Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 916/3240/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постановувід 15.04.2014Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/3240/13за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавне підприємство "Одеський морський торговельний порт"проспонукання укласти додаткову угоду до договоруза зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія"доДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (за первісним позовом) Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт"провизнання договору про надання послуг таким що припинивсяВ судове засідання прибули представники:позивача за первісним позовом Задоя В.І. (дов. від 13.12.2013 №3256),відповідача за первісним позовом Коротков С.О. (дов. від 02.01.2014)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" про спонукання укласти додаткову угоду до договору від 01.10.2003 № КД-4405.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

01.10.2003 між ДП "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "ОМТП") та ТОВ "Українська Національна Стивідорна Компанія" укладений договір № КД-4405 про надання послуг з виконання комплексу робіт та послуг, пов'язаних із перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) (далі - Договір).

На виконання вимог Закону України "Про морські порти України", Розпорядження КМУ № 133-р від 04.03.2013 та Наказу Міністерства інфраструктури України № 163 від 19.03.2013 в Україні проведена реорганізація державних підприємств морського транспорту, зокрема і ДП "ОМТП" шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури (в тому числі причалів та акваторій) іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів та утворене Державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Відповідно до акта приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013, складеного між ДП "ОМТП" та ДП "Адміністрація морських портів України", права та обов'язки за Договором перейшли до правонаступника ДП "ОМТП" - ДП "Адміністрація морських портів України" (з подальшим переданням таких прав та обов'язків Одеській філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Одеського морського порту).

У зв'язку із проведеною державною реформою у морській галузі, реорганізацією підприємств цієї галузі (зокрема, морських портів) та утворенням нового підприємства - монополіста у сфері морського транспорту (з покладенням на останнє функцій із забезпечення функціонування морських портів), переходом прав та обов'язків ДП "ОМТП" за Договором до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (як правонаступника) та, відповідно, зміною реквізитів однієї зі сторін Договору, а також виникненням одночасно підстав припинення зазначеного Договору, ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" підготувало відповідну тристоронню додаткову угоду до Договору щодо дострокового припинення Договору та врегулювання взаємовідносин, які за наслідками такого припинення підлягають врегулюванню.

Зазначена додаткова угода без жодних зауважень та заперечень була підписана ДП "ОМТП" та надіслана на підписання відповідачу.

За результатами розгляду додаткової угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" підписало останню із застереженням, що така угода є чинною з протоколом розбіжностей від 01.10.2013, примірник якого доданий до додаткової угоди, та з супровідним листом від 30.10.2013 № 1007/6 надісланий позивачу за первісним позовом (отримано 31.10.2013 № 004498, що підтверджується контрольно-обліковою карткою по вхідній кореспонденції).

Відповідно до протоколу розбіжностей від 01.10.2013 до додаткової угоди до Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" пропонує виключити з умов додаткової угоди п.4, яким передбачено, що "у зв'язку із припиненням Договору зобов'язання Товариства гарантувати об'єми вантажопереробки, передбачені п. 2.6 Договору у відношенні періоду 2013 діяли виключно до моменту припинення Договору (тобто з 01.01.2013 по 12.06.2013 включно)" та порядок визначення гарантованого об'єму вантажопереробки за такий період.

Розглянувши зазначений вище протокол розбіжностей, позивач не прийняв пропозиції відповідача, що і стало підставою для звернення до суду на підставі ст. 181 Господарського кодексу України із відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2013 спільно до розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії про визнання додаткової угоди від 01.10.2013 до Договору в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" із протоколом розбіжностей від 01.10.2013, укладеною з 01.10.2013, а договір про надання послуг №КД-4405 від 01.10.2003 таким, що припинився з 13.06.2013 через припинення зобов'язань, що ним передбачені у зв'язку із неможливістю їх виконання.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" отримало від ДП "ОМТП" тристоронню додаткову угоду до Договору послуг, підписану з боку Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії та з боку ДП "ОМТП", про припинення дії Договору послуг з 13.06.2013.

Дана угода містить пункт 4, яким запропоновано встановити, що зобов'язання підприємства гарантувати об'єми вантажопереробки, передбачені п. 2.6 Договору відносно періоду 2013 року діяло виключно до моменту припинення Договору (тобто з 01.01.2013 до 12.06.2013 включно)

При цьому, гарантований об'єм вантажопереробки за вищезгаданий період встановлюється і визначається прямо пропорційно кількості календарних днів в такому періоді, а саме таким чином: показник гарантованого об'єму вантажопереробки, передбачений п. 2.6 Договору, ділиться на кількість календарних днів у 2013 році та помножується на кількість календарних днів у періоді з 01.01.2013 до 12.06.2013 включно.

У випадку, якщо показник фактичного об'єму вантажопереробки підприємства за період з 01.01.2013 по 12.06.2013 включно буде менше показника гарантованого об'єму вантажопереробки, розрахованої відповідно до цього пункту цієї додаткової угоди, підприємство компенсує адміністрації втрати у розмірі 15,5 % (без врахування ПДВ) від вартості комплексу вантажно-розвантажувальних робіт відносно об'єму вантажопереробки, якого бракує, виходячи з середньомісячної ставки за вищезгаданий період.

Середньодохідна ставка розраховується як відношення доходу, отриманого підприємством від вантажно-розвантажувальних робіт за період з 01.01.2013 до 12.06.2013 включно, до показника фактичного об'єму вантажопереробки підприємства за цей період.

Зі змісту даної пропозиції вбачається, що Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ще раз підтвердило прийняття пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" про припинення Договору з 13.06.2013 та визначило, що починаючи з вказаної дати, зобов'язання сторін за Договором послуг припинено.

Проте, одночасно позивач за первісним позовом запропонував й зміну умов Договору, оскільки згідно з додатковою угодою від 01.06.2011 № КД-4405/5 до Договору послуг, у випадку невиконання підприємством вимог п. 2.6 Договору, підприємство компенсує порту втрати у розмірі 15,5 % (без врахування ПДВ) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні відсутнього обсягу вантажу, виходячи з середньо дохідної ставки за відпрацьований рік. Середньодохідна ставки розраховується як відношення доходу, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.

З метою остаточного врегулювання питання припинення Договору послуг Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" 01.10.2013 підписало запропоновану тристоронню додаткову угоду до Договору послуг, із протоколом розбіжностей від 01.10.2013, згідно з яким пункт 4 пропонованої тристоронньої додаткової угоди до Договору послуг виключено.

02.10.2013 Договір припинився у зв'язку із закінченням строку його дії, встановленого пунктом 9.1 Договору.

Згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Тобто, виходячи з визначення поняття терміну договору, вказаного в ст. 631 ЦК України, вносити зміни до Договору можна тільки в рамках терміну його дії.

Статтею 60 ГПК України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний із зустрічним.

А тому, з посиланням на зазначене вище, відповідач звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, просить її прийняти та об'єднати з первісним позовом в одну справу для спільного розгляду, визнати Додаткову угоду від 01.10.2013 до Договору в редакції відповідача із протоколом розбіжностей від 01.10.2013 укладеною з 01.10.2013, а Договір таким, що припинився з 13.06.2013 через припинення зобов'язань, що ним передбачені у зв'язку із неможливістю їх виконання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 (суддя Ю. Зайцев) у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено, з підстав фактичного припинення договору про надання послуг №КД-4405 від 01.10.2003 з 13.06.2013.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 (колегія суддів Н. Ліпчанська, В. Лисенко, Я. Савицький) рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 залишене без зміни з огляду на наступне.

Визначений Договором порядок розрахунку плати за послуги із застосуванням п. 2.2 Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 188 від 12.03.2003, у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про морські порти України" не може бути застосований до даних правовідносин.

Разом з цим, 13.06.2013 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" укладений договір про встановлення сервітуту № КД-18491, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" передано право сервітуту на причал № 14 Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії для виконання комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалюванням вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" зобов'язалося здійснювати плату за сервітут у розмірі та в порядку, визначеному відповідним договором.

Тобто, даним договором вже врегульовано взаємовідносини сторін стосовно використання об'єктів портової інфраструктури для здійснення діяльності по перевалюванню вантажів та, відповідно, визначений розмір плати за таке використання.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність висновку місцевого господарського суду щодо припинення договору № КД-4405 від 01.03.2003 з 13.06.2013 та відповідно - відмови у задоволенні як первісного так і зустрічного позовів.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Предметом первісного позову є врегулювання розбіжностей щодо умов додаткової угоди, підписаної відповідачем з відповідним протоколом. Позов заявлений у відповідності до п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України.

Додатковою угодою від 01.10.2013 сторони погодили припинення 13.10.2013 договору від 01.10.2003, а п.4 додаткової угоди позивач за первісним позовом запропонував урегулювати порядок надання послуг, їх обсяги за неповний рік: з 01.01.2013 до 13.10.2013, та відповідальність за невиконання зобов'язання щодо обсягів послуг.

Заперечення відповідача за первісним позовом, викладеним у протоколі розбіжностей засновані на тому, що п. 4 додаткової угоди є способом зміни умов договору. Так як договір, до якого позивач за первісним позовом намагається внести зміни, вже припинений, внесення таких змін суперечить зобов'язальному праву.

Предметом зустрічного позову також є врегулювання розбіжностей щодо умов додаткової угоди (п.4 додаткової угоди).

Так як протокол розбіжностей є запереченням сторони щодо запропонованої іншою стороною умови договору, а в силу п. 7 ст. 181 ГК України, обов'язок передати до суду на врегулювання такої умови у разі незгоди з протоколом розбіжностей та з метою уникнення прийняття такої умови в редакції сторони, яка підписала угоду з протоколом розбіжностей, лежить на стороні, що подала проект угоди. Такою стороною є позивач за первісним позовом. Права позивача за зустрічним позовом як особи, яка підписала додаткову угоду з протоколом розбіжностей, не порушені, а тому судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні вимог за зустрічним позовом правомірно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією господарських суддів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні вимог за первісним позовом з огляду на те, що п. 4 додаткової угоди за його правовою природою є зміною умов договору; зміна умов припиненого договору суперечить природі договірних зобов'язань.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил