ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Справа № 922/2112/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивачаБорисовець О.І., дов. від 15.05.13відповідачаГрищенко А.А., дов. від 17.12.13 Лаврик А.М., дов. від 17.12.13розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера ЛТД"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.01.14у справі№922/2112/13 господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гера ЛТД"доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування"простягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гера ЛТД" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" про стягнення інфляційних втрат за період з 10.03.2004 року по 30.04.2013 року в сумі 125630,00 грн. та 3% річних за період з 10.03.2004 року по 10.06.2013 року в сумі 23620,68 грн. (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог). Позов мотивовано тим, що відповідач не виконує зобов'язання щодо сплати заборгованості, стягнутої на користь позивача за рішенням господарського суду та обґрунтовано приписами статей 598 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2013 у справі №922/2112/13 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера ЛТД" суму у розмірі 149250,68 грн., з яких: інфляційні втрати за період з 10.03.2004 року по 30.04.2013 року в сумі 125630,00 грн. та 3% річних за період з 10.03.2004 року по 10.06.2013 року в сумі 23620,68 грн., судовий збір у сумі 2985,01 грн. Місцевий господарський суд зазначив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, а відтак вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими з огляду на приписи статті 625 Цивільного кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 (судді: Слободін М.М. - головуючий, Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.) рішення господарського суду Харківської області від 07.10.13 у справі № 922/2112/13 скасовано частково, в частині стягнення 15956,71 грн. 3% річних та 117157, 10 грн. інфляційних нарахувань, та в цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 07.10.13 у справі № 922/2112/13 залишено без змін. Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції урахував подану відповідачем заяву про застосування позовної давності та відмовив у задоволенні позову у відповідній частині.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та рішення в частині стягнення з відповідача 7663,97 грн. 3% річних, 8472,90 грн. інфляційних втрат, 2985,01 грн. судового збору скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 256 257 261 267 625 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що судами невірно встановлено початок перебігу строку позовної давності. Крім того, судом апеляційної інстанції не було здійснено перерозподіл судових витрат у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гера ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 264 267 625 Цивільного кодексу України. Заявник вказує на те, що чинним законодавством передбачено право кредитора на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення грошового зобов'язання.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" та просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

В судовому засіданні 13.03.2014 оголошувалась перерва на 20.03.2014 на 10-45 год. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційних скарг, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера ЛТД" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" інфляційних втрат за період з 10.03.2004 року по 30.04.2013 року в сумі 125630,00 грн. та 3% річних за період з 10.03.2004 року по 10.06.2013 року в сумі 23620,68 грн.

Як на підставу позову позивач посилався на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.04 у справі № 45/282-03, яке набрало законної сили, було стягнуто з ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Харківгазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера ЛТД" 85000,00 грн. заборгованості за договором №55/2000 від 01.08.2000 та 6664,93 грн. 3% річних. 12.05.2004 Державною виконавчою службою Дзержинського району м.Харкова було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області у справі №45/282-03, однак, до теперішнього часу рішення суду не виконано.

Судом установлено, що Наказом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" № 470 від 04.10.2010 з 01.01.2011 філію ГПУ "Харківгазвидобування" НАК "Нафтогаз України" ліквідовано в установленому порядку. Майно, активи та зобов'язання ГПУ "Харківгазвидобування" НАК "Нафтогаз України" передано ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України". Відтак, як установлено судом, усі зобов'язання боржника за договором №55/2000 від 01.08.2000 перейшли від філії ГПУ "Харківгазвидобування" до філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування", тобто до відповідача.

Статтею 526 Цивільного кодексу України внормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суди установили, що факт наявності заборгованості за договором №55/2000 від 01.08.2000 у розмірі 85000,00 грн. підтверджено рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.04 у справі №45/282-03, яке набрало законної сили; рішення у справі №45/282-03 не виконано.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення нарахованих річних і інфляційних.

При цьому судом апеляційної інстанції ураховано, що відповідачем було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Кодексу).

Частиною 4 статті 267 Кодексу унормовано, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення нарахованих річних і інфляційних за період з 24.05.2010 по 24.05.2013 з урахуванням заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

Доводи, викладені заявниками у касаційних скаргах, зазначених висновків не спростовують. Не заслуговують на увагу також і твердження відповідача про те, що судом апеляційної інстанції при частковому задоволенні апеляційної скарги не було здійснено перерозподіл судового збору, чим порушено норми процесуального права. Як вбачається з тексту постанови, судовий збір покладено апеляційним господарським судом на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір у справі на підставі приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.14 у справі №922/2112/13 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко