ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 910/10467/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіНєсвєтової Н.М.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників:від позивачаУголькова С.О.,від відповідачаКузьміної Г.А., Довганюка О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"нарішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 рокуу справі№ 910/10467/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"про192132,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (надалі - ПрАТ ЛК "Укртранслізинг", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - ПАТ "Укрзалізниця", відповідач) про стягнення 192132,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час технічного огляду вагонів-зерновозів на виконання телеграми ПАТ "Українська залізниця" від 03.12.2015 року № ЦЗЛ-8/324 не було виявлено жодних дефектів або пошкоджень бокових рам, а тому вимога відповідача щодо відставлення від експлуатації вагонів, є необґрунтованою та такою, що завдала збитків ПрАТ ЛК "Укртранслізинг" у розмірі 156691,72 грн і понесло непередбачені витрати пов'язані із транспортуванням (подачу/забирання) вагонів до/з вагонних ДЕПО для проведення технічного огляду у розмірі 35440,93 грн.

Відповідач позов не визнав та посилаючись на п.п. 12.5, 12.6 Положення про систему управління безпекою руху поїздів у Державній адміністрації залізничного транспорту України" №729/19467 від 17.06.2011 року (надалі - положення) вказав, що його рішення про відставлення від експлуатації 177 вагонів-зерновозів позивача є правомірним і обґрунтованим, оскільки прийнято ним у зв'язку з непоодинокими випадками сходження вантажних вагонів, з чого вбачалася можливість потенційної загрози сходження вагонів. Це рішення прийнято з конкретною метою - забезпечити безпеку руху, а дії відповідача за вказаних обставин були вимушеними і повністю відповідали цій меті, тому в діях ПАТ "Українська залізниця" відсутні такі елементи цивільного правопорушення, як вина та протиправна поведінка, що повністю виключає відповідальність відповідача перед позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року у справі № 910/10467/16 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року (колегія суддів: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 192132,65 грн збитків.

Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 614, 623 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 226 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що телеграмою ПАТ "Укрзалізниця" від 03.12.2015 №ЦЗЛ-8/324 відставлено від експлуатації вагони-зерновози у кількості 177 одиниць, власником яких є ПрАТ "Укртранслізинг", під які підкочені бокові рами 2013 року виготовлення, у зв'язку з наявними фактами сходження вагонів протягом 2015 внаслідок зламів бокових рам з клеймом "14", виготовлених ПрАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", та встановлено вимогу щодо проведення ремонту або встановлення нових бокових рам.

На виконання вищезазначеної телеграми ПАТ "Укрзалізниця" вагони-зерновози у кількості 177 одиниць з метою проведення технічного огляду були направлені на технічне обслуговування до наступних вагонних ДЕПО: Знам'янка, Дарниця, Жмеринка, Козятин, Конотоп, Котовськ, Кременчук, Одеса-Застава, Херсон та Основа.

Направлення рухомого складу, а саме - вагонів-зерновозів, відставлених від експлуатації, на технічне обслуговування, до вагонних ДЕПО на виконання телеграми ПАТ "Укрзалізниця" від 03.12.2015 року №ЦЗЛ-8/324, здійснювалось на підставі сформованих повідомлень про ремонт за формою ВУ-23М, які були сформовані на кожну одиницю рухомого складу, із зазначенням ідентичної несправності - "Остановка по указанию ж/д администрации (код несправності - 902), Диагностика деталей тележек (код несправності - 200)".

За результатами технічного огляду вагонів-зерновозів, які були відставлені від експлуатації, на вимогу ПАТ "Укрзалізниця", вагонними ДЕПО, що здійснювали такий огляд, формувалися Дефектні відомості за формою ВУ-22 із зазначенням виконаних робіт щодо кожного вагону.

По закінченню огляду на кожний вагон-зерновоз були складені Повідомлення приймання вантажних вагонів із технічного обслуговування за формою ВУ-36М.

За результатом проведення вагонними ДЕПО технічного огляду 177 вагонів-зерновозів на предмет наявності дефектів бокових рам, як того вимагало ПАТ "Укрзалізниця", жодного дефекту чи пошкодження бокових рам на вагонах-зерновозах, власником яких є ПрАТ "ЛК "Укртранслізинг", виявлено не було.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що дії відповідача щодо відставлення 177 вагонів-зерновозів, власником яких є позивач, - неправомірні, внаслідок чого останній зазнав збитків, які відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 225 ГК України, ПАТ "Укрзалізниця" зобов'язане відшкодувати.

Обґрунтовуючи висновок про неправомірність дій відповідача суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

- Положенням, на підставі якого відповідач прийняв рішення про проведення технічного огляду 177 вагонів-зерновозів позивача, регулюються заходи контролю щодо підприємств та структурних підрозділів Державної адміністрації залізничного транспорту України, до яких ПрАТ "Укртранслізинг" не належить, а тому п.п. 12.5., 12.6. щодо проведення планових та позапланових заходів нагляду шляхом здійснення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій, до нього не мали застосовуватись;

- вказані пункти Положення передбачають загальні принципи та координацію діяльності ПАТ "Укрзалізниця" щодо управління безпекою руху поїздів, проте не містять чітких вказівок на відставлення від експлуатації вагонів, рівно як і умов та порядку здійснення такого відставлення від експлуатації;

- право вживати заходів щодо відставлення від експлуатації вантажних вагонів укомплектованих неякісною продукцією при зламі трьох литих деталей візків одного виробника, виготовлених в один рік, передбачено зміненою редакцією п. 6 Єдиного плану спільних дій щодо забезпечення контролю якості продукції, що випускається, експлуатованої на залізничних адміністраціях держав-учасниць Співдружності" (надалі - Єдиний план), яка була затверджена Протоколом шістдесят четвертого засідання Ради із залізничного транспорту держав - учасниць Співдружності" від 18-19 травня 2016 року. Оскільки відставлення 177 вантажних вагонів відбулось на підставі телеграми від 03.12.2015 року (до зміни редакції цього пункту), то застосуванню підлягала редакція, викладена у Протоколі п'ятдесят сьомого засідання Ради із залізничного транспорту держав - учасників Співдружності від 16-17 жовтня 2012 року, відповідно до якої відклику підлягали не вагони, а неякісна продукція;

- відповідно до п. 5 Єдиного плану у випадку порушення безпеки руху через злам литої деталі візка вантажного вагону, відставленню від експлуатації підлягають вагони з литими деталями візків одної плавки зі зламаною. Рішення про подальшу експлуатацію литих деталей візків з цієї плавки приймається за результатами експертизи сталі за хімічними і фізико-механічними властивостями, в тому числі металографічних досліджень, проведених спеціальною організацією. Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що бокові рами, підкочені під 177 відставлених від експлуатації вагонів-зерновозів власності ПрАТ "Укртранслізинг", входили до партій бокових рам однієї плавки з боковими рамами, які спричинили порушення безпеки руху, зокрема, спричинили сходження вагонів №6168714, №61687414, №61833216 внаслідок зламів бокових рам виготовлення ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" у 2013 році (саме на ці випадки відповідач посилався у телеграмі від 03.12.2015 року № ЦЗЛ-8/324);

- дефектними відомостями (форма ВУ-22), складеними за результатами обстеження повністю спростовано той факт, що спірні вагони мали несправності, зокрема, бокових рам, які загрожують безпеці руху.

Суди попередніх інстанцій вказали, що розмір збитків підтверджується:

- у вигляді вартості послуг по технічному обслуговуванню відсторонених вагонів - актами виконаних робіт від 23.12.2015 року № 36, від 24.12.2015 року № 42, від 24.12.2015 року № 842, від 25.12.2015 року № 880, від 28.12.2015 року № 1, від 28.12.2015 року № 2, від 30.12.2015 року № 1334, від 31.12.2015 року № 48, від 31.12.2015 року № 2215, від 12.01.2016 року № 4, від 12.01.2016 року № 12, від 20.01.2016 року № 13, від 25.01.2016 року № 5, від 29.01.2016 року № 60, від 06.01.2016 року № 1 по технічному обслуговуванню вагонів-зерновозів між вагонними ДЕПО та платіжними дорученнями від 30.12.2015 року № 01296, від 20.01.2016 року № 00060, від 28.01.2016 року № 00079, від 02.02.2016 року № 00105, від 27.01.2016 року № 00075, від 20.01.2016 року № 00059, від 12.01.2016 року № 00018, від 18.01.2016 року № 00040, від 30.12.2015 року № 01294, від 28.12.2015 року № 01285, від 27.01.2016 року № 00074, від 30.12.2015 року № 01295, від 18.01.2016 року № 00042, згідно з якими ПАТ "ЛК "Укртранслізинг" повністю сплатила вартість наданих послуг у розмірі 156691,72 грн;

- у вигляді витрат пов'язаних із подачею/забиранням вагонів-зерновозів "в ремонт" та "з ремонту" у розмірі 27177,49 грн - актами виконаних робіт по подачі/забиранню вагонів-зерновозів від 30.12.2015 року № 30, від 31.12.2016 року № 43, від 29.01.2016 року № 133, від 30.12.2015 року № 1334, від 12.01.2016 року № 11 та платіжними дорученнями від 27.01.2016 року № 00075, від 10.02.2016 року № 00133, від 18.01.2016 року № 00042, від 27.01.2016 року №00074, за якими позивач сплатив вартість наданих послуг;

- у вигляді додаткових витрат через сплату 8263,44 грн компенсації ТОВ "ТЕП ТРАНСКО" вартості залізничного тарифу по передислокації 23 вагонів, що були здані останньому в оренду - актами надання послуг від 11.01.2016 року та платіжним дорученням від 15.01.2016 № 00036, яким позивач сплатив орендатору вагонів відшкодування вартості залізничного тарифу.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами норм ст.ст. 614, 623 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 226 Господарського кодексу України Вищий господарський суд України відхиляє з таких підстав.

Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст.ст. 22, 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

З огляду на встановлені у цій справі обставини, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку, що саме протиправність дій відповідача щодо відставлення від експлуатації вагонів потягло за собою наслідки у вигляді сплати позивачем майнової шкоди в розмірі 192132,65 грн, які не передбачувалось сплачувати за умови дотримання відповідачем законодавства, а тому між його неправомірними діями та сплатою вказаної суми коштів наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що протиправність дій ПАТ "Укрзалізниця" щодо відставлення від експлуатації 177 вагонів-зерновозів, на підставі телеграми ПАТ "Укрзалізниця" від 03.12.2015 року №ЦЗЛ-8/324, та направлення їх на технічне обслуговування до вагонних ДЕПО, крім іншого, установлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/10455/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 року, за позовом ПрАТ "ЛК "Укртранслізинг" про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відтак, висновки попередніх судових інстанцій про наявність повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача є законними та обґрунтованими.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року у справі № 910/10467/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяНєсвєтова Н.М.СуддяСтратієнко Л.В.