Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 916/1407/15-г

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідача), Карабаня В.Я., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарингейт сервіс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016у справі № 916/1407/15-г Господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Левада"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарингейт сервіс"простягнення 112197,05 грн.,

за участю представників:

від позивача-Смірнова О.О., від відповідача-не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Левада" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарингейт сервіс" про стягнення 112167,05 грн. вартості непоставленого товару. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 26.06.2013, та 04.09.2014 сплачено на користь відповідача 112167,05грн., за усним договором купівлі-продажу, за поставку обладнання, яке фактично не поставлено відповідачем, у зв'язку з чим позивач відмовився від договору, укладеного в усній формі, та поставки обладнання, і просив повернути сплачені ним коштів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2015 (суддя Дяченко Т.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2015, в задоволенні позову відмовлено, з підстав того, що грошові кошти у сумі 112167,05 грн. за платіжними дорученнями № 634 від 26.06.2013 на суму 45937,08грн. та № 785 на суму 66229,97 грн. від 04.09.2014 сплачені позивачем відповідачу за роботи в камері заморозки, а саме: бетонування підлоги, і, відповідно, покладені в основу позовних вимог у даній справі обставини (правомірність стягнення з відповідача вартості передплаченого обладнання у сумі 112167,05 грн. спростовано в ході розгляду даної справи поданими доказами. Суд дійшов до висновку, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення коштів за непоставлений товар, сплата яких здійснена на виконання іншого зобов'язання, що не охоплюється предметом спору у даній справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.15 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 916/1407/15-г скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.

При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що судами не встановлено, чи укладався договір між Товариством з обмежено відповідальністю "Торговий Дім Левада" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарингейт Сервіс" щодо поставки обладнання; який саме товар, в якому асортименті та за якими цінами відповідач зобов'язався поставити позивачу; чи повернуто Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарингейт Сервіс" кошти в розмірі 112167,05 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Левада".

Висновок судів про те, що відбулось зарахування грошових коштів, сплачених ТОВ "Торговий дім Левада" в сумі 112167,05 грн. платіжним дорученням № 634 від 26.06.2013 на суму 45937,08 грн. з призначенням платежу за агрегат на підставі рахунку № 101 від 13.05.2013 та платіжним дорученням № 785 від 04.09.2014 на суму 66229,97 грн. з призначенням платежу - за агрегат на підставі акта звірки від 01.01.2014, в рахунок оплати виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарингейт Сервіс" виконання будівельних робіт у камері заморозки, зокрема, бетонування підлоги, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки в рішенні Господарського суду Одеської області від 05.05.2015 у справі № 916/5053/14 не встановлено факт зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.

Після повторного розгляду, рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2016 у справі № 916/1407/15-г (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено, стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарингейт Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Левада" 112167 грн. 05 коп. вартості непоставленого товару, 2243 грн. 34 коп. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суд від 12.04.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2016 у справі № 916/1407/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарингейт сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 № 916/1407/15-г, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 13.05.2013 виписано рахунок № 101 на суму 45937,08грн. на оплату товару - агрегат АКК50S 1556 Y. Рахунок не містить підставу його виставлення (т.1, а.с.16).

Платіжним дорученням № 634 від 26.06.2013 ТОВ "ТД "Левада" сплачено на користь ТОВ "Фарингейт сервіс" 45937,08 грн. із призначенням платежу -"агрегат согл. сч 101 от 13.05.13, в т.ч. НДС 20% - 7656,18 грн." (т.1, а.с.14).

Платіжним дорученням № 785 від 04.09.2014 позивачем сплачено на користь відповідача 66229,97 грн. із призначенням платежу - "агрегат согл. акта сверки от 01.01.14, в т.ч. ПДВ 20% 11038,33грн." (т.1, а.с.15). При цьому, акт звірки від 01.01.2014 у матеріалах справи відсутній, акти взаємних розрахунків за 2013, 2014, 2015 сторонами не підписані.

Крім цього, на підтвердження проведення оплати позивачем надано виписки за рахунками в ПАТ "Кредобанк" за 04.09.2014, за 26.06.2013.

Відповідачем проведення операцій купівлі-продажу за платіжними дорученнями № 634 від 26.06.2013, № 785 від 04.09.2014 відображені у податкових накладних від 04.09.2014, від 20.06.2013, які зареєстровані в електронному вигляді податковим органом за номерами №№ 9053768956, 9036709509 (т.1, а.с.17-21).

У листі ТОВ "ТД "Левада", адресованого ТОВ "Фарингейт сервіс", позивач просив відповідача прийняти на склад товар за видатковою накладною №128 від 20.06.2013 у зв'язку з невідповідністю проекту; оплачені грошові кошти за рахунком №101 від 13.05.2013 в сумі 45 937,08 грн. вважати авансом за агрегат в іншій комплектації.

На підтвердження факту замовлення у третіх осіб, на підставі укладених із ними договорів, та поставку за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 36, агрегату відповідач посилався на договір постачання № 01 від 30.04.2013, укладений із ТОВ "Ледовіт", специфікацію № 1 від 30.04.2013 до нього; договір на виконання робіт з монтажу від 06.05.2013, укладений із ФОП ОСОБА_5, додаткову угоду від 31.07.2013 та акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.09.2013 до нього; договір поставки від 27.06.2013, укладений із ТОВ "ДП СВ Альтера Одеса", а також до нього специфікацію №1 від 27.06.2013, рахунки на оплату № 1689 від 10.07.2013, № 1556 від 27.06.2013, видаткові накладні № 1136 від 02.08.2013, № 901 від 03.07.2013, податкові накладні від 31.07.2013, від 03.07.2013; договір постачання від 02.07.2013, укладений із ТОВ "Ледовіт", специфікацію № 1 від 02.07.2013, рахунок на оплату № 1444 від 29.07.2013, видаткову накладну № 877 від 30.07.2013, податкову накладну від 30.07.2013 до нього; договір перевезення вантажів № 10580 від 03.09.2012, укладений із ТОВ "Транспортна компанія "САТ" та до нього ТТН від 31.07.2013, від 24.07.2013, доручення від 05.01.2013, рахунок на оплату № 1402 від 24.07.2013, видаткову накладну № 850 від 24.07.2013, податкову накладну від 24.07.2013; договір поставки №"060009" від 28.06.2013, укладений із ТОВ фірма "АРЕХ", та до нього специфікацію №1 від 28.06.2013, рахунки-фактури № Ар-07/2512 від 01.07.2013, № Ар-07/3740 від 11.07.2013, накладні № Ар-07/0051 від 01.07.2013, № Ар-07/1878 від 22.07.2013, податкові накладні від 01.07.2013, від 22.07.2013, ТТН від 22.07.2013, ТТН від 22.07.2013.

Позивачем 13.05.2015 надіслано відповідачу вимогу про повернення коштів в сумі 112167,05 грн., до 18.05.2015 (т.1, а.с.73-74).

Кошти в сумі 112167,05 грн. не повернуто, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Водночас, положеннями ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судами встановлено, що між сторонами укладено усний договір поставки обладнання, шляхом виставлення рахунку та оплати коштів платіжними дорученнями.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлені матеріали справи свідчать, що позивачем перераховано на рахунок відповідача кошти у розмірі 45937,08 грн. за агрегат відповідно до рахунку 101 от 13.05.2013 та 66229,97 грн. за агрегат відповідно до акта звірки от 01.01.2014 , що загалом складає 112167,05 грн.

В свою чергу, докази поставки вказаного обладнання відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

Суди дійшли до правильного висновку, що договори поставки №01 від 30.04.2013, на виконання робіт з монтажу від 06.05.2013, поставки від 27.06.2013, перевезення вантажів №10580 від 03.09.2012, поставки №"060009" від 28.06.2013 та додаткові угоди до них, специфікації, акти здачі-приймання виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, на які посилається відповідач в якості підтвердження поставки обладнання на адресу ТОВ "ТД Левада", свідчать про існування взаємовідносин ТОВ "Фарингейт сервіс" з іншими особами, але ніяким чином не свідчить про взаємовідносини з позивачем щодо поставки заявленого обладнання.

При цьому, за положеннями ст.ст. 33 та 34 ГПК України на сторони покладено обов'язок доведення належними та допустимими доказами обставин, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог та заперечень.

Крім цього, суди дійшли до правильного висновку, що лист ТОВ "ТД "Левада", на який посилається відповідач не може бути прийнятий, оскільки обладнання повернуто відповідачу у зв'язку з невідповідністю проекту. Позивач просив оплачені грошові кошти по рахунку №101 від 13.05.2013 в сумі 45937,08 грн., вважати авансом за агрегат в іншій комплектації.

Судами встановлено, що доказів поставки нового агрегату матеріали справи не містять.

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено доводи про зарахування сплачених коштів в рахунок виконання відповідачем будівельних робіт в камері заморозки, зокрема, бетонування підлоги, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2015 у справі № 916/5053/14, виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до уточнень до позову у справі № 916/5053/14, ТОВ "ТД "Левада" зазначено, що позовні вимоги ґрунтуються на платіжних дорученнях № 1032 від 16.07.2013, № 1035 від 17.07.2013, № 1038 від 18.07.2013, № 1044 від 19.07.2013, та до складу уточнених позовних вимог не входили вимоги, що ґрунтуються на оплаті, проведеній за платіжними дорученнями № 634 від 26.06.2013 та № 785 від 04.09.2014 (т.1, а.с.153-156).

Крім цього, в рішенні Господарського суду Одеської області від 05.05.2015 у справі № 916/5053/14 не встановлено факт зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.

Судами встановлено рахунок №101 від 13.05.2013, платіжні доручення № 634 від 26.06.2013, № 785 від 04.09.2014 не містять посилань на договір № 02 від 04.04.2013. Суди дійшли до правильного висновку, що відсутні підстави пов'язувати правовідносини сторін, що виникли із названих рахунків та платіжних доручень із договором №02 від 04.04.2013.

Судами встановлено, що рахунок відповідача коштів у розмірі 112167,05 грн., та, в свою чергу, відсутні докази в підтвердження поставки відповідачем обладнання, обумовленого в призначенні цих платежів, суди дійшли до правильного висновку про правомірність повернення відповідачем цих коштів позивачу.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови Вищий господарський суд України не вбачає, тому постанова Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі № 916/1407/15-г Господарського суду Одеської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарингейт сервіс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі № 916/1407/15-г Господарського суду Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі № 916/1407/15-г Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Карабань В.Я. Чернов Є.В.