Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 910/31871/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Мачульсьського Г.М., Данилової Т.Б.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаДавиденко Ю.К. - довіреність від 16.12.2015 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро Українина постановувід 23.06.2016 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/31871/15 господарського суду м. Києва за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" до Моторного (транспортного) страхового бюро України простягнення 396 095,01 грн.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з відповідача боргу в розмірі 238726,46 грн., 67432,05 грн. пені, 84344,41 грн. інфляційних втрат та 5592,09 грн. 3% річних у зв'язку з невчасним виконанням відповідачем обов'язку з повернення гарантійного внеску на підставі статей 526 - 528, 549 - 552, 610-612, 627 Цивільного кодексу України та п.п. 3.12.2 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах від 06.12.2012 р. № 31/2012.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у позові в повному обсязі посилаючись на те, що 18 червня 2015 року було прийнято Порядок повернення страховику гарантійного внеску з ФЗП.

Оскільки з 04.02.2014 року позивач втратив статус асоційованого членства МТСБУ, повернення гарантійного внеску з фонду захисту потерпілих здійснюється згідно п. 51.9 статті 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників незламних транспортних засобів".

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.02.2016 р. (суддя О.М. Спичак) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 238726,46 грн. гарантійного внеску та 3580,89 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на повернення частини гарантійного внеску у строк передбачений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Разом з тим, з урахуванням умов п. 3.12.2. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах від 06.12.2012 р. № 31/2012, перші 10 % залишку гарантійного внеску мають бути повернути позивачу протягом 12 місяців з дати виходу страховика із складу Бюро, тобто, до 03.02.2015.

Мотивуючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що повернення суми гарантійного внеску за своєю правовою природою є негрошовим зобов'язанням, що в силу вищенаведеного виключає можливість нарахування та стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Також суд відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення 67 432,05 грн. пені з огляду на те, що умовами спірного правочину не визначено розміру пені, що підлягає оплаті у разі порушення строків перерахування гарантійного внеску.

За апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України Київський апеляційний господарський суд (судді: С.О. Алданова, С.Я. Дикунська, Л.П. Зубець) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 29.02.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 23.06.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Моторно (транспортне) страхове бюро подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року та рішення господарського суду м. Києва від 29.02.2016 року скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 51.9 статті 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників незламних транспортних засобів".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 28.12.2012 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (страховик) та Моторним (транспортним) страховим бюро України було укладено договір про співпрацю № 116 у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами

Предметом вказаного договору є співробітництво сторін у сфері організації та провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами страхування (пункт 1.1 договору).

Згідно положень вказаного договору серед обов'язків страховика визначено, зокрема, обов'язок сплатити вступний членський внесок у розмірі, визначеному рішенням органу управління МТСБУ (пункт 2.1.1 договору). Своєчасно та у повному обсязі сплачувати щомісячні членські внески до цільового фонду фінансування діяльності Бюро (пункт 2.1.2 договору). Надавати Бюро звіти за формами та у строки, що затверджені Президією Бюро (пункт 2.1.7 договору). Сформувати в централізованому страховому резервному фонді захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (далі - фонд захисту потерпілих) базовий гарантійний внесок у сумі еквівалентній 500000,00 євро (пункт 2.1.12 договору). Поповнювати базовий та вносити додаткові гарантійні внески у фонд захисту потерпілих у випадках та на умовах, встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), положенням про цей фонд, іншими внутрішніми документами чи рішеннями органів управління Бюро, прийнятими у межах їх повноважень (пункт 2.1.15 договору).

Пунктом 2.2 договору визначені обов'язки Бюро.

Так, згідно підпункту 2.2.8 Бюро зобов'язалося повернути на умовах, що встановлені законом, положенням про фонд захисту потерпілих та цим договором, гарантійні внески, сплачені страховиком до цього фонду.

Відповідно до пункту 5.1. договору, у разі припинення членства страховика в Бюро та наявності не врегульованих страховиком подій, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, Дирекція Бюро має право прийняти рішення про повернення страховику залишку гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих шляхом врегулювання таких подій.

За умовами пункту 6.1.4. договору, у разі порушення страховиком зобов'язань, передбачених пунктами 2.1.8., 2.1.9. та 2.1.17 цього договору, а так само при систематичному (два та більше протягом 12 місяців) порушенні страховиком інших зобов'язань, передбачених пунктом 2.1.цього Договору, Бюро може прийняти рішення про виключення страховика із членів Бюро у порядку, визначеному Статутом та внутрішніми документами Бюро.

Судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено, що Розпорядженням Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3373 від 26.09.2013 р. була анульована ліцензія Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

У зв'язку з тим, що позивач був асоційованим членом Моторного (транспортного) страхового бюро України від МТСБУ на адресу ТДВ «СК «Провіта» 07.10.2013 р. надійшла вимога вих. № 6\3-05\26928 від 01.10.2013 р. провести позачергову інвентаризацію бланків полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вилучити з агентської мережі всі невикористані бланки страхових документів та повернути їх у місячний строк до МТСБУ. Також, вказаним листом було поінформовано, що рішення про виключення ТДВ «СК «Провіта» з членів Бюро буде розглянуто на найближчих загальних зборах, які повинні були відбутись 14.12.2013 р.

Судами було встановлено та не заперечувалось сторонами, що на виконання вимоги МТСБУ страховик вжив всіх зазначених заходів, здійснив позачергову інвентаризацію та повернув невикористані бланки до Бюро. В свою чергу МТСБУ не прийняло вчасно рішення про виключення ТДВ «СК «Провіта» з членів бюро.

29.01.2014 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про припинення з власної ініціативи членства в МТСБУ, мотивуючи тим, що у страховика анульована ліцензія на здійснення даного виду страхування та повністю припинена діяльність пов'язана з укладанням договорів, з урахуванням положень п.п а) п. 52.2. ст. 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п.п. 6.9.1 ст. 6 статуту Моторного транспортного бюро України. Також було запропоновано достроково припинити дію договору про співпрацю між МТСБУ та страховиком у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами № 116 від 28.12.2012 р., на умовах визначених розділом 9 договору за взаємною згодою сторін.

Вказане звернення було залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

07.02.2014 р. на адресу ТДВ «СК «Провіта» надійшло повідомлення від відповідача про втрату останнім статусу асоційованого члена МТСБУ, на підставі рішення в.о. генерального директора Бюро від 04.02.2014 р. Підставою для втрати членства в Бюро було зазначено невиконання позивачем своїх обов'язків перед МТСБУ щодо внесення поточних платежів.

З урахуванням того, що 04.02.2015 р. збіг річний строк після втрати страховиком статусу асоційованого члена Бюро, то МТСБУ до вказаної дати повинно було вирішити питання про повернення ТДВ «СК «Провіта» 10 % залишку гарантійного внеску. Відповідно до звіту про рух коштів ФЗП за четвертий квартал 2014 року залишок коштів позивача у фонді становив 2387264,56 грн., отже, у відсотковому співвідношенні МТСБУ повинно було повернути ТДВ «СК «Провіта» 238726,46 грн. Проте, відповідачем свого обов'язку з повернення гарантійного внеску не виконано.

10.09.2015 р. позивач звернувся до відповідача з претензією відповідно до якої вимагав виконати вимоги Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах від 06.12.2012 р. № 31/2012 та перерахувати кошти на рахунок ТДВ «СК «Провіта».

У відповідь на зазначений лист від відповідача надійшов лист вих. № 5-41\25639 від 14.09.2015 р., в якому останній повідомив про відмову у повернені коштів посилаючись на те, що 17.11.2014 р. в дію вступила нова редакція Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах № 47\2014 та додаток до неї Протокол президії МТСБУ № 355\2015 від 18.06.2015 р., яким затверджений Порядок повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих. Керуючись даним документом відповідачем було визначено, що розмір резерву збитків позивача на 31.12.2014 р. становить 10732544,00 грн., а частина коштів позивача розміщена в проблемних банках становить 1129059,00 грн., а отже кошти до повернення позивачу у 2015 відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України боргу в розмірі 238726,46 грн., 67432,05 грн. пені, 84344,41 грн. інфляційних втрат та 5592,09 грн. 3% річних у зв'язку з невчасним виконанням відповідачем обов'язку з повернення гарантійного внеску на підставі статей 526 - 528, 549 - 552, 610-612, 627 Цивільного кодексу України та п.п. 3.12.2 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах від 06.12.2012 р. № 31/2012.

Протоколом Координаційної ради МТСБУ від 06.12.2012 № 31/2012 затверджено Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (далі - Положення від 06.12.2012 № 31/2012), відповідно до пунктів 2.1., 2.2. якого, джерелами формування фонду є, серед інших, базові та додаткові гарантійні внески страховиків (членами та асоційованими членами Бюро).

Вказаним положенням від 06.12.2012 р. № 31/2012 визначався порядок повернення страховику його гарантійного внеску у випадку втрати членства в МТСБУ.

Так, згідно підпункту 3.12.1 Положення від 06.12.2012 р. № 31/2012 (в редакції від 06.12.2012 р., чинній на момент позбавлення позивача статусу асоційованого члена МТСБУ), повернення частини гарантійного внеску, що перевищує мінімальний гарантійний внесок, здійснюється за зверненням страховика в порядку, встановленому Президією Бюро.

Відповідно до підпункту 3.12.2. Положення від 06.12.2012 р. № 31/2012 (в редакції від 06.12.2012 р. чинній на момент позбавлення позивача статусу асоційованого члена МТСБУ), при виході страховика зі складу Бюро, у зв'язку із втратою статусу асоційованого члена з боку Бюро, здійснюється повернення страховику його гарантійного внеску в строк, визначений законом.

Гарантійні внески повертаються Дирекцією Бюро частинами: 10 % його залишку протягом 12 місяців з дати виходу страховика із складу Бюро, 30% залишку протягом 12 місяців з дати виплати першої частини і решта залишку не пізніше закінчення трирічного строку з дати виходу страховика зі складу Бюро, з урахуванням наступних особливостей.

У разі, якщо страховик не врегулював усі відомі йому події, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, а саме: не прийняв рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у такій виплаті чи не виконав усі рішення про виплату страхового відшкодування за такими договорами, строк повернення чергової частини залишку гарантійних внесків розпочинається не раніше дати отримання Бюро документального підтвердження повного врегулювання таких подій. За відсутності такого підтвердження повернення залишку гарантійного внеску здійснюється протягом останнього місяця строку, встановленого Законом для такого повернення. Дострокове повернення залишку гарантійного внеску можливе на підставі договору зі страховиком шляхом врегулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за внутрішніми договорами страхування такого страховика.

Відповідно до пункту 51.9 статті 51 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ.

Виходячи з приписів вказаної статті, судам під час розгляду справи необхідно було насамперед встановити обставини здійснення чи навпаки процедури ліквідації та/або банкрутства, оскільки тільки за умови не здійснення вказаної процедури, гарантійні внески підлягають поверненню страховику

Крім того, страховик (позивач) має право на повернення частини гарантійного внеску у передбачений Законом, Порядком та Положенням алгоритм дій. Приймаючи до уваги позбавлення 04.02.2014 р. ТДВ «Страхова компанія «Провіта» статусу асоційованого члена МТСБУ та враховуючи приписи пункту 51.9 статті 51 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», частини залишку гарантійного внеску повертаються страховику за три роки, з урахуванням вищенаведених у Положенні від 06.12.2012 р. № 31/2012 особливостей.

Проте, частково задовольняючи позовні вимоги суди на вказані приписи уваги не звернули та не встановили відповідні обставини справи виходячи з предмету та підстави позову стосовно повернення страховику гарантійного внеску в порядку визначеному пунктом 51.9 статті 59 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників незламних транспортних засобів", з урахуванням інвестиційного доходу отриманого від розміщення таких внесків та з вирахуванням коштів сплачених МТСБУ.

На вказане також неодноразово звертав увагу відповідач під час розгляду справи, зокрема, щодо необхідності з'ясування та встановлення суми, саме, сплаченого позивачем внеску до ФЗП.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 у справі №910/31871/15 та рішення господарського суду м. Києва від 29.02.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Г. Мачульський

Т. Данилова