ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 912/3675/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016у справі№912/3675/14 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомКіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі"до1. Кіровоградської міської ради; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання договору оренди землі недійснимУ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача №1: не з'явилися;

від відповідача №2: не з'явилися;

В С Т А Н О В И В:

Кіровоградським приватним малим підприємством по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" (далі - позивач, товариство) заявлено позов до Господарського суду Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди землі №5 від 20.01.2014, укладеного між Кіровоградською міською радою (далі - відповідач-1, міська рада) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - відповідач-2, підприємець).

За твердженням позивача, підприємцю надано в оренду частину земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача з 1995 року і відомості про яку не внесені до Державного реєстру земель. В результаті позивач позбавлений можливості провести державну реєстрацію земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.09.2015 позов задоволено. Суд визнав, що спірний договір оренди земельної ділянки не відповідає положенням ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, оскільки укладений за відсутності чинного рішення Кіровоградської міської ради.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, постановою від 12.12.2016, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Скаржник вказує на те, що судами не повно з'ясовано всі обставини даного спору та не надано належної правової оцінки його доводам, що призвело до порушення судами норм статей 4-2, 12, 35 Господарського процесуального кодексу України, статей 203, 215, 640-643 Цивільного кодексу України, статей 6, 27 Закону України "Про оренду землі". Скаржник також посилається на те, що судами не надано належної правової оцінки відсутності причинно-наслідкового зв'язку між укладанням відповідачем-1 та відповідачем-2 договору оренди землі та неможливістю позивача виконати вимоги закону щодо державної реєстрації права користування земельною ділянкою, оскільки така можливість у позивача була з 2003р. по 2007р., тобто до моменту первинного виникнення права оренди земельної ділянки у відповідача-2. Окрім цього, на переконання скаржника, господарський суд взяв на себе повноваження адміністративного суду щодо врегулювання питання накладення меж земельних ділянок під час їх державної реєстрації та безпідставно застосував положення ст. 203 Цивільного кодексу України до правовідносин, які регулюються нормами адміністративного права.

Від Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" отримано відзив на касаційну скаргу, у якому товариство просить рішення та постанову у справі, як прийняті у відповідності до норм матеріального і процесуального права, залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

При розгляді даного спору судами встановлено, що виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 14.11.1995 прийнято рішення №716 "Про надання земельної ділянки ПП "Кіровоградпромторгмеблі", згідно якого, приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" надано земельну ділянку площею 0,095 га в комунальній зоні 102-го мікрорайону, вздовж АДРЕСА_1 в постійне користування під будівництво будинку по виготовленню та ремонту меблів, на підставі якого 06.12.1995 приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_2.

На підставі рішення одинадцятої сесії Кіровоградської міської ради 23 скликання №334 від 17.09.1999 (пункт 14) землекористування позивача було збільшено на площу в 0,4549 га, та здійснено запис у Державному акті на постійне користування землею серії НОМЕР_1, що в свою чергу за висновками суду свідчить про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки ці дії передують внесенню будь-яких змін до Державного акта на право постійного користування землею щодо землекористування.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі №1170/2а-2271/11 відмовлено в задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_4 до Управління Держкомзему України в м. Кіровограді про визнання незаконними дій відповідача по внесенню змін до Державного акта на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 та його скасування в частині внесення змін в землекористування.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2015 у справі №912/4547/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2015, відмовлено в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" про визнання недійсним та скасування доповнення до державного акта.

Таким чином, суди правомірно визначились щодо правомірності внесення змін до Державного акта серії НОМЕР_1, виданого позивачеві, позаяк ці обставини не підлягають повторному доведенню в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Судами з'ясовано і те, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2016 року у справі №912/4488/15, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 року, ФОП ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним п.14 рішення Кіровоградської міської ради №334 від 17.09.1999 року, на підставі якого позивачу надана земельна ділянка.

Поряд з цим, як встановлено судом попередніх інстанцій, 15.08.2007 між Кіровоградською міською радою (Орендодавцем) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (Орендарем) укладено договір №632 оренди земельної ділянки для розміщення автостоянки власного транспорту, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (поруч з існуючою автостоянкою ВКФ "Свеса") в місті Кіровоград. Договір укладено на п'ять років. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, при належному виконанні обов'язків відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. В цьому випадку Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Надалі листом від 03.10.2011 №5743/52-05-24 перший заступник міського голови поінформував ФОП ОСОБА_4, що в зв'язку із тим, що до Кіровоградської міської ради листа-повідомлення від ФОП ОСОБА_4 про поновлення договору оренди не надходило, договір оренди вважається нечинним з дня закінчення терміну його дії - 26.09.2011.

Окрім цього, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.10.2015р. у справі № 14/262 за позовом Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" до Кіровоградської міської ради, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 договір оренди землі № 632 від 15.08.2007 року визнано недійсним. В рамках зазначеної справи судом встановлено: - доведеність правомірного користування позивачем спірною земельною ділянкою; - відсутність заяви позивача про добровільну відмову від права постійного землекористування в порядку ч.3 ст. 142 ЗК України; - відсутність рішення Кіровоградської міської ради відповідно до ч.3 ст. 149 ЗК України про вилучення земельної ділянки, наданої позивачеві у постійне користування; - невідповідність передання такої земельної ділянки у наступне користування, в тому числі на праві оренди, приписам ч.5 ст. 116 ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, судами правомірно відхилені, як такі, що протирічать рішенню суду, яке набрало законної сили, доводи відповідачів у справі щодо правомірності користування ФОП ОСОБА_4 земельною ділянкою на підставі договору оренди землі № 632 від 15.08.2007р. та правомірності його поновлення згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Окрім того, судами встановлено, що пунктом 7 рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 №2161 вирішено поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 строком на 20 років договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3001 га - інші землі, які використовуються для транспорту та зв'язку, по АДРЕСА_1 (поруч з існуючою автостоянкою ВКФ "Свеса") в місті Кіровоград за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, укладений на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 №1590 для розміщення автостоянки власного транспорту. Згідно пункту 8 зазначеного рішення, укласти та зареєструвати договори оренди земельних ділянок необхідно протягом шести місяців з дати прийняття рішення. Пунктом 9 передбачено, що у випадку невиконання пункту 8 дане рішення втрачає чинність.

Як встановлено, Управлінням земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської міської ради, станом на 18 липня 2013 року договір оренди земельної ділянки між Кіровоградською міською радою та ФОП ОСОБА_4 укладений не був, з огляду на що суди правомірно визначились, що рішення №2161 в частині пункту 7 є таким, що втратило чинність.

Проте, 20.01.2014 між Кіровоградською міською радою (Орендодавець) та фізичною особо-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) укладено спірний договір оренди землі № 5, у відповідності до умов якого Орендодавець на підставі п.7 рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 №2161 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" та від 18.12.2013 №2730 "Про внесення змін до рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 №2161" надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автостоянки власного транспорту, яка знаходиться АДРЕСА_1 (поруч з існуючою автостоянкою ВКФ "Свеса") в місті Кіровоград.

Враховуючи встановлене, господарський суд попередніх інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що станом на 24.07.2013 року рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 №2161 в частині, що стосується ФОП ОСОБА_4, було нечинним, отже доводи заявника касаційної скарги щодо укладання спірного договору в межах терміну дії рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012р. № 2161 з внесеними змінами рішенням Кіровоградської міської ради від 18.12.2013р. № 2730 є безпідставними, оскільки не відповідають встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи.

Надавалась оцінка апеляційним судом і доводам скаржника про відсутність порушення прав позивача через накладання меж спірних земельних ділянок, які мотивовано відхилені судом з огляду на встановлений факт правомірного користування позивачем земельною ділянкою, в тому числі наданою йому на підставі рішення Кіровоградської міської ради №334 від 17.09.1999 року.

Також судами з'ясовано факт накладення частини земельної ділянки, наданої позивачу в постійне користування, та наданої в оренду відповідачу-2 на підставі спірного договору, що вбачається з висновку експерта №1431 судової земельно-технічної експертизи проведеної на виконання ухвали господарського суду Кіровоградської області у справі №14/262.

У відповідності до п.1 ст.374 Цивільного кодексу України, суб'єктами права власності на земельну ділянку є територіальна громада.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України за приписами якої, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Зазначена норма Земельного кодексу України кореспондується з вимогами ч. 3 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої необхідною передумовою укладення договору оренди землі визначено згоду органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За приписами ч.1, ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З урахуванням встановленого суди вірно визначились, що оспорюваний договір оренди землі укладено з порушенням приписів ч.1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч.1 ст. 215 цього ж Кодексу, оскільки з огляду на правомірність користування позивачем спірною земельною ділянкою, а також відсутність заяви позивача про добровільну відмову від права постійного землекористування в порядку, передбаченому ч.3 ст.142 ЗК України та відсутність рішення Кіровоградської міськради відповідно до ч.3 ст.149 ЗК України про вилучення земельної ділянки, наданої позивачеві у постійне користування, передання такої земельної ділянки у наступне користування відповідача 2, в тому числі на праві оренди, не відповідає приписам ч.5 ст.116 ЗК України.

Посилання скаржника на необґрунтованість застосування апеляційним судом ст.203, і як наслідок ст.215 Цивільного кодексу України, визнається касаційною інстанцією неспроможним, позаяк за правилами ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, що і відбулось під час здійснення апеляційного провадження, в тому числі за апеляційною скаргою Підприємця - заявника касаційної скарги. Апеляційною інстанціє наведено мотиви прийняття постанови про залишення рішення місцевого суду без змін, як і мотиви, з яких доводи апеляційних скарг були судом відхилені. Відтак посилання касаційної скарги на порушенням апеляційним судом статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України спростовуються матеріалами справи. Доводи про порушення апеляційним судом приписів ст. 35 названого Кодексу також визнаються касаційним судом помилковими, оскільки стосуються власного трактування скаржником норм права, що не відповідають правовідносинам, що склались між сторонами спору.

Щодо твердження скаржника про підвідомчість даного спору адміністративному суду, то касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, які виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст.1 ГПК України, підвідомчі господарським судам.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постановах зі справ № 21-544а14 від 16.12.2014, № 21-308а14 від 09.12.2014, № 21-493а14 від 11.11.2014, № 21-345а13 від 01.10.2013; № 21-291а11 від 09.04.2012; № 21-1041во10 від 14.02.2012; № 21-1042во10 від 14.02.2012; № 21-345а13 від 01.10.2013.

Відтак, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування та за відсутності порушень судом попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, підстав для скасування законної постанови у справі колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі №912/3675/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді І.В. Алєєва

Т.Б. Дроботова