Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 904/204/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"на рішеннявід 13.03.2014господарського суду Дніпропетровської області та на постанову від 27.05.2014Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/204/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РСП ЛТД"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського району електричних мережпростягнення 33 268,50 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачане з'явились;ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РСП ЛТД" (надалі - ТОВ "РСП ЛТД") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського району електричних мереж (надалі - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського РЕМ) про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 33 268,50 грн., які безпідставно сплачені постачальнику за перевищення споживання договірної величини електричної енргії за червень 2013 року у сумі 7 672,88 грн. та за вересень 2013 року у сумі 25 595,26 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2014 у справі № 904/204/14 (суддя Бєлік В.Г.), позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського району електричних мереж на користь ТОВ "РСП ЛТД" 25 595,26 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 1 788,21 грн. - судового збору; стягнути з ТОВ "РСП ЛТД" в доход державного бюджету Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області 106,50 грн. - недоплаченого судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 (колегія суддів: Верхогляд Т.А. - головуючий, судді - Білецька Л.М., Тищик І.В.), апеляційну скаргу ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" задоволено частково; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2014 у справі № 904/204/14 змінено; резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського РЕМ на користь ТОВ "РСП ЛТД" 25 595,26 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 1 405,51 грн. - судового збору; стягнути з ТОВ "РСП ЛТД" в доход державного бюджету Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області 106,50 грн. - недоплаченого судового збору; в решті позову відмовити". Стягнуто з ТОВ "РСП ЛТД" на користь ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського РЕМ судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2014 скасувати в частині задоволення позовних вимог, і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норми матеріального та процесуального права, оскільки не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам сторін з урахування частини 3 ст. 254 Цивільного кодексу України та неправильно застосовано положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, що призвело до неправельних висновків та є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, проте своїм правом взяти участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, між ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського РЕМ (Постачальник) та ТОВ "РСП ЛТД" (Споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії № 210 від 01.07.2011 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю: вул. Коваленко,6 - 8,0 кВт, 2. вул. Лісна,2 - 297,6 кВт., а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснення інших платежів згідно з умовами цього Договору.

У пункті 5.1. Договору сторони погодили, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 10 жовтня поточного року надає Постачальнику відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатку "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам".

У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей у встановлений термін обсяги очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюються Постачальником на рівні фактичного споживання відповідних періодів поточного року та являються договірними величинами.

Відповідно до Додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" до договору визначено обсяги споживання ТОВ "РСП ЛТД" електричної енергії, що постачається по місяцях 2013 року, в тому числі на червень і на вересень 2013 року - по 31,5 тис. кВт/год. на місяць.

Листом Дніпродзержинського РЕМ від 06.06.2013 № 2932/0203 позивача було повідомлено про зменшення договірної величини споживання електроенергії на червень 2013 року на 253 тис. кВт/год. і про договірну величину споживання електроенергії на червень - 6,2 тис. кВт/год.

Дане повідомлення є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 4.4. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (надалі - ПКЕЕ), споживач має право на протязі розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії з листом про корегування договірної величини споживання електричної енергії не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 1 Додатку № 3 до Договору № 210 від 01.07.2011 розрахуковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 31 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та календарний місяць вважати прирівняними.

В пункті 5.4. Договору визначено, що звернення Споживача щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії та потужності протягом поточного розрахункового періоду розглядаються Постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури. Датою отримання Постачальником звернення від Споживача є дата реєстрації письмового звернення Споживача у Постачальника.

З урахуванням умов укладеного між сторонами Договору та положень ПКЕЕ позивач звернувся до відповідача з заявою за вих. № 22 від 21.06.2013 про збільшення ліміту споживання на червень до 18 800 кВт.ч. Заяву отримано відповідачем 21.06.2013, що підтверджується відміткою про її реєстрацію.

Втім, у відповідь, листом за вих. № 3236/0203 від 26.06.2013 відповідач повідомив про відмову в коригуванні обсягів споживання електричної енергії на червень місяць, оскільки з урахуванням святкових днів у червні 2013 року, Споживач звернувся з порушенням встановленого строку для прийняття корегування договірної величини, а тому використавши у червні 12517 кВт/год електроенергії, Споживач фактично перевищив споживання договірної величини на 6317 кВт/год. За перевищення споживання договірної величини електроенергії відповідачем виставлений рахунок на суму 7 672,88 грн., який оплачений позивачем. Отже, з урахуванням того, що сторонами не було досягнуто згоди щодо корегування договірної величини в сторону її збільшення на червень місяць, у зв'язку з недотриманням позивачем строків визначених у п. 4.4 ПКЕЕ, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необгрунтованості вимог позивча в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 7672,88 грн. як безпідставно отриманих

Також, судами встановлено, що на вересень 2013 року сторонами було узгоджено договірну величину споживання позивачем електричної енергії на рівні 4,5 тис. кВт/ч.

Листом за вих. № 63 від 20.09.2013 позивач звернувся до відповідача з проханням збільшити ліміт споживання на вересень 2013 року до 30 000 кВт/год, який отримано відповідачем 23.09.2013, що підтверджується відміткою про реєстрацію. У відповідь листом за вих. № 4817/0203 від 24.09.2013 відповідач повідомив про відмову у збільшенні ліміту споживання на вересень 2013 року, оскільки відповідач звернувся з листом про корегування договірної величини менше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Враховуючи те, що за умовами укладеного між сторонами договору розрахунковий період визначено з 31 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця, місцевий господарський суд дійшов висновку, що 30 число вересня місяця є останнім днем розрахункового періоду, а отже період з 24.09.2013 по 30.09.2013 містить п'ять робочих днів, що відповідає пункту 4.4. ПКЕЕ, та свідчить про безпідставну відмову зі сторони відповідача в корегуванні обсягів споживання електричної енергії.

При цьому судами встановлено, що позивачем у вересні було спожито 25 160 кВт/год. електроенергії на суму 31 168,20 грн. (25 160кВт/год. х 1,2388 грн. = 31 168,20 грн.), в тому числі 4 500 кВт/год. в межах величини споживання та 20 660 кВт/год. понад визначену величину.

Попередня оплата за споживання електроенергії в обсязі 30 024 кВт/год. у вересні 2013 року була здійснена на суму 37 200,00 грн. Різниця фактично спожитої та договірної величин у вересні 2013 року становила 20 660 кВт/год.

Вартість різниці фактично спожитих та договірних величин становить 25 595,26 грн. за 20 660 кВт/год.

Відповідачем за вересень виставлений позивачу рахункок № 210/9/5 від 30.09.2013 на суму 25 595,26 грн., який оплачений останнім за платіжним дорученням № 52 від 04.10.2013 з призначенням платежу - за перевищення договірної величини споживання електроенергії у вересні 2013 року.

Разом з тим, враховуючи безпідставність відмови відповідача у здійсненні корегування договірної величини споживання електричної енергії у сторону збільшення у вересні 2013 року до обсягу 30 024 кВт/год., місцевий господарський суд дійшов висновку, що сплачена позивачем двократна вартість спожитої електричної енергії, отримана відповідачем безпідставно, а тому з урахуванням приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України позовні вимоги в частині стягнення коштів у розмірі 25 595,26 грн. визнано правомірними та обгрунтованими.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпаде. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Апеляційний господарський суд повторно преглядаючи справу, погодився з висновками місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення грошових коштів у сумі 7672,88 грн. за перевищення споживання договірної величини електроенергії за червень 2013 року, та правомірність і обгрунтованість в частині стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 25 595,26 грн., які правомірно задоволені до стягнення.

При цьому судом апеляційної інстанції з урахуванням положень ст. 49 ГПК України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" здійснено перерахунок розподіленого судового збору з урахуванням часткового задоволення позову та встановлено, що з позивача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 106,50 грн. недоплаченого судового збору,при цьому належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума судового збору за розгляд позову становитиме 1 405,51 грн. (1 827,00 грн. х 76,93% =1 405,51 грн.), а не 1 788,21 грн., як зазначено господарським судом, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції змінено з викладенням резолютивної частини у новій редакції.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки судів в частині задоволення позовних вимог, оскільки на час звернення споживача до енергопостачальника із заявою щодо коригування договірної величини енергоспоживання на вересень 2013 року були відсутні відомості про заборгованість за електроенергію за попередні періоди, споживачем був оплачений обсяг електроенергії, на який він просив скоригувати договірну величину, а відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем безпідставно відмовлено у корегування договірної величини споживання електричної енергії в сторону її збільнення, а отже неправомірно нарахувано споживачеві двократну вартість за перевищення обсягу енергоспоживання понад договірні величини.

Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави встановлені ст. 1212 Цивільного кодексу України, судами правомірно застосовано до спірних правовідносин зазначену правову норму, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 904/204/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

А.С. Ємельянов