Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 910/8705/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяРогач Л.І.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 рокуу справі№ 910/8705/14господарського судуміста Києва за позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"доПриватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик"простягнення заборгованості в розмірі 26 296, 92 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Борисюк О.В. дов. № 196-185/КР від 12.01.2015 року,- відповідача:Туманян А.О. дов. б/н від 02.03.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі за текстом - КП "Київреклама") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" (далі за текстом - ПАТ "Аудиторська фірма "Аналітик") про стягнення заборгованості в розмірі 26 296, 92 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року позовні вимоги КП "Київреклама" задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" на користь КП "Київреклама" 24 316, 03 грн., з яких: 20 293, 22 грн. - основної заборгованості, 1 186, 36 грн. - пені, 709, 58 грн. - інфляційних нарахувань та 2 126, 87 грн. - 15 % штрафу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в розмірі 4 082, 86 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі № 910/8705/14 апеляційну скаргу ПАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року у справі № 910/8705/14 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги КП "Київреклама" задоволено частково, резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року у справі № 910/8705/14 викладено в наступній редакції: "1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, код ЄДРПОУ 14274505) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м.Київ, Боричів узвіз, буд. 8, код ЄДРПОУ 26199714) основного боргу 4 082, 86 грн. та 283, 73 грн. судового збору.". В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, КП "Київреклама" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі № 910/8705/14, а рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 5, 6, 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 26.02.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролової Г.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 12.03.2015 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2015 року, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 19.03.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.03.2015 року № 03-05/392 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/8705/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Рогач Л.І., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем були порушені зобов'язання щодо вжиття заходів для забезпечення повного надходження коштів за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 20 293, 22 грн., а не у розмірі 22 274, 11 грн., як заявлено позивачем.

Так, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до платіжного доручення № 410 від 07.03.2014 року на суму 5 817, 36 грн. та розрахунку до нього, відповідачем сплачено на розрахунковий рахунок КП "Київреклама" 5 817, 36 грн., з яких, за період з 15.01.2013 року по 15.01.2014 року сплачено 1 576, 64 грн.

Згідно виписки по рахунку ПАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" ним сплачено на розрахунковий рахунок КП "Київреклама" 404, 25 грн. за рахунком від 12.03.2014 року, а тому за спірний період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року сплачено позивачу 1 980, 89 грн.

Крім того місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для врахування коригую чого коефіцієнту 0, 25 при розрахунку плати за розміщення рекламний засіб (далі за текстом - РЗ) для відповідача, оскільки Дозвільний орган у своїх поясненнях вказав, що інформації про зміну містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування належного відповідачу РЗ, що зумовлює необхідність зміни його розташування та належних підтверджуючих документів відповідачем до Дозвільного органу не надавалось.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 29.12.2010 року КП "Київреклама" ("Підприємство") та ПАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" ("Розповсюджувач") уклали Договір № 569/767/10 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (надалі - договір), за умовами якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання Розповсюджувачем договору та порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27 вересня 2010 року № 767, з наступними змінами та доповненнями, а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Згідно Адресної програми на право тимчасового користування до договору № 569/767/10 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 31.08.2012 року, розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем за адресою: м. Київ, вулиця Хрещатик, 44; базова плата без ПДВ - 1 347, 50 грн.

Так, судами досліджено, що підставою для звернення позивача з позовом у даній справі стало те, що за його твердженням ПАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" свої зобов'язання за договором виконує неналежним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року у розмірі 22 274, 11 грн.

Положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 6 Цивільного кодексу України закріплено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 29.12.2012 року, РЗ було демонтовано будівельними підрядниками товариством з обмеженою відповідальністю "Старий Квартал", який є власником частини будинку, на якому був розміщений РЗ (по вул. Хрещатик, буд. 44), у зв'язку із проведенням капітального ремонту.

Положеннями п. 6.15. Договору сторони погодили, що до нерозміщеного Р3 (через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розміщення) застосовується коригуючий коефіцієнт 0, 25 на відповідний строк дії зазначених обставин.

Так, апеляційною інстанцією досліджено, що на виконання п. 6.15. Договору 14.01.2013 року відповідач звернувся до позивача з проханням надіслати представника позивача для фіксації проведення ремонтних робіт та відсутності РЗ на місці розташування, однак, листом від 24.01.2013 року позивач запропонував звернутися з даним питанням до Дозвільного органу.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що саме в цей період проводилася реорганізація Київської міської державної адміністрації згідно з рішенням Київської міської Ради "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" від 15.03.2012 року № 198/7535, тому 04.02.2013 року відповідачем на адресу позивача було направлено копії дозвільних документів на проведення будівельних робіт за адресою вул. Хрещатик, 44 та звернення.

Проте, як встановлено апеляційною інстанцією в порушення положень п. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", позивач на звернення не відповів та до відповідного дозвільного органу звернення не переслав.

Також, апеляційним господарським судом досліджено, що відповідач неодноразово звертався до позивача із зверненнями щодо зменшення розміру оплати за договором, але на всі ці звернення були отримані відповіді щодо відсутності у позивача повноважень розглядати подібні звернення, і знову таки радили звертатись до Дозвільного органу.

27.02.2013 року відповідачем було направлено звернення до Департаменту суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради, який на той момент виступав як Дозвільний орган, у якому ним повідомлялось про проведення ремонтних робіт та надавались копії дозвільних документів, які були наявні у той момент, однак, зазначене звернення залишилось без відповіді та реагування, у зв'язку з чим 15.10.2013 року відповідачем повторно було надіслано звернення до Дозвільного органу про необхідність зміни місця розташування РЗ та необхідність застосування коригуючого коефіцієнту 0, 25 при розрахунку оплати за користування місцем розташування РЗ.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що 06.11.2013 року Дозвільним органом було роз'яснено положення Порядку, який визначає, що у разі проведення реконструкції, ремонту або будівництва на місці розташування РЗ, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування РЗ, зацікавленим підприємством подаються необхідні звернення та підтверджуючі документи.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Дозвільний орган знаходиться за адресою вул. Хрещатик, буд. 44, 4-й поверх, тобто саме у тій будівлі, на фасаді якого розміщений РЗ відповідача, та саме у тій будівлі, у якій проводяться ремонтні роботи, отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність тверджень Дозвільного органу, про те, що він не був ознайомлений з фактом проведення ремонтних робіт та фактом відсутності РЗ на місці розташування.

Порядок розміщення реклами в місті Києві (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), затверджений рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253, розроблено відповідно до законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про рекламу", "Про автомобільні дороги", "Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування", Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067 (із змінами і доповненнями) (далі - Типові правила), та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 10.1. вказаного Порядку у разі зміни містобудівної ситуації проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування РЗ, зокрема в разі проведення інвестиційного конкурсу, що зумовлює необхідність зміни місця розташування РЗ, дозвільний орган письмово повідомляє про це розповсюджувача реклами та пропонує інше рівноцінне місце, яким вважається місце, що знаходиться у тій самій територіальній зоні міста (для розміщення рекламних засобів), що визначена відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно п. 15.10. Порядку до нерозміщеного РЗ (через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розміщення) застосовується коригуючий коефіцієнт 0, 25 тільки за наявності та при поданні до дозвільного органу документів, що підтверджують зміну містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування РЗ, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування РЗ.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи те, що відповідачем в повному обсязі були виконані вимоги п. п. 10.1. Положення, погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що при розрахунку боргу за договором повинен бути застосований коригуючий коефіцієнт 0, 25, передбачений п. 15.10. Порядку, а тому до стягнення підлягає 6 063, 75 грн.

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій ПАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" за спірний період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року сплачено позивачу 1 980, 89 грн., тому сума заборгованості становить 4 082, 86 грн.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що 04.12.2014 року відповідачем було сплачено 4 082, 86 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 601 від 04.12.2014 року.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи інтереси сторін, ступеню виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, враховуючи вжиття відповідачем заходів до повного виконання зобов'язання, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань, штрафу є необґрунтованою, а тому апеляційний господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що у вказаній частині рішення підлягає скасуванню з відмовою у позові.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, а тому обґрунтовано вказав про часткове скасування, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог частково, а саме в розмірі 4 082, 86 грн.

Касаційна інстанція, в силу приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі № 910/8705/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі № 910/8705/14 залишити без змін.

Головуючий суддяЛ.І. Рогач СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко