ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 904/12536/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.,

за участю представника позивача Гончарука М.П. дов. від 23 серпня 2016 року, посв. адвоката № КВ 1912 від 1 лютого 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2017 року у справі Господарського суду Дніпропетровської області за позовом ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" до ПАТ "Приватбанк" про розірвання договорів про розміщення коштів на строковому депозиті та стягнення коштів за цими договорами,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Приватбанк" (далі - відповідач) з позовом про розірвання договорів про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" №237319 від 8 січня 2014 року, №237320 від 8 січня 2014 року, №242425 від 28 січня 2014 року, №244767 від 5 лютого 2014 року, укладених між ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" та ПАТ "Приватбанк", та стягнення з ПАТ "Приватбанк" коштів вкладів за договорами № 237319 від 8 січня 2014 року у розмірі 500000 дол. США та проценти по ньому 139912,37 дол. США, за договором № 237320 від 8 січня 2014 року у розмірі 535383,56 дол. США та проценти по ньому 149814,88 дол. США, за договором №242425 від 28 січня 2014 року у розмірі 6000000 гривень та проценти по ньому 3443334 гривень 56 коп., за договором № 244767 від 5 лютого 2014 року у розмірі 146469,43 дол. США та проценти по ньому 41324,54 дол. США, штрафних санкцій у розмірі 116,03 дол. США та 724 гривень 16 коп. пені, 8238 гривень 55 коп. 3% річних, 169920 гривень 022 коп. індексу інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання за договорами щодо збереження коштів вкладу, нарахування та сплати відсотків за договорами, а також невиконанням умов щодо повернення вкладів та відсотків за ними.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 3 січня 2017 року позовну заяву ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 3 січня 2017 року - без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна", посилаючись на порушення судами ст. ст. 32, 33, ч. 1 ст. 58, п. 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 3 січня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2017 року, позовну заяву направити на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Стверджує, що позовні вимоги були правомірно об'єднані в позовній заяві, оскільки вимоги зв'язані між собою і підставою виникнення (істотним порушенням відповідачем умов договорів про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" укладених у січні-лютому 2014 року на основі договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування за № 426753 від 3 березня 2003 року), і поданими доказами (листами-вимогами щодо витребування своїх грошових коштів, платіжними дорученнями, банківськими виписками, та ін.).

Також зазначає, що сумісний розгляд поєднаних позовних вимог не перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднить вирішення спору, оскільки позовні вимоги пред'явлені до одного відповідача та пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами.

Повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Таким чином позовні вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Отже, вимоги можна об'єднати, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Вбачається та встановлено судами, що в позові ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"заявлено вимоги до ПАТ "Приватбанк" про:

- розірвання договору про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" № 237319, укладеного між ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" та ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" 8 січня 2014 року;

- розірвання договору про розміщення коштів на строкову депозиті "Депозитна лінія" № 237320 укладеного між ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" та ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" 8 січня 2014 року;

- розірвання договору про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" № 242425, укладеного ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" та ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" 28 січня 2014 року;

- розірвання договору про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" № 244767, укладеного між ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" та ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" 5 лютого 2014 року;

- стягнення з ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" коштів вкладу:

- за договором № 237319 від 8 січня 2014 року у розмірі 500000 дол. США та проценти по ньому - 139912,37 дол. США;

- за договором № 237320 від 8 січня 2014 року у розмірі 535383,56 дол. США та проценти по ньому - 149814,88 дол. США;

- за договором № 242425 від 28 січня 2014 року у розмірі 6000000 гривень та проценти по ньому - 3443334 гривні 56 коп.;

- за договором № 244767 від 5 лютого 2014 року у розмірі 146469,43 дол. США та проценти по ньому 41324,54 дол. США;

- стягнення з ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" штрафних санкцій у розмірі 116,03 дол. США та 724 гривень 16 коп. пені, 8238 гривень 55 коп. 3% річних, 169920 гривень 22 коп. індексу інфляції.

Таким чином, встановлено, що об'єднані позовні вимоги грунтуються на різних договорах про розміщення коштів на строкових депозитах "Депозитна лінія", перерахування коштів на депозитні рахунки (розміщення тимчасово вільних коштів на депозит) здійснювалось окремими різними платіжними дорученнями, нарахування відсотків за депозитами здійснювалось окремо за кожним договором розміщення коштів на строкових депозитах "Депозитна лінія", платіжні доручення позивача про повернення грошових коштів за депозитними договорами та про повернення нарахованих відсотків за депозитними договорами виставлялись по кожному договору окремо, тобто, позовні вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення та підтверджуються різними доказами, а тому сумісний розгляд цих вимог суттєво утруднить вирішення спору.

Крім того, встановлено, що розміщення коштів на строкових депозитах "Депозитна лінія" відбувалось у різній валюті (гривнях та доларах США), за кожним договором відбувалось перерахування коштів згідно різних платіжних доручень, пред'явлення платіжних доручень про повернення коштів також здійснювалось різними платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що об'єднання позовних вимог про розірвання чотирьох різних договорів, стягнення коштів вкладу, відсотків на банківські вклади та штрафних санкцій за кожним договором суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

За таких обставин доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують юридично обґрунтованих висновків, покладених в основу ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для зміни скасування прийнятих у справі судових рішень суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2017 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Т. Барицька

Л. Іванова