ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 909/777/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників:позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Провідна" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі№ 909/777/16 господарського суду Івано-Франківської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Провідна" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" простягнення 5114,98 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія"Провідна" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення 5114,98 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.10.2014 в м.Києві по пр. Паладіна-вул. Булаховського водій ОСОБА_4 при керуванні транспортним засобом марки "Ніссан" номерний знак "НОМЕР_6", відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено застрахований автомобіль марки "Ford fiesta", державний номер НОМЕР_1, На підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №06/6754258/1002/14 від 22.01.2014, рахунку №0000001015 від 05.11.2014, Рахунку №000001075 від 18.11.2014, Страхового акта від 10.11.2014, Платіжного доручення №0050645 від 11.11.2014, Платіжного доручення №0052478 від 26.11.2014 позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 12890,67грн. Частину страхового відшкодування - на суму 7775,69 грн. відповідачем відшкодовано. Однак частина (на суму 5114,98 грн.) залишилась не відшкодованою. З урахуванням наведеного, посилаючись на норму статті 1191 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 5114,98 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2016 (суддя Фанда О. М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія"Провідна" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування".

Скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що у позивача після сплати страхового відшкодування потерпілому виникло право зворотної вимоги до страхової компанії, в якій застраховано цивільно-правову відповідальність законного володільця транспортного засобу, яким заподіяно шкоду, тобто до відповідача, в межах лімітів відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2014 між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6754258/1002/14, предметом якого є страхування транспортного засобу "Ford fiesta", державний номер НОМЕР_1 (а.с. 10).

21.10.2014 о 07:55 год. в м. Києві по пр. Паладіна - вул.Булаховського відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Ford fiesta", державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "Ніссан" номерний знак "НОМЕР_6" під керуванням водія ОСОБА_4.

Постановою Святошинського районного суду від 18.11.2014 встановлено факт вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та визнано його винним у вчиненні зазначеного правопорушення.

В результаті зазначеної ДТП, застрахований транспортний засіб "Ford fiesta", державний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою ДАІ (а.с. 12).

З метою визначення вартості збитку, заподіяного пошкодженням застрахованого транспортного засобу 22.10.2014 було проведено його огляд, складено Акт №2300061043 огляду транспортного засобу (а.с. 15) та складено Рахунок № 0000001015 від 05.11.2014 відповідно до якого вартість ремонту застрахованого транспортного засобу складає 12012,67 гривень (а.с. 16).

10.11.2014 ПрАТ "СК "Провідна" складено страховий акт по справі № 2300061043 на суму 12012,67грн. (а.с. 20).

11.11.2014 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на користь страхувальника через СТО (ФОП ОСОБА_7) 12012,67грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0050645 від 11.11.2014 (а.с. 21).

Судами також було встановлено, що з метою визначення вартості збитку, заподіяного пошкодженням застрахованого транспортного засобу, було складено ще один рахунок на оплату №0000001075 від 18.11.2014, відповідно до якого вартість ремонту застрахованого транспортного засобу додатково складає 878,00 грн. (а.с. 22).

19.11.2014 ПрАТ "СК "Провідна" складено страховий акт 2 по справі № 2300061043 на суму 878,00 грн (а.с. 24) і платіжним дорученням № 0051768 від 20.11.2014 позивачем здійснено доплату страхового відшкодування шляхом перерахування на користь страхувальника через СТО (ФОП ОСОБА_7) 878,00 грн.

20.11.2014 ПрАТ "СК "Провідна" звернулася до ПрАТ "СК "Галицька" із заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу / суброгації в розмірі 12012,67 грн.(а.с. 26).

ПрАТ "СК "Галицька" здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 7775,69 грн., що підтверджується аналізом банківських виписок за період: квітень 2015 року по квітень 2016 року (а.с. 27).

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Ніссан" номерний знак "НОМЕР_6" на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ СК "Галицька" згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 2184479, позивач просив стягнути в порядку регресу з ПрАТ СК "Галицька" вартість виплаченого страхового відшкодування у розмірі 5114,98 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов'язаний відшкодувати завдані застрахованим транспортним засобом збитки, пов'язані з відновлювальним ремонтом, лише з урахуванням зносу. Отже, подаючи позов, позивач помилково дійшов висновку про наявність у нього права (регресної вимоги) до відповідача у відповідності до статті 1191 Цивільного кодексу України, оскільки позивач, як страховик, в спірному випадку виконав свої договірні зобов'язання за договором добровільного страхування по виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з настанням страхового випадку, а не відшкодував шкоду, завдану іншою особою.

Разом з тим, вищевказані висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів Вищого господарського суду України визнає помилковими з огляду на наступне.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати позивачем страхового відшкодування за шкоду, завдану 21.10.2014 внаслідок ДТП автомобілю "Ford fiesta", державний номер НОМЕР_1 до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на дату виникнення ДТП - 21.10.2014 позивач був страховиком цивільно-правової відповідальності ОСОБА_5 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним вказаного автомобіля марки згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту №06/6754258/1002/14.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності власника автомобіля "Ніссан" д.н. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_4, є відповідальним за завдану останнім внаслідок ДТП власнику автомобіля "Ford fiesta", д.н. НОМЕР_1 шкоду, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, проте дійшли помилкового висновку про те, що вказані відшкодування пов'язані з відновлювальним ремонтом, лише з урахуванням зносу.

Розмір страхового відшкодування було визначено позивачем у даній справі відповідно до умов договору страхування наземного транспорту №06/6754258/1002/14 від 22.01.2014, укладеного між ним та його страхувальником - ОСОБА_5, тобто було здійснено добровільне страхування.

10.11.2014 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на користь страхувальника через СТО (ФОП ОСОБА_7) 12012,67 грн.

Платіжним дорученням від 26.11.2014 позивачем здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 878,00 грн.

Станом на дату звернення з позовом відповідач частково сплатив страхове відшкодування на суму 7775,69 грн., тобто неоплаченою залишилась сума 5114,98 грн. (12890,67 грн. - 7775,69 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 25 вказаного Закону виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката).

Таким чином, згідно з положеннями Закону України "Про страхування" сторони договору добровільного страхування мають можливість самостійно визначати умови здійснення страхових виплат, в т.ч. і встановлювати порядок визначення суми страхового відшкодування. Ні вказаний закон, ні чинне законодавство України не зобов'язує страховика за договором добровільного страхування наземного транспорту обов'язково враховувати коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу при визначенні страхового відшкодування.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку скласти страховий акт та здійснити виплату страхового відшкодування або повідомити страхувальника про відмову у виплаті у строки, передбачені цим договором.

Крім того, положення статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" передбачають перехід до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, права вимоги до відповідальної за завдані збитки особи саме в межах фактичних затрат страховика на виплату страхового відшкодування, доказом яких у даній справі є саме страховий акт 2 №2300061043 позивача від 19.11.2014 (а.с. 27).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.

Однак, наведеного вище не було враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у даній справі.

З огляду на викладене, відповідач в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" має повністю відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 06/6754258/1002/14 від 22.01.2014.

Враховуючи те, що фактичні затрати позивача в сумі 12890,67 грн. були лише частково відшкодовані відповідачем - в сумі 7775,69 грн., то відповідач відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" та вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має сплатити позивачу невиплачену частину страхового відшкодування. Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування не перевищує встановленого в полісі ліміту відповідальності відповідача, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статті 1115 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, зокрема, те, що судами попередніх інстанцій була дана неправильна юридична оцінка обставинам у даній справі та невірно застосовано норми матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення в порядку пункту 2 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України про розподіл господарських витрат, зокрема, передбачено, що витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Галицька".

Пунктом 11 статті 11111 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись статтями 1115 - 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Провідна" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 904/716/16 та рішення господарського суду Івано-Франківської області скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Провідна" задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 5114 (п'ять тисяч сто чотирнадцять) грн. 98 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу, 1378,00 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору за подання позовної заяви, 1515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. за перегляд справи в апеляційному господарському суді та 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. судового збору за перегляд справи в суді касаційної інстанції.

Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В. Швець