ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 922/3337/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Харківгаз" за участю представників:позивача Грищенко А.А. дов. від 19.12.2016 №2-362двідповідачаВолощук П.Ю. дов. від 29.12.2016 №007Др-1-1216на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016у справі№ 922/337/16 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" м. Київ, в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування"доПублічного акціонерного товариства "Харківгаз"простягнення 9466,46 грн.та за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Харківгаз" доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ, в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування"провизнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" м. Київ, в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" заборгованість за період з 01.05.2016 по 30.06.2016 у розмірі 8087,44 грн., пеню за період з 20.11.2015 по 16.09.2016 у розмірі 1134,58 грн., 3% річних за період з 20.11.2015 по 16.09.2016 у розмірі 95,95 грн. та інфляційні нарахування за період з 20.11.2015 по 16.09.2016 у розмірі 148,49 грн.

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (відповідач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати договір №ХГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013, укладений між ПАТ "Харківгаз" та ПАТ "Укргазвидобування", в особі філії ГУ "Шебелинкагазвидобування" недійсним з 01.01.2015.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2016 (суддя Ольшанченко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 (головуючий суддя Гребенюк Н.В.,судді Білецька А.М., Істоміна О.А.), первісний позов Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (м. Київ), в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування", задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" заборгованість за договором на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ХГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013 за період з 01.05.2016 по 30.06.2016 в сумі 8087,44 грн., пеню за період з 20.11.2015 по 16.09.2016 в сумі 1134,58 грн., 3% річних за період з 20.11.2015 по 16.09.2016 в сумі 95,95 грн., інфляційні нарахування за період з 20.11.2015 по 16.09.2016 в сумі 148,49 грн. та судовий збір в сумі 1378,00 грн.

У зустрічному позові Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічний позов про визнання договору недійсним задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про ринок природного газу", Закону України "Про трубопровідний транспорт", Закону України "Про природні монополії", Кодексу газотранспортної системи, затв. Постановою НКРЕКП від 30.09.2016.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.02.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.03.2017, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" вказує про обставини, які просить врахувати при вирішенні касаційної скарги.

Від Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" надійшов відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення, в яких товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін з підстав, викладених у судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 19.04.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.01.2013 між сторонами у справі був укладений договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ХГВ001/7ТГ13 (надалі - договір), за яким газотранспортне підприємство (позивач за первісним позовом) зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника, для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, що виникають в мережах ПАТ "Харківгаз", а також власних потреб ПАТ "Харківгаз", від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник (відповідач за первісним позовом) зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - газ) замовника складає 4310,000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях.

Відповідно до пункту 3.1 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі - акти наданих послуг).

Згідно з пунктом 3.3 зазначеного договору замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

У відповідності до пункту 3.4 договору до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.

Пунктом 3.5 договору сторони визначили, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

У пункті 5.1 даного договору сторони визначили, що тариф на транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами газотранспортного підприємства встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та на момент укладання договору складає 11,30 грн., крім того ПДВ (20%) - 2,26 грн., разом 13,56 грн. за 1000 кубічних метрів про транспортованого газу.

Відповідно до пункту 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Пунктом 7.3 договору сторони визначили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 11.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 - до повного виконання зобов'язань сторін. Разом з тим, сторони домовились, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, тобто з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Відповідно до пункту 11.2 договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатковими угодами №1 від 15.07.2013, №2 від 31.07.2013, від 08.01.2014, №8 від 01.04.2015 та №9 від 01.07.2015 до договору сторони вносили зміни в пункт 5.1 договору, а саме розмір тарифу на транспортування природного газу по газотранспортній системі.

В додатковій угоді №10 від 01.10.2015 до договору сторони змінили пункт 5.1 договору, а саме тариф на транспортування природного газу по газотранспортній системі, визначений постановою НКРЕКП від 24.09.2015 №2383 "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами".

04.01.2016 сторони уклали додаткову угоду №11 до договору, в якій пункт 2.1 договору додали наступним: плановий обсяг транспортування природного газу на 2016 рік складає 300,000 тис. куб. м. (триста тисяч куб. м.), у томи числі по місяцях: січень - 100,000 тис. куб. м., лютий - 100,000 тис. куб. м. та березень - 100,000 тис. куб. м.

Крім того, у вказаній додатковій угоді сторони змінили тариф на транспортування природного газу та виклали пункт 5.1 договору в наступній редакції: тариф на транспортування природного газу по внутрішньопромисловим трубопроводам встановлюється в розмірі 7,20 грн. ПДВ - 1,44 грн., всього в розмірі 8,64 грн. за 1000 куб.м. протранспортованого газу.

Крім того, у додатковій угоді №11 від 04.01.2016 сторони змінили пункт 11.1 договору та виклали його в наступній редакції: договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2016, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань сторін. Також сторони домовились, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, тобто з 01.01.2013 по 31.03.2016.

04.01.2016 між сторонами був укладений та підписаний протокол №4 узгодження договірної ціни до договору на транспортування природного газу №ХГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013, в якому сторони досягли угоди про величину договірної ціни на послуги з транспортування 1 тис. м. куб. природного газу в розмірі 8,64 грн., в т.ч.: 7,20 грн. та ПДВ - 1,44 грн.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивачем за первісним позовом повністю виконано зобов'язання за договором, надано відповідачу за первісним позовом послуги з транспортування природного газу за договором протягом жовтня 2015 року - червня 2016 року на загальну суму 18461,46 грн., що підтверджується копіями актів про виконання робіт по транспортуванню природного газу від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 130,80 грн., від 30.11.2015 за листопад 2015 року на суму 251,04 грн., від 31.12.2015 за грудень 2015 року на суму 369,29 грн., від 31.01.2016 за січень 2016 року на суму 790,43 грн., від 29.02.2016 за лютий 2016 року на суму 3191,96 грн., від 31.03.2016 за березень 2016 року на суму 5594,33 грн., від 31.05.2016 за травень 2016 року на суму 3501,56 грн. та від 30.06.2016 за червень 2016 року на суму 4632,05 грн.

Відповідачем за первісним позовом частково оплачено послуги з транспортування природного газу за договором в загальній сумі 10374,02 грн., про що свідчать копії банківських виписок з особового рахунку позивача за первісним позовом від 29.01.2016, 18.05.2016 та від 05.07.2016, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 8087,44 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

На підставі пункту 7.3 договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ХГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013 позивач за первісним позовом нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.11.2015 по 16.09.2016 в сумі 1134,58 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом нарахував відповідачу 3% річних за період з 20.11.2015 по 16.09.2016 в сумі 95,95 грн. та інфляційні за період з 20.11.2015 по 16.09.2016 у сумі 148,49 грн.

Виходячи із наведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" про визнання недійсним з 01.10.2015 договору №ХГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013, укладеного між ПАТ "Харківгаз" та ПАТ "Укргазвидобування", в особі філії ГУ "Шебелинкагазвидобування", судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, зустрічні позовні вимоги ПАТ "Харківгаз" були обґрунтовані тим, що договори на транспортування природного газу має право укладати та надавати послуги по ним тільки суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), тобто - оператор газотранспортної системи, яким не є ПАТ "Укргазвидобування", в особі філії ГУ "Шебелинкагазвидобування", а у філії ГУ "Шебелинкагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування" відсутня ліцензія на транспортування природного газу, вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не входить до вартості послуг, які передбачені спірним договором, а також на частину 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

На час укладання договору на транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ХГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013, діяв Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 №2467-VI, відповідно до підпункту 26 частини 1 статті 1 якого, транспортування природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що на момент вчинення правочину відповідач за зустрічним позовом не потребував отримання ліцензії на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Згідно Статуту ПАТ "Укргазвидобування" та положення про філію ГУ "Шебелинкагазвидобування" позивач за первісним позовом є газовидобувним підприємством.

Згідно письмових пояснень відповідача за зустрічним позовом, він здійснює надання послуг по переміщенню (транспортуванню) газу за договором для відповідача власними внутрішньопромисловими трубопроводами, договір був укладений виходячи з потреби в цих послугах позивача за зустрічним позовом, у якого відсутній власний трубопровід для підключення до газотранспортної системи, щоб на договірних засадах скористатися внутрішньопромисловими трубопроводами відповідача за зустрічним позовом з метою доставки придбаного у інших суб'єктів господарювання природного газу до власної мережі, а також з метою компенсації виробничих витрат позивача за первісним позовом, понесених внаслідок переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Відповідно до пункту 27 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-VІІІ, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як транспортування та розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, його зберігання в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами, та постачання, крім постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом.

При цьому, нормами спеціального закону що регулює вказані правовідносини, а саме Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2016 № 329- VІІІ (набрав чинності з 08.05.2015), у пункті 45 частини 1 статті 1 визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

В частині 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" наведені терміни вживаються в наступному значенні:

17) оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

19) оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли вірного висновку, що відповідач за зустрічним позовом не здійснює діяльність з транспортування природного газу та не є оператором ГРС або оператором ГТС у розумінні Закону України "Про ринок природного газу", оскільки не здійснює свою господарську діяльність в рамках спірного договору із залученням магістральних газопроводів, які є обов'язковою складовою газотранспортної системи.

А відтак, судами зроблено обґрунтований висновок, що законодавче регулювання договірних відносин між суб'єктами господарювання щодо транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами здійснюється на підставі норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

За умовами спірного договору переміщення природного газу здійснюється внутрішньопромисловими трубопроводами, які не є частиною магістрального трубопроводу, а отже і не є частиною газотранспортної системи.

Положення Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання ПАТ "Укргазвидобування" послуг із транспортування природного газу, а отже не зачіпають відповідні правовідносини товариства з газопостачальними підприємствами. Вищезгадані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою. Водночас, укладений договір транспортування (переміщення) природного газу передбачає надання послуг ПАТ "Укргазвидобування" поза газотранспортної системи - шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами.

Як наслідок, положення Закону України "Про ринок природного газу" в частині транспортування природного газу не застосовуються до правовідносин, які склалися між ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Харківгаз".

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Посилання ПАТ "Харківгаз" на листи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), №7384/16.2.1/7-16 і №7389/16.2.1/7-16 від 21.07.2016, №10998/16.3/7-16 від 18.10.2016 про роз'яснення питання щодо послуг з транспортування природного газу промисловими трубопроводами ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "Укргазвидобування", в яких зазначено, що згідно Закону України "Про ринок природного газу", Закону України "Про трубопровідний транспорт" та Кодексу газотранспортної системи, вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами має відноситись на собівартість видобутку газу і враховуватись у ціні природного газу власного видобутку, оскільки переміщення вуглеводів внутрішньопромисловими трубопроводами та їх підготовка є складовою частиною технологічного процесу видобутку вуглеводної сировини, а не відокремленим видом господарської діяльності, судами попередніх інстанцій було правомірно відхилено з огляду на те, що НКРЕКП вказує, що на даний час вказане питання законодавчо не врегульовано та наразі Комісією лише розробляється проект змін до постанови НКРЕКП №2516 від 30.09.2015, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на які покладені спеціальні обов'язки.

Крім того, вищевказані листи НКРЕКП не мають обов'язкового характеру та не створюють ані для ПАТ "Укргазвидобування", ані для ПАТ "Харківгаз" юридичних наслідків, оскільки відповідно до пункту 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України №715/2014 від 10.09.2014, рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до виконання суб'єктами природних монополій. Однак, відповідач за зустрічним позовом таким не є.

В листі НКРЕКП №4519/16.2.1/7-16 від 10.05.2016 вказано що, якщо внутрішньопромислові трубопроводи знаходяться у користуванні газовидобувного підприємства, то питання обслуговування зазначених трубопроводів вирішується відповідно до законодавства у сфері господарської діяльності.

В апеляційній скарзі ПАТ "Харківгаз" зазначив, що газопроводи, про які йдеться мова у договорі, є складовою частиною технологічного процесу видобутку вуглеводної сировини і не є відокремленим видом господарської діяльності, а тому переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами не відноситься до господарської діяльності з транспортування природного газу.

Проте, в межах договору ПАТ "Укргазвидобування" не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, отже вказаний вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи.

Твердження позивача за зустрічним позовом відносно того, що переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не є відокремленим видом господарської діяльності не позбавляє права суб'єкта господарювання надавати вказані послуги, оскільки нормативно-правовими актами прямої заборони на це не встановлено. Дана послуга надається на договірних засадах.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що посилання позивача за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог на укладений між ним та ПАТ "Укртрансгаз" договір транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.2015 як на подвійну оплату за послуги з транспортування природного газу за січень та лютий 2016 року, оскільки основними видами діяльності ПАТ "Укртрансгаз" відповідно до п. 1 постанови КМУ №1173 від 24.07.1998 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу" є здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу магістальними трубопроводами та зі зберігання природного газу, а відповідач за зустрічним позовом здійснює транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, є необґрунтованими.

Транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності (частина 1 статті 306 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Статтею 2 названого Закону передбачено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

Отже, внутрішньопромислові трубопроводи відповідача за зустрічним позовом є складовою частиною трубопровідного транспорту, та діяльність, пов'язана з ними не є частиною процесу видобутку природного газу, як це зазначено позивачем за зустрічним позовом.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що позивачем за зустрічним позовом не надано на підтвердження викладеного доказів транспортування відповідачем за зустрічним позовом природного газу магістральними трубопроводами.

Укладений між сторонами у справі договір №1512000744 від 17.12.2015 транспортування природного газу магістральними трубопроводами не виключає укладення позивачем за зустрічним позовом договорів на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Посилання заявника на частину 1 статті 203 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки умови, викладені в спірному договорі були визначені та погоджені сторонами, вказаний вище договір містить умови, жодна з яких не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства. письмова форма договору, яка встановлена для договорів між юридичними особами, сторонами дотримана.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За приписом статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Спірний договір було складено згідно вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та підписано уповноваженими представниками юридичних осіб.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено жодної обставини, за якої спірний договір може бути визнаний недійсним, а відтак місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку, що правові відносини, які виникли між сторонами на підставі спірного договору відповідають встановленим нормативними актами вимогам щодо договорів, а зміст вказаного договору не суперечить діючому законодавству України і не порушує публічний порядок та спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 922/3337/16 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді В. Корсак

О. Сибіга