Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 905/1455/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кривда Д.С., Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2016 та рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2015 у справі № 905/1455/15 господарського суду Донецької області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" допублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"простягнення 144 910, 80 грн.,за участю представників

позивача: Котлярова А.Ю.,

відповідача: Демидаса Д.А.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" про стягнення 144 910, 80 грн. попередньої оплати.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2016, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 144 910, 80 грн. попередньої оплати.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені рішення та постанову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (покупцем) та публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" (постачальником) 04.03.2014 укладено договір № КФ-0403/1, за умовами якого постачальник зобов'язується впродовж строку дії договору поставити на адресу покупця продукцію: смола карбамідоформальдегідна КФС-85, а покупець - прийняти та оплатити товар у 2014 році на умовах поставки- EXW м. Горлівка (склад постачальника).

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 договору, загальна вартість продукції орієнтовно складає 3 950 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ та складається з вартості продукції, що поставлятиметься, обумовленої у специфікаціях. Загальна ціна продукції не є остаточною та може бути змінена під час виконання договору, як в більшу, так і в меншу сторону.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом 100% попередньої оплати в гривнях на підставі рахунку, виписаного відповідачем.

Відповідно до п. 6.1 договору товар постачається за взаємною згодою сторін впродовж 2014 року на умовах поставки EXW м. Горлівка (склад відповідача). Узгодження строків та об'ємів поставки партій товару здійснюється сторонами додатково в процесі виконання договору шляхом телефонного, електронного та факсимільного зв'язку. Строк поставки продукції визначений не пізніше трьох робочих днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

До договору сторонами були підписані специфікації: № 1 від 04.03.2014 на суму 936 000, 00 грн., № 2 від 01.04.2014 на суму 1 044 000, 00 грн., № 3 від 14.04.2014 на суму 1 566 000, 00 грн. та № 4 від 28.04.2014 на суму 522 000, 00 грн., якими сторони також визначили найменування продукції та її кількість.

Позивачем на виконання умов договору, на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур № СФ-045160 від 14.03.2014 на суму 936 000, 00 грн., № СФ-045336 від 04.04.2014 на суму 1 044 000, 00 грн., № СФ-045403 від 17.04.2014 на суму 1 566 000, 00 грн. та № СФ-045451 від 30.04.2014 на суму 522 000, 00 грн., здійснено попередню оплату за продукцію на загальну суму 3 859 200, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по особовому рахунку позивача.

Відповідачем зобов'язання з поставки продукції за договором виконано не в повному обсязі, на суму 3 714 289, 20 грн., що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних та копіями товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду, зазначаючи про втрату інтересу щодо виконання зобов'язання в порядку ст. 612 Цивільного кодексу України та вимагаючи повернути попередню оплату в розмірі 144 910, 80 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що частина спірного товару не була поставлена позивачу у встановлений строк, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 144 910, 80 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (див. постанову Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11).

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлений судами факт надіслання на адресу відповідача 21.10.2015 вимоги, у якій позивач просив повернути перераховані грошові кошти у розмірі 144 910, 80 грн., але відповідач відповіді на зазначену вимогу не надав та попередню оплату не повернув, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що у відповідача виник обов'язок повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 144 910, 80 грн., у зв'язку з чим позов правомірно задоволено.

Доводи скаржника про те, що спірний товар не вивозився позивачем із власних причин, ним не надавався транспорт на вивезення товару, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, спірна сума склалася у зв'язку з тим, що оплачений товар не передавався у повному обсязі позивачу на складі відповідача, згідно з обсягом оплаченої партії товару.

Посилання скаржника на сертифікат Торгово-Промислової Палати України від 29.09.2015 як на підставу неможливості виконання своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару, починаючи з 14.04.2014 через наявність форс-мажорних обставин, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки дослідження цього питання не входить до меж розгляду даної справи, предметом якої є повернення попередньої оплати на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України, а не відповідальність за невиконання господарського зобов'язання.

Інші доводи скаржника спростовані судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки місцевого та апеляційного господарських судів.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2016 - без змін.

Головуючий суддяМогил С.К.Судді:Кривда Д.С. Малетич М.М.