ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 910/6479/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Дроботової Т.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава Укрторг"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2016у справі№910/6479/16 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Емоушен ТУ ГОУ України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Купава Укрторг"простягнення 499 051, 28 грн.,У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Білоус О.А. (представник за дов. від 20.09.2016);

від відповідача: не з'явилися;

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Емоушен ТУ ГОУ України" звернулося до господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава Укрторг" про стягнення 499 051,28 грн., з яких заборгованість за повернення авансового платежу становить 313 793,37 грн., 3% річних від суми заборгованості становить 257,91 грн., штраф за порушення строків виконання робіт становить 185 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на приписи статей 610-612, 625 Цивільного кодексу України та вказував на те, що між ним як замовником та відповідачем як підрядником був укладений договір підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р., відповідно до якого відповідач зобов'язувався виконати визначені у договорі види робіт щодо виготовлення продукції (причепа), а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити вказані роботи. На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачеві передплату в сумі 361606,00 грн., в той час як в період з 22.12.2015 р. по 12.03.2016 р. відповідачем, за твердженням позивача, було виконано робіт на суми 38153,63 грн. та 9656,00 грн., у зв'язку з чим на підставі п. 5.3.4 договору замовник надіслав підрядникові вимогу про розірвання договору в односторонньому порядку та про повернення залишку авансу в сумі 313793,37 грн. протягом трьох банківських днів від дня отримання вимоги.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2016 року у справі № 910/6479/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Купава-Укрторг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА» 313793,37 грн. безпідставно перерахованих позивачем коштів, 4706,90 грн. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення обґрунтовано тим, що договір підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 не є укладеним між сторонами у встановлений законом спосіб, а перераховані на користь відповідача кошти на підставі договору, який був визнаний судом неукладеним підлягають стягненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Купава Укрторг" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.08.2016 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 181 Господарського кодексу України та статей 849, 1212 Цивільного кодексу України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суди ухилилися від дослідження доводів відповідача про часткове виконання проміжних робіт за спірним договором та прийняття вказаних робіт позивачем.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним частково задовольнити касаційну скаргу, враховуючи наступне.

Як вбачається з тексу оскаржуваних судових актів та матеріалів справи, в основу рішення та постанови покладено висновки судів попередніх інстанцій про те, що до матеріалів справи сторонами не надано доказів укладення договору підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 у встановленому чинним законодавством порядку, як і доказів погодження обома сторонами його істотних умов, зокрема, в частині видів та обсягів робіт, що підлягали виконанню, а також строків їх виконання, тому договір підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 є не укладеним між сторонами у встановлений законом спосіб, а перераховані на користь відповідача кошти на підставі договору, який був визнаний судом неукладеним підлягають стягненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Однак, касаційна інстанція вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (стаття 202 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як роз'яснено в абзацах 6 та 7 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", господарським судам необхідно враховувати, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких: - відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); - не отримано акцепт стороною, що направила оферту; - не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; - не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Крім того, правової позиції про недопустимість визначення договору, як неукладеного, за наслідками виконання його сторонами дотримується Верховний Суд України (постанова ВСУ від 10.02.2009р. у справі №10/33/08).

Однак, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи як позивача так і відповідача про часткове виконання умов спірного договору, не надали повної та всебічної оцінки обставинам справи в їх сукупності та матеріалам справи, які містять посилання сторін на виконання ними умов договору, зокрема, листуванню сторін, змісту повідомлення ТОВ "Емоушен ТУ ГОУ України" вих. №298 від 22.03.2016 та акту прийому - передачі частково виконаних робіт від 21.03.2016 року.

За змістом ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

З огляду на зазначене, висновки суду попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог колегія вважає передчасними та такими, що не ґрунтуються на дослідженні доказів в їх сукупності із врахування всіх обставин справи.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 і рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2016 у справі №910/6479/16 скасувати.

Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Т.Б. Дроботова