Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 903/1153/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Волинської області від 01.12.2014 р.у справі№ 903/1153/14 господарського суду Волинської областіза позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Карпати-Інвест" (надалі - ПрАТ "Карпати-Інвест")доПриватного підприємства "Ніка-Ріелті" (надалі - ПП "Ніка-Ріелті")треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем" (надалі - ТОВ "ІРС Сістем"); 2) Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" (надалі - ПАТ "ВіЕс Банк")прозвернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників: від позивача- Андріяш Н.В., дов. № 01 від 28.02.2015 р.від відповідача- не з'явилися від третьої особи-1- не з'явилися від третьої особи-2- Шабат Ю.В., дов. від 03.04.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ "Карпати-інвест" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ПП "Ніка-ріелті", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "ІРС Систем", в якій просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: офіс /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, Волинська обл., пр-т Відродження, 10; грошові кошти отримані від реалізації предмета іпотеки, спрямувати на погашення заборгованості ТОВ "ІРС Систем" перед ПрАТ " Карпати-інвест" за договором позики в сумі 190 000 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.12.2014 р. (суддя Войціховський В.А.) в позові відмовлено.

Місцевий господарський суд, приймаючи дане рішення, виходив з того, що у відповідності до положень законодавства у іпотекодержателя право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами виникає не інакше, як у випадку порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, водночас, судом не було встановлено доказів на підтвердження порушення зобов'язання за договором позики, що б давало правові підстави звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, в обґрунтування прийнято рішення, суд вказав, що на момент укладення договору іпотеки від 03.10.2014 р. та його нотаріального посвідчення єдиним добросовісним власником предмету іпотеки було ПП "Ніка-Ріелті", жодних обтяжень у відповідних реєстрах обтяжень стосовно предмету іпотеки зареєстровано не було, а отже відсутні підстави зазначати про можливість втрати чи погіршення умов забезпечення виконання основного зобов'язання.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. (головуючий суддя Бучинська Г.Б., судді: Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.) рішення господарського суду Волинської області від 01.12.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося ПАТ "ВіЕс Банк", в якій останній просить суд їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та заявника касаційної скарги, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2014 р. між ПрАТ "Карпати-інвест" (позикодавець) та ТОВ "IPC Сістем" (позичальник) укладено договір позики № 9П-Гр (надалі - Договір позики), відповідно до умов якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику за рахунок коштів Фонду позику в розмірі 500 000 грн., а позичальник, в свою чергу, прийняти позику, вчасно повернути її позикодавцю, а також сплатити відповідну плату за користування позикою.

Згідно з п. 1.4 Договору позика надається на строк до 31.12.2017 р.

Відповідно до п. 1.7 Договору позика забезпечується майновою порукою ПП "Ніка-Ріелті", а саме: приміщенням офісу /А-5/, загального площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк Волинської області, пр. Відродження, буд. 10.

Судами також встановлено, що 03.10.2014 р. між ПрАТ "Карпати-інвест" (іпотекодержатель) та ПП "Ніка-Ріелті" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з Договору позики, укладеного між іпотекодержателем та ТОВ "IPC Сістем" (боржник) та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому.

Пунктом 1.2 Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю, в якості забезпечення виконання зобов'язань Боржника за Договором позики, офіс /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк Волинської області, пр. Відродження, буд. 10 (Предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 24754694, виданого 25.07.2014 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Трофимчук Л.М. Право власності на Предмет іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 416173207101, номер запису про право власності: 6462458, що підтверджується Витягом з реєстру № 24829029, виданим тим же державним реєстратором 28.07.2014 р.

У відповідності з п. 1.6 Договору іпотеки Іпотекодавець засвідчує, що предмет іпотеки набутий законним шляхом, досі нікому не проданий, не подарований, не переданий в найм/оренду, не обтяжений, не підлягає вилученню і вільний від зобов'язань, крім тих, що передбачені цим Договором, не знаходиться у податковій заставі.

Судами з'ясовано на підставі наявних матеріалів справи, що Договір іпотеки у встановленому законодавством порядку був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Тетяною Олександрівною та зареєстрований в реєстрі за реєстраційним № 2570.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, право чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У статті 7 Закону України "Про іпотеку" вказано, що за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Положеннями статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Так, на виконання укладеного Договору позики позивач виконав зобов'язання по договору позики належним чином, перерахувавши на поточний рахунок ТОВ "IPC Сістем" суму позики в розмірі 190 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 52 від 04.11.2014 р. на суму 60 000 грн. та № 53 від 05.11.2014 р. на суму 130 000 грн.

У свою чергу, на підтвердження виконання умов Договору позики на підставі наданої позикодавцем відомості нарахування відсотків за позикою, ТОВ "ІРС Сістем" 28.11.2014 р. було сплачено ПрАТ ""Карпати-інвест" 1 369,74 грн. відсотків, нарахованих за користування отриманими коштами.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що сторони належним чином виконують свої зобов'язання за Договору позики, що виключає можливість задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Крім того, звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що в порушення пунктів 1.6, 2.4 Договору іпотеки та ст. 1052 ЦК України, відповідач не повідомив іпотекодержателя про наявність спору щодо предмету іпотеки (офіс /А-5/ площею 148,6 кв.м. у м. Луцьку по пр. Відродження, 10), а також щодо наявності майнових претензій на предмет іпотеки третіх осіб, зокрема, ПАТ "ВіЕс Банк".

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підкреслити, що право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки виникає виключно у випадку порушення основного зобов'язання. Наявність спору щодо предмета іпотеки не може бути правовою підставою для даного позову в межах даної справи, а стаття 1052 ЦК України, якою позивач обґрунтовував вимоги, надає право останньому вимагати дострокового повернення позики та сплати процентів у випадку втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов, що не було підтверджено матеріалами справи.

Також, суд касаційної інстанції, враховуючи встановлені судами обставини справи та наявні в ній матеріали, погоджується з правомірними та обґрунтованими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що при укладення спірного договору іпотеки від 03.10.2014 р., згідно з витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів, виданого 03.10.2014 р. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Т.О., майно, що є предметом іпотеки, під забороною відчуження, в іпотеці не перебувало.

А отже, обставини, викладені в касаційній скарзі ПАТ "віЕс Банк", не спростовують обставини, якими суди попередніх інстанцій керувалися на момент винесення оскаржуваних рішення та постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. та рішення господарського суду Волинської області від 01.12.2014 р. у справі № 903/1153/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков