Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 904/7092/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Плюс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року у справі № 904/7092/16 за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Краяни" про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 10 839,60 грн., як різницю між вартістю погодженого та поставленого товару, на підставі договору купівлі-продажу від 24.02.2016 року № 240102.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару на суму 52 335 грн. та різницю між погодженою та самовільно збільшеною вартістю поставленого товару в сумі 10 836 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 року (суддя Рудовська І.А.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року (судді: Кузнецов В.О., Науменко І.М., Кощеєв І.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 24.02.2016 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 240102, за умовами якого відповідач продає, а позивач купує товар в асортименті. Конкретна кількість, асортимент та ціна партії товару, що передається за даним договором, вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору загальна сума даного договору визначається шляхом складання вартості всіх партій товару, переданими за окремими видатковими накладними у термін дії цього договору.

Пунктами 1.3., 1.4. договору визначено, що покупець зобов'язується провести 100 % передоплату за товар, що поставляється.

Документом для здійснення передоплати є рахунок, який має виставити продавець покупцю.

Документом, що підтверджує виконання сторонами своїх зобов'язань, є:

- видаткова накладна, податкова накладна (електронний формат);

- платіжне доручення (надходження грошей на р/рахунок продавця) або інший документ, що підтверджується одержання грошей продавцем (п. 2.1. договору).

24.02.2016 року на виконання умов договору відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № СФ-0000030 на загальну суму 668 561,82 грн., який 29.02.2016 року оплачено у повному обсязі.

30.03.2016 року за видатковою накладною № РН-000043 відповідач поставив позивачу препарати Харнес, Дезрозал 500 Sс, Фолікул у кількості, обумовленій в рахунку-фактурі, а препарати Тітус 25 та Тренд на загальну суму 52 335,00 грн. поставлені не були.

Крім того, відповідачем збільшено ціну попередньо стовідсотково оплаченого товару. Різниця вартості між попередньо погодженим та фактично поставленим товаром склала 10 839,60 грн.

Листом від 10.05.2016 року позивач просив відповідача повернути кошти в сумі 52 335 грн. за оплачені на підставі рахунку-фактури та недопоставлені товари.

Листом від 27.05.2016 року у зв'язку з неотриманням відповіді від продавця покупець повторно просив повернути кошти в сумі 52 335 грн. або допоставити товар.

Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця до продавця про стягнення вартості оплаченого, але не поставленого товару, та різниці між погодженою та збільшеною вартістю поставленого товару на підставі договору.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові про повернення сплаченої грошової суми за товар мотивовано недоведеністю набуття відповідачем грошових коштів без достатніх підстав, оскільки такі кошти набуто на підставі укладеного між сторонами договору, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України. Крім того, обидві судові інстанції виходили з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки сторонами було узгоджено асортимент товару у видатковій накладній, що відповідає умовам договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи з договірного (зобов'язального) характеру правовідносин між сторонами щодо купівлі-продажу товару та наявності окремих норм у ЦК України, які регулюють відносини купівлі-продажу, судами у даному випадку обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

За вимогами ч.ч 1, 4, 5 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Згідно ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу конкретна кількість, асортимент та ціна партії товару, що передається за даним договором, вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. В той же час, підписавши видаткову накладну від 30.03.2016 року № РН-000043 та прийнявши без зауважень поставлений товар, позивач погодив партію товару у визначених в ній асортименті та вартості.

Таким чином, за правильним висновком суду апеляційної інстанції, за наявності згоди з асортиментом та вартістю поставленого товару, зазначених у видатковій накладній відповідно до умов договору, у позивача відсутні правові підстави вимагати часткового повернення сплачених за товар грошових коштів.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, висновки суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, про відмову в позові про стягнення вартості оплаченого, але не поставленого товару і різниці між погодженою та збільшеною вартістю товару у зв'язку з недоведеністю набуття відповідачем грошових коштів без достатніх підстав та порушення умов договору щодо асортименту переданого товару обґрунтовані встановленими обставинами спору та вимогами закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обгрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Плюс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко