймаючи заяву боржника до провадження, суд першої інстанції ухвалою 12.11.2015року зобов'язав його надати оригінали доданих до заяви документів та рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу (том 1, а.с. 2). Разом з тим, оригінал проміжного ліквідаційного балансу, як основний доказ, що обґрунтовує неплатоспроможність боржника при порушенні справи про банкрутство за статтею 95 Закону про банкрутство та є додатком до рішення зборів засновників від 10.11.2015 року, оформленого Протоколом №25, суду надано не було.

Розглянувши заяву про порушення справи про банкрутство у засіданні, суд першої інстанції дійшов висновку, що з "вказаного балансу, а також наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що розмір пасивів боржника, який становить 502 855 357 грн. 51 коп., значно перевищує актив підприємства, розмір якого становить 158 256 235 грн. 81 коп. та включає у тому числі балансову вартість майна боржника в розмірі 142 151 018 грн. 09 коп., а також дебіторську заборгованість в розмірі 16 052 217 грн. 77 коп., що стало підставою для прийняття Загальними зборами учасників товариства…, які відбулись 10.11.2015, рішення про звернення до господарського із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство … Суперечливість показників проміжного ліквідаційного балансу боржника, на які посилається у своїх запереченнях Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - Банк), не спростовують підтверджені належними та допустимими доказами обставини недостатності майна боржника для погашення існуючої кредиторської заборгованості товариства" (том 5, а.с. 135 - 136).

Також, суд першої інстанції спростував ряд доводів Банку про неналежне проведення процедури самоліквідації боржником, а зокрема, про те, що ненадання Банку відповіді ліквідатора про розгляд його вимог є несуттєвим, оскільки такі вимоги фактично визнані та включені до переліку вимог кредиторів, який додано до заяви про порушення справи про банкрутство боржника; спростував докази про переривання процедури самоліквідації та поновлення боржником господарської діяльності, внаслідок внесення до ЄДР даних про прийняття рішення зборів засновників про припинення ліквідації з посиланням на скасування державним реєстратором такого запису в ЄДР, як помилково внесеного; спростував доводи про те, що неповідомлення ліквідатором персонально органу ПФУ перешкоджає порушенню судом справи про банкрутство; зазначив про належне повідомлення ДПІ в Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про припинення боржника шляхом подання заяви за формою 8-ОПП.

Визнаючи боржника банкрутом згідно постанови 28.12.2015 року, суд першої інстанції виходив із висновків згідно ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.12.2015 року про доведення в цілому заявником його неплатоспроможності за проміжним ліквідаційним балансом та іншими документами, прийняв до уваги докази щодо недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, не зазначаючи, при цьому, конкретних доказів, які приймалися до уваги судом та вартості активів, та призначив ліквідатором особу (Давидюка Р.М.), яка не була визначена автоматизованою системою розподілу арбітражних керуючих, відхиливши кандидатури ліквідатора Волошина І.О., арбітражного керуючого Косиневського М.А., запропонованого автоматизованим розподілом, та арбітражних керуючих Мисана В.М. і Боднарчука О.П., які запропонували себе самі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу суду про порушення провадження у справі та постанову про визнання боржника банкрутом в єдиному апеляційному провадженні, не погодився з висновками суду про достатність в цілому встановити неплатоспроможність боржника та зазначив про те, що неплатоспроможність відповідно до статті 95 Закону про банкрутство повинна підтверджуватися конкретно визначеними законом доказами, а зокрема, належно складеним та затвердженим проміжним ліквідаційним балансом боржника з відповідними додатками до нього (переліками кредиторів, дебіторів, розшифруванням рядків балансу щодо активів боржника, які повинні відображати балансову вартість майна боржника). Дотримання вимог щодо належного складення проміжного ліквідаційного балансу та сукупність дій ліквідатора відповідно до статей 105 - 111 ЦК України можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом за статтею 95 цього Закону.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що встановивши суперечності даних проміжного ліквідаційного балансу, суд першої інстанції не дав їм належної оцінки (том 6, а.с. 172). Так, судами встановлено невідповідність даних проміжного ліквідаційного балансу щодо загального пасиву боржника та переліку визнаних вимог кредиторів у процедурі самоліквідації, який є додатком (розшифруванням) до рядка 1900 Балансу. Зокрема, усього пасив на час завершення процедури самоліквідації згідно проміжного ліквідаційного балансу складає 157 844, 3 тис. грн. (том 1, а.с. 27 - 28), а згідно переліку кредиторських вимог, визнаних боржником, пасив складає 502 855, 35 тис. грн. (том 1, а.с. 47 - 50).

Також, апеляційним судом встановлено невідповідність пункту 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 року, проведеної ліквідатором Волошином І.О. інвентаризації активів боржника, за наслідком якої складено Акт інвентаризації майна боржника від 23.10.2015 року на загальну суму 142 151 018 09 грн. як такий, що не відображає нерухомих активів боржника в м. Чугуїв, по вул. Вокзальній, 26-В Харківської області та не відповідає вимогам частини 3 статті 11 Закону про банкрутство (перелік майна із зазначенням його місцезнаходження), є неповним щодо нерухомих активів боржника (том 6, а.с. 172, том 2, а.с. 249 - 259).

Відповідно до пункту 3 розділу 3 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" №73 від 07.02.2013 року, фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація у фінансовій звітності є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги оцінку апеляційним судом обставин складення проміжного ліквідаційного балансу боржника із значними розбіжностями фінансової звітності щодо пасиву, невключення до балансової вартості активів нерухомості боржника, що за висновком апеляційного суду призвело до недостовірності в цілому даних проміжного ліквідаційного балансу від 10.11.2015 року, діючи в межах повноважень згідно статті 1117 ГПК України, які не надають права касаційному суду переоцінювати докази у справі, погоджується з висновками апеляційного суду про непідтвердження заявником його неплатоспроможності належними та допустимими доказами у справі, якими згідно особливостей провадження за статтею 95 Закону про банкрутство є проміжний ліквідаційний баланс боржника з відповідними додатками (переліками активів та пасивів) та інші документи, що вимагаються згідно з частиною 3 статті 11 Закону про банкрутство.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає такими, що відповідають вимогами цивільного законодавства та законодавства про банкрутство в цілому висновки про неналежне проведення ліквідатором Волошиним І.О. процедури самоліквідації, наслідком якої стало складення проміжного ліквідаційного балансу боржника із включенням до нього неповних та недостовірних відомостей.

Колегія суддів зазначає про відсутність в матеріалах справи оригіналу Проміжного ліквідаційного балансу від 10.11.2015 року, як обов'язкового додатку до Протоколу зборів учасників №25 від 10.11.2015 року, що унеможливило дослідження дійсного волевиявлення зборів учасників на предмет того, який проміжний ліквідаційний баланс затверджувався ними на зборах 10.11.2015 року (том 2, а.с. 290), а надані боржником фотокопії проміжного ліквідаційного балансу з копії, яка направлялася в органи державної фіскальної служби (том 1, а.с. 27, том 4, а.с. 238 - 239), не спростовують обов'язку боржника за статтею 95, 11 Закону про банкрутство щодо подання такого балансу до суду в оригіналі та з відповідними додатками, що вимагалось ухвалою суду від 12.11.2015 року, оскільки саме на суд, а не на податковий орган, законодавцем покладено обов'язок перевірити повноту та достовірність проміжного ліквідаційного балансу на етапі порушення провадження у справі за статтею 95 Закону про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України частково погоджується з висновками апеляційного суду про неналежне підтвердження боржником свого правового статусу як юридичної особи, що перебуває у процедурі самоліквідації та зазначає, що дії третіх осіб, за заявою яких державним реєстратором було внесено дані про припинення процедури самоліквідації боржника до ЄДР 30.09.2015 року із залишенням в державному реєстрі даних про керівника боржника - ліквідатора Волошина І.О., та подальше скасування державним реєстратором 30.11.2015 року запису, як помилкового, не можуть спростовувати в цілому правомірності здійснення ліквідатором боржника Волошиним І.О. процедури самоліквідації, як повноважним керівником боржника.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, законодавцем не обмежено право третіх осіб (боржника) посилатися на недостовірність відомостей, внесених до державного реєстру іншими особами (якщо боржнику стало про це відомо), та не обмежено право суду на оцінку правомірності внесення (виключення) певних відомостей до ЄДР, зокрема, щодо внесення даних про припинення процедури самоліквідації чи скасування такої реєстраційної дії.

Разом з тим, у відомостях ЄДР на момент порушення провадження у справі про банкрутство 21.12.2015 року та станом на час розгляду справи у суді касаційної інстанції щодо ТОВ "Ексімагроком" (код 35115405) у графі "дані про перебування юридичної особи в процесі припинення" відсутній запис про прийняття рішення про "припинення 05.08.2015 року, за рішенням засновників", що підтверджує неповноту відновлення державним реєстратором записів у державному реєстрі після скасування ним власного помилкового запису від 30.09.2015 року.

Доводи заявника касаційної скарги з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції було помилково оцінено докази у справі (дані проміжного ліквідаційного балансу, переліки активів та пасивів боржника, як додатки до проміжного ліквідаційного балансу, що суперечать даним самого балансу), помилково оцінено дії ліквідатора Волошина І.О. у процедурі самоліквідації щодо виявлення активів та пасивів боржника) як такі, що не підтверджують повноти проведення ним процедури самоліквідації з формуванням проміжного ліквідаційного балансу, який відповідає вимогам чинного законодавства, доводи скаржника про повноту поданих ним документів, необхідних для порушення провадження у справі, за наявності оцінки апеляційним судом неповноти та недостовірності таких документів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими та такими, що зводяться до переконання касаційного суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 1117 ГПК України.

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що якщо законодавством про банкрутство за статтями 95, 11 Закону про банкрутство вимагається подання певних доказів в обґрунтування неплатоспроможності боржника (проміжного ліквідаційного балансу та відповідних додатків до нього), то подання інших доказів на обґрунтування обставин неплатоспроможності не підтверджує допустимості таких доказів за статтею 34 ГПК України, а отже, висновки суду першої інстанції про доведення в цілому боржником обставин його неплатоспроможності не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Ексімагроком" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року у справі №910/28843/15 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Ю. Поліщук

Н.Г. Ткаченко