ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 902/604/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Грека Б.М., Кондратової І.Д.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017у справі№ 902/604/16 Господарського суду Вінницької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" доНауково - технічного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ММ ХАЙТЕК" ЛТДтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1. Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" 2. Закрите акціонерне товариство "Житомирські ласощі" простягнення 192 929,68 грн

за участю представників сторін:

позивача: Кулік С.В.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи 1: не з'явився,

третьої особи 2: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Науково-технічного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ММ "ХАЙТЕК" ЛТД про стягнення 192 929,68 грн заборгованості .

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.11.16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі №902/604/16, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Ренесанс Траст" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 та рішення місцевого господарського суду від 09.11.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, що 03.02.2014 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (Продавець) та Науково-технічним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ММ "ХАЙТЕК" ЛТД (Дистриб'ютор, Відповідач) було укладено Договір поставки № 285 від 03.02.2014, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити відповідачу кондитерські вироби (товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1).

Товар придбаний Дистриб'ютором за цим Договором в повному обсязі підлягає продажу виключно у Вінницькій області. Дистриб'ютор продає товар від свого імені, за свій рахунок та проводить свою господарську діяльність самостійно без участі продавця (п.п.1.2, 1.3 Договору). Асортимент, ціна, кількість кожної партії Товару зазначаються в товарно - транспортних накладних (ТТН) Продавця, які є невід'ємною частиною цього Договору, є взаємно погодженими і обов'язковими для сторін. Загальна кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначається як сума всіх партій Товару поставлених за цим Договором (п.п.2.2, 2.3 Договору).

Сторони домовились, що доставка товару здійснюється транспортом Продавця на умовах СРТ: склад дистриб'ютора (вантажоодержувача), який знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Гонти, 96.

При цьому, право власності на товар переходить до Дистриб'ютора з моменту підписання його уповноваженим представником ТТН Продавця про отримання товару, а при доставці товару транспортом Продавця при отриманні Перевізником (передачі товару Перевізнику) (п.3.4 Договору).

Товар передається Дистриб'ютору під розпис у видатковій товарно - транспортній накладній Продавця, на підставі і в обмін на виписану Дистриб'ютором довіреність, завірену печаткою та підписом уповноваженої особи Дистриб'ютора (п.3.9 Договору).

Загальна сума Договору визначається як сукупна вартість Товару фактично переданого дистриб'ютору за ТТН в період дії цього Договору (п.4.6).

Оплата кожної поставленої партії Товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, протягом строку, який встановлений в Додатку №1 (але не більше 26 календарних днів з моменту отримання товару). Відлік строку оплати починається з дати фактичного отримання товару на складі Покупця (п.4.7 Договору).

Судами також було встановлено, що на виконання умов укладеного Договору поставки Продавцем було поставлено на адресу відповідача товар на умовах вищевказаного Договору на загальну суму 3 234 808,03 грн.

В подальшому на вказану суму - 3 234 808,03 грн - між Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (Первісний кредитор/Продавець) та позивачем (Новий кредитор) було укладено ряд договорів про відступлення права вимоги, а саме:

- 17.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 644 на загальну суму 900 000,00 грн (а.с.14-15, т.1);

- 18.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 573 на загальну суму 900 000,00 грн (а.с.16-17, т.1);

- 19.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 642 на загальну суму 900 000,00 грн (а.с.18-19, т.1);

- 20.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 643 на загальну суму 534 808,03 грн (а.с.20-21, т.1).

Згідно укладених договорів про відступлення права вимоги, які за своїм змістом є ідентичними, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору і стає кредитором за Договором № 285 від 03.02.2014 р., укладеного між Первісним кредитором та відповідачем (п.1.1 Договорів).

Згідно п.1.2 укладених Договорів, Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.

Пунктами 2.1 Договорів про відступлення права вимоги визначено, що Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає грошові зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого Первісним кредитором відповідачу за Договором поставки № 285 від 03.02.2014, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем на загальну суму по всіх Договорах 3 234 808,03 грн (900 000,00+ 900 000,00+900 000,00+534 808,03).

Одночасно з укладанням даного Договору Первісний кредитор передав Новому кредитору оригінали всіх документів, на підставі яких утворилась заборгованість Боржника перед Первісним кредитором по Основному договору загалом у розмірі 3 234 808,03 грн. Із всіма первинними документами щодо утворення боргу Боржник ознайомився перед підписанням даного Договору і жодних претензій чи зауважень з приводу боргу немає (п.2.2 Договорів).

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про відступлення права вимоги за Договорами протягом 20 календарних днів з моменту їх підписання, шляхом надсилання з повідомленням про вручення Боржнику копії Договорів або вручення особисто під розписку представнику Боржника (п.2.4 Договорів).

Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги (п.2.5 Договорів).

У відповідності до п.2.6 Договорів відповідач перераховує плату визначену в п.2.1 платіжним дорученням згідно Основного договору та/або погодженого графіка погашення, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач посилався на поставку Науково-технічному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ММ "ХАЙТЕК" ЛТД (Дистриб'ютор, Відповідач) товару (кондитерські вироби) Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (Продавець) на суму 3 234 808,03 грн, яке в подальшому уклало з позивачем ряд договорів про відступлення права вимоги згідно Договору поставки № 285 від 03.02.2014 на вказану вище суму, яка залишилась неоплаченою відповідачем у повному обсязі, тому в останнього існує заборгованість в розмірі 192 929,68 грн, яку позивач просив суд стягнути на його користь.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, виходив з того, позивач не довів належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості відповідача перед ТДВ "ЖЛ" в розмірі 3 234 808,03 грн. за договором поставки № 285 від 03.02.2014 на момент укладення договорів про відступлення права вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Спір між сторонами виник стосовно стягнення 192 929,68 грн. заборгованості за поставку товару (кондитерських виробів) відповідно до укладеного Договору поставки №285.

Предметом доказування у даній справі є з'ясування фактичної кількості та вартості переданого позивачем відповідачу товару та встановлення дійсного розміру заборгованості відповідача перед Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" на момент укладення договорів про відступлення права вимоги.

Відповідно до норм чинного законодавства (ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Такими доказами можуть бути, зокрема, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Судами встановлено, що умовами Договору поставки № 285 від 03.02.2014 передбачено передачу товару на підставі товарно-транспортної накладної (п.п.3.4, 4.3, 4.6 Договору). При цьому відповідно до положень п.2.2 Договорів про відступлення права вимоги одночасно з укладанням даного Договору Первісний кредитор передав Новому кредитору оригінали всіх документів, на підставі яких утворилась заборгованість Боржника перед Первісним кредитором по Основному договору.

Пунктом 2.3 Договорів переуступки сторони обумовили, що Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання цього Договору.

Позивачем на підтвердження факту продажу відповідачу товару на загальну суму 3 234 808,03 грн не були надані первинні бухгалтерські документи (як-то накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні, які могли б вказати на відображення у органах державної фіскальної служби факту передачі відповідачу спірних товарів, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).

Крім того, доказів виконання ТДВ "ЖЛ" своїх зобов'язань по п.п.2.2, 2.3, 2.4 Договорів відступлення права вимоги в матеріалах справи також відсутні.

При цьому, Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" визнало, що первинні документи по даному спору ним позивачу не передавались з незалежних від них обставин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про недоведеність позивачем, з огляду на положення ст. 33 ГПК України тих обставин, які підлягали доведенню, а саме розміру боргу відповідача, який підлягає стягненню.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій стосовно того, що оскільки доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки № 285 від 03.02.2014 (листи, телеграми, поштові квитанції тощо) в матеріалах справи не міститься, тому проведення відповідачем оплати за період з 17.11.2015 по 17.12.2015 на рахунок ТДВ "ЖЛ" є належним виконанням його зобов'язань по договору поставки № 285 від 03.02.2014.

Твердження позивача про те, що частково неоплаченим залишається лише договір про відступлення права вимоги № 643 від 20.11.2015 правомірно не було взято до уваги судами, оскільки встановлено, що на момент укладення договорів про відступлення права вимоги № 642 від 19.11.2015 заборгованість відповідача перед ТДВ "ЖЛ" існувала в меншому розмірі, а на момент укладення договору № 643 від 20.11.2015 взагалі була відсутня, тому остання із вказаних угод не породжує жодних прав та обов'язків для відповідача перед ТОВ "Ренесанс Траст".

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх судових інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позову за недоведеністю позивачем своїх позовних вимог та факту наявності заборгованості відповідача перед ТДВ "ЖЛ" в розмірі 3 234 808,03 грн. за договором поставки № 285 від 03.02.2014 на момент укладення договорів про відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року у справі № 902/604/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді Б. Грек

І. Кондратова