ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 910/16941/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Кондратової І.Д. Нєсвєтової Н.М.за участі представників: позивача: відповідача: Негрич С.Ю. Будя К.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 30 листопада 2016 року Київського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2017 рокуу справі№ 910/16941/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"доприватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"про стягнення 9 532,81 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 9 532,81 грн виплати (страхового) відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 (суддя - Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 (головуючий - Смірнової Л.Г., судді - Мартюк А.І., Кропивна Л.В.), позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" страхове відшкодування в розмірі 8 532,81 грн та судовий збір.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі № 910/25101/14 (яке набрало законної сили) позов ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" до ВАТ Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення 28 598,44 грн задоволено.

Стягнуто з ВАТ Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" страхове відшкодування в розмірі 28 598,44 грн та судовий збір.

В ході розгляду справи № 910/25101/14 було встановлено, що 26.04.2011 між ТОВ "Порше лізинг Україна" (страхувальник) та ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" було укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-2828-0157, за умовами якого ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки "Фіат", державний номерний знак НОМЕР_1.

10.12.2013 о 12:20 год. в м. Бориспіль на перехресті вул. Лютнева та Головатого, водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем "Деу", д.н.з. НОМЕР_2, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну дистанцію, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "Great Wall", д.н.з. НОМЕР_3, водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "Great Wall", д.н.з. НОМЕР_3, - з автомобілем "Фіат" д.н.з. НОМЕР_4, а водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем марки "Фіат" д.н.з. НОМЕР_4, - з автомобілем марки "Фіат" д.н.з. НОМЕР_1.

Постановами Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2014 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та стягнуто з них штраф.

30.01.2014 ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" було складено страховий акт № ДККА-33153, згідно з яким пошкодження автомобіля марки "Фіат", д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 29 108,44 грн.

На підставі страхового акту № ДККА-33153 від 30.01.2014 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 29 108,44 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Great Wall", д. н. з. НОМЕР_3, на момент скоєння ДТП була застрахована у відповідача, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0853343.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що оскільки винними у скоєнні ДТП було визнано трьох водіїв (однаковою мірою), то водій автомобіля марки "Great Wall", д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_6, а саме страхувальник його цивільно-правової відповідальності - відповідач повинен сплатити позивачу 9 532,81 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях ст. 1166 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших заподіювачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Отже, після виплати страхового відшкодування у страховика виникає право зворотної вимоги (регресу) до страховика винної особи як особи, відповідальної за шкоду.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (абз. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Полісом № АС/0853343 встановлено франшизу в розмірі 1 000,00 грн.

Господарські суди врахувавши надані сторонами докази, а також факти встановленні у справі № 910/25101/14, прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 8 532,81 грн (9 532,81 грн - 1 000,00 грн (франшиза).

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про подільність шкоди, то вони є безпідставними, адже факт завдання винними у скоєнні ДТП особами саме неподільної шкоди встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва у справі № 910/25101/14.

Доводи касаційної скарги, в основному повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції та спростовані обґрунтованими висновками цього суду викладеними в постанові, а також зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що відповідно до ст. 1117 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2017 року у справі за № 910/16941/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя І. КондратоваСуддя Н. Нєсвєтова