ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 917/1252/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючий, суддяЯценко О.В., суддівСибіга О.М., Ходаківська І.П.,розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі№ 917/1252/16Господарського судуміста Києваза первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобуванн" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"про розірвання договоруза зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобуванн" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"простягнення 5142,52 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Богдан С.В.- відповідача:Артамонов А.А.ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (надалі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (надалі - ПАТ "Укргазвидобування", відповідач) про розірвання договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 30.06.2015 № 2/15-Б.

Публічне акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 4 691,15 грн вартості неоплаченої послуги за договором, 414,10 грн пені та 37,27 грн 3% річних, яка ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 прийнята для спільного розгляду з первісним позовом у справі №917/1252/16.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 (суддя Курдельчук І.Д.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Украгазвидобування" в особі Філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" 4 691,15 грн основного боргу, 414,10 грн пені, 37,27 грн 3 % річних і 1 378,00 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 (судді: Мальченко А.О., Жук Г.А., Дикунська С.Я.) рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд.

Заявник вважає, що оскільки сторони при укладенні договору керувалися алгоритмом розподілу коштів № 1000, що втратив чинність з 30.09.2015, відносини сторін в частині порядку розрахунків залишилися неврегульованими; умови спірного договору з 01.10.2015 з набранням чинності алгоритмом № 2516 перестали відповідати меті, якою сторони керувалися при укладенні договору, тому за нормами ст. 651 ЦК України договір має бути розірваний.

Заявник стверджує порушення ст. 80 ГПК України, оскільки суд мав припинити провадження у справі за вимогами про розірвання договору, який вважає припиненим з 01.04.2016.

Заявник вважає неправильним висновки судів щодо односторонніх актів приймання-передачі природного газу, оскільки він надав мотивовану відмову від їх підписання та повернув їх.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 30.03.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2017 розгляд справи продовжено та відкладено на 20.04.2017.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.04.2017 у зв'язку з відпусткою суддів Бакуліної С.В., Поляк О.І. призначено повторний автоматизований розподіл справи; протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначений склад колегії: Яценко О.В., Сибіга О.М., Ходаківська І.П..

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (в тексті договору - замовник) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (в тексті договору - газотранспортне підприємство) був укладений договір, відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС) для задоволення потреб установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченим умовам договору (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Вартість послуг з транспортування 1 000 куб.м. природного газу внутрішньопромисловими газопроводами газотранспортного підприємства складає 209,50 грн, крім того ПДВ 20% - 41,90 грн, всього з ПДВ - 251,40 грн (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 5.5. договору оплата вартості послуг з транспортування газу здійснюється замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія). Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з пунктом 11.1. договору останній набирає чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.07.2015 та діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 11.2. договору).

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до договору, якими погоджувались вартість послуг, обсяги транспортування природного газу та строк дії договору.

Додатковою угодою від 30.11.2015 №2 до договору сторони дійшли згоди викласти пункт 11.1. договору у такій редакції: "Цей договір набуває чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 липня 2015 року та діє до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" зазначило, що 31.03.2016 у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, звернулося до відповідача з листами №2912вих-1285 та №2912вих-1482, в яких викладені пропозиції про укладення додаткової угоди №4 до договору щодо погодження планового обсягу транспортування природного газу на період з 01.07.2015 по 30.04.2016 і продовження строку дії договору до 31.12.2016 та додаткової угоди №5 до договору щодо його розірвання з 01.05.2016. Докази направлення вказаних листів додані до матеріалів справи.

Відповідач проти розірвання договору заперечив, вказав, що враховуючи положення пункту 11.2. договору його дію продовжено до 31.12.2016 та запропонував позивачеві підписати додаткові угоди про продовження строку дії договору в іншій редакції, про що зазначено у листі Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" від 15.07.2016 №30-6317/1.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" з такою позицією Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" не погодилось, вважає, що прийняттям Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, було внесено зміни щодо нормативно-правового регулювання транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами, що суттєво вплинуло на права та обов'язки учасників договірних відносин, а тому є підставою для звернення до суду з позовом про розірвання спірного договору.

Частинами 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не може включати до тарифу на природний газ вартість транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, позивач несе збитки, які не міг передбачити при укладанні договору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів про відсутність підстав для розірвання спірного договору, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 Цивільного кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дпіпропетрвськгаз збут" зазначає, що, враховуючи положення Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газотранспортної системи, переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами є складовою частиною технологічного процесу видобутку вуглеводної сировини та не є відокремленим видом господарської діяльності, а тому не відноситься до господарської діяльності з транспортування природного газу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Положення Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання ПАТ "Укргазвидобування" послуг із транспортування природного газу, а також не стосуються відповідних правовідносин.

Вказані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою. Водночас, укладений Договір транспортування (переміщення) природного газу передбачає надання послуг ПАТ "Укргазвидобування" поза газотранспортною системою, а саме шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами.

Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" транспортування природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

Таким чином, ні в Законі України "Про засади функціонування ринку природного газу", ні в Законі України "Про ринок природного газу" термін "транспортування природного газу" не охоплює правовідносини щодо переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Твердження ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про те, що переміщення природного газу може регулюватися лише Кодексом газотранспортної системи є помилковим, оскільки вищевказаний Кодекс стосується лише транспортування природного газу виключно магістральними трубопроводами.

Таким чином, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що в межах спірного договору ПАТ "Укргазвидобування" не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а по суті надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, тому вказаний вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи.

Частиною першою статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ГК України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Статтею 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

Таким чином, внутрішньопромислові трубопроводи відповідача за первісним позовом та діяльність, пов'язана з ними, є складовою частиною трубопровідного транспорту, а не частиною процесу видобутку природного газу.

Послуга по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, яку надає ПАТ "Укргазвидобування" ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами.

ПАТ "Укргазвидобування" здійснює господарську діяльність, а саме надає послуги з транспортування (переміщення) природного газу, власником/продавцем якого він не є.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність умов у розмінні статті 652 Цивільного кодексу України, що слугують підставою для розірвання договору, а тому відсутні підстави для задоволення первісного позову.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом на виконання умов договору надав послуги на суму 4 691,15 грн за період квітень-липень 2016 року, а відповідач за зустрічним позовом їх не оплатив.

Факт надання послуг підтверджується актами прийому-передачі природного газу для транспортування від 30.04.2016, від 31.05.2016 та від 30.06.2016.

Відповідачем за зустрічним позовом було підписано лише акт від 30.04.2016, проте акти від 31.05.2016 та від 30.06.2016 надсилалися на адресу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та були отримані останнім, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень.

У свою чергу, відповідач за зустрічним позовом мотивованої відмови від підписання вказаних актів не надав, акти прийому-передачі позивачеві за зустрічним позовом не повернув, а тому послуги вважаються прийнятими.

У відповідності до статей 626, 638 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем доказів оплати товару у повному обсязі не надано, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Оскільки розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 4 691,15 грн.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені щодо кожного акту приймання-передачі окремо, колегія суддів встановила, що правильний розмір пені становить 414,10 грн, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач заявляє до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 37,27 грн за період з 21.05.2016 по 31.08.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Неправильність розрахунку 3% річних судами не встановлена, заявником скарги не спростована, тому колегія погоджується з задоволенням вимог щодо стягнення 37,27 грн.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності правових висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності визначених законом підстав для розірвання договору, зводяться до вимог заперечити правильність висновків суду на підставі трактування положень законодавства, що по суті розцінюється судом як доведення підстав для зміни договору, а не його розірвання.

Твердження про наявність підстав для припинення провадження у справі у зв'язку із закінченням строку дії договору при одночасному доведенні наявності підстав для розірвання такого договору вказує на взаємовиключність вимог скаржника. Крім того, сторони договору не заявляли про припинення його дії, а тому договір слід вважати пролонгованим, як це передбачено пунктом 11.2. договору.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі № 917/1252/16 Господарського суду міста Києва залишити без зміни.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіО.М. Сибіга І.П. Ходаківська