ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 922/1805/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.02.2017у справі№922/1805/15 Господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Жовтневого району міста Харкова в інтересах держави в особі: 1.Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради; 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської радидо1. Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання недійсним договору

за участю представників сторін від:

прокуратури: Красножон О.М. (посв. №000598)

Представники позивачів - 1, 2 та відповідачів - 1, 2 в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі: Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся з позовом до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, в якому просив: визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №1784 від 07.07.2004 та додаткових угод до нього, укладений між відповідачами; зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити та повернути орендоване нежитлове приміщення вартістю 432 400 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.08.2015, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, позовні вимоги задоволено.

На виконання вказаного рішення судом першої інстанції 21.07.2016 видано відповідний наказ.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції із заявою про визнання наказу Господарського суду Харківської області від 21.07.2016 таким, що не підлягає виконанню в частині зобов'язання відповідача-2 звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади м. Харкова орендоване нею нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Обґрунтовуючи вказану заяву, відповідач посилався на те, що у наказі суду невірно визначений стягувач. Зокрема, заявник посилається на те, що прокурор не є стороною виконавчого провадження та не може бути стягувачем, в той же час стягувачем може бути один із позивачів. При цьому заявник вказує, що згідно резолютивної частини рішення суду боржник повинен повернути майно до територіальної громади міста Харкова, яку представляє Харківська міська рада, яка не була стороною у справі. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про те, що виданий наказ суду не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2017, винесеною колегію суддів у складі: Яризько В.О. - головуючий, Пономаренко Т.О., Суслова В.В., відмовлено у задоволені заяви про визнання наказу від 21.07.2016 таким, що не підлягає виконанню. Вмотивовуючи ухвалу місцевий суд виходив з того, що наведені заявником обставини не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки на даний час боржником рішення суду не виконано ні в добровільному порядку ні в примусовому, а отже обов'язок боржника виконати рішення суду існує. При цьому суд керувався приписами статей 115, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Білецька А.М. - головуюча, Гребенюк Н.В., Істоміна О.А., постановою від 15.02.2017 перевірену ухвалу місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а заяву про визнання наказу від 21.07.2016 таким, що не підлягає виконанню, задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на те, що прокурор не набув статусу позивача у справі та не може бути стягувачем за виконавчим документом, виданим на виконання рішення. Скаржник вважає, що стягувачем, тобто особою, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, може бути лише Харківська міська рада, яка не є стороною у справі. При цьому скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 18, 21, 29, 116 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 10.04.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 03.08.2015 визнано недійсними договір оренди нерухомого майна №1784 від 07.07.2004, укладений відповідачами; зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади м. Харкова орендоване нею нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. На виконання вказаного рішення судом першої інстанції видано відповідний наказ від 21.07.2016. Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції із заявою про визнання наказу Господарського суду Харківської області від 21.07.2016 таким, що не підлягає виконанню в частині зобов'язання відповідача-2 звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади м. Харкова орендоване нею нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. При цьому підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, визначені частиною 4 зазначеної норми. Так, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі, якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Згідно з частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачі до прийняття рішення відмовились від позову, а рішення господарського суду було прийнято не в інтересах та не на користь позивачів, тому позивачі, як незацікавлені особи, не можуть бути стягувачами за наказом від 21.07.2016, яким зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади м. Харкова орендоване нею нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Водночас, як роз'яснено в пунктах 1, 9.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснює у справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 Господарського процесуального кодексу України і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати статті 22 Закону України "Про виконавче провадження". Прокурор набуває статусу учасника виконавчого провадження за умови, що в передбачених статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" випадках він здійснював представництво інтересів держави або громадянина в суді й зазначене провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою (частина 1 статті 7, пункт 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження"). З матеріалів справи убачається, що заступником керівника Харківської місцевої прокуратури №2 разом із заявою від 04.11.2016 №04-57-710-15 на адресу державної виконавчої служби для прийняття до виконання було направлено оригінал наказу від 21.07.2016 (т5 а.с.100-101). З огляду на що, виконавче провадження за спірним наказом від 21.07.2016 у даній справі в частині зобов'язання відповідача-2 звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади м. Харкова спірне нежитлове приміщення, було відкрито державним виконавцем постановою від 08.11.2016 саме за заявою стягувача. (т.5 а.с.102-104). Таким чином, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що прокурор у справі не набув статусу стягувача, а відтак відмова судів у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню визнається обґрунтованою. За таких обставин, доводи касаційної скарги про порушення судами приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження матеріалами справи, а тому підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі №922/1805/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

В. Корсак