ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 909/728/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач),розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій"на рішення та постановуГосподарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2013 Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 у справі№ 909/728/13 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомКомунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій"простягнення 76808,45 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведенняза участю представників сторін:

позивача: Назарук І.В., дов. від 21.11.2012 №10-2/2383

відповідача: Кудиба З.І., дов. від 27.05.2013 №1

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" про стягнення 76808,45 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2013 у справі № 909/728/13 (суддя Шкіндер П.А.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" 61557,27 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору; в решті позову - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 у справі № 909/728/13 (колегія суддів у складі: головуючого судді Зварич О.В., суддів Кордюк Г.Т., Хабіб М.І.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 у справі № 909/728/13, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" на касаційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 у справі № 909/728/13 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 06.07.2006 року між Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готель Меркурій", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій", укладено договір на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на прийняття стічних вод до комунальної каналізації № 4-В, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги водопостачання холодної води та водовідведення, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги та інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно із пп. 2.1.1 п. 2.1 договору № 4-В від 06.07.2006 тариф на послуги водовідведення встановлений у розмірі 12,72 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ).

Відповідно до п.п. 2.1.2 п. 2.1 договору позивач залишає за собою право змінювати тарифи, які встановлені згідно з чинним законодавством України, без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення. У разі зміни тарифу, діючого на час укладення договору, оплата абонентом наданих послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов договору. Повідомлення абонента про всі зміни тарифів здійснюється через газету "Західний кур'єр" за один місяць до змін.

Як передбачено пп. 2.2.1-2.2.2 п. 2.2 договору позивач зобов'язується щомісячно в 3-й робочий день місяця направляти представника у відділ збуту водоекотехпрому для подання додатку 4 - "Акта про обсяги переданої абоненту питної води і прийняття від цього стічних вод", який є невід'ємною частиною договору, одержання відповідних рахунків на оплату та надання водоекотехпрому документів, що підтверджують оплату в розрахунковому періоді; здійснювати оплату послуг водопостачання та водовідведення в 3-х денний термін з моменту отримання рахунку та здійснювати авансовий платіж, який вноситься до 1-го числа місяця, за який здійснюється передоплата, в розмірі вартості наданих послуг у минулому місяці.

Пунктом 5.1. договору зазначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2006. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо протягом останнього місяця терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Судами також встановлено, що 01.07.2007 між позивачем та відповідачем укладено Договір на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на прийняття стічних вод до комунальної каналізації № 76/103, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги водопостачання холодної води та водовідведення, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги та інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору № 76/103 від 01.07.2007 тариф на послуги водопостачання встановлений у розмірі 10,71 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ).

Як передбачено пп. 2.1.2 п. 2.1 договору позивач залишає за собою право змінювати тарифи, які встановлені згідно з чинним законодавством України, без будь-яких додаткових узгоджень з відповідачем розмірів цих тарифів та термінів їх введення. У разі зміни тарифу, діючого на час укладення договору, оплата абонентом наданих послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов договору. Повідомлення відповідача про всі зміни тарифів здійснюється через газету "Західний кур'єр" за один місяць до змін.

Згідно із пп. 2.2.1-2.2.2 п. 2.2 договору відповідач зобов'язується щомісячно в 3-й робочий день місяця направляти представника у відділ збуту водоекотехпрому для подання додатку 4 - "Акта про обсяги переданої абоненту питної води і прийняття від цього стічних вод", який є невід'ємною частиною договору, одержання відповідних рахунків на оплату та надання водоекотехпрому документів, що підтверджують оплату в розрахунковому періоді; здійснювати оплату послуг водопостачання та водовідведення в 3-х денний термін з моменту отримання рахунку та здійснювати авансовий платіж, який вноситься до 1-го числа місяця, за який здійснюється передоплата, в розмірі вартості наданих послуг у минулому місяці.

Пунктом 5.1. договору вказано, що цей договір набирає чинності з дня його підписання.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що термін дії цього договору не встановлений. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо протягом останнього місяця терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до рішення Вістівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області № 167 від 19.05.2012 "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення КП "Івано-Франківськводоекотехпром", встановлено наступні тарифи для КП "Івано-Франківськводоекотехпром": водопостачання - 19 грн./куб.м. (з ПДВ); водовідведення - 29 грн./куб.м. (з ПДВ).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідно до вищевказаних договорів позивач у період з 01.07.2012 по 01.06.2013 надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується належно оформленими та підписаними сторонами без жодних застережень актами про обсяги переданої абоненту питної води і прийняття від нього стічних вод протягом розрахункового періоду, на оплату яких позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, позивач звернувся із вказаними позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за період з 01.07.2012 по 01.06.2013 на загальну суму 76808,45 грн.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, вказував на те, що тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення були затверджені постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №190 від 30.09.2011; ціна на послуги водовідведення є невизначеною та неузгодженою сторонами договору. Перевіривши правильність нарахування позивачем суми заборгованості, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги у розмірі 61557,27 грн.

Переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду виходив з того, що факт надання послуг з водопостачання та водовідведення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; позивачем безпідставно враховані тарифи, встановлені рішенням Вістівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області № 167 від 19.05.2012, натомість, правильним є застосування тарифів на послуги відповідно до укладених сторонами договорів, повноваження Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України в частині встановлення тарифів поширюються на населені пункти з чисельністю населення понад 100 тис. осіб

З урахуванням встановлених апеляційним господарським судом обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" на споживачів покладений обов'язок своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 32 вказаного Закону передбачено, що за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Як вбачається з касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, за даними відповідача у спірний період ним було спожито 735 куб.м. води та скинуто в мережу 2609 куб.м. стічних вод, натомість, за даними позивача обсяг споживання відповідачем послуг з водопостачання становить 245 куб.м., а водовідведення - 2909 куб.м.

Однак, дійшовши висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 61557,27 грн., суди попередніх інстанцій не визначили фактичний обсяг наданих послуг з водопостачання та водовідведення та не навели відповідні розрахунки, з яких вони виходили частково задовольняючи позовні вимоги.

Згідно із ч. 4 ст. 11 Закону "Про питну воду та питне водопостачання" органом державного регулювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зокрема, здійснює ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до власних (самоврядних) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги;

Таким чином, Комісія здійснює регулювання господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення та встановлює відповідні тарифи для тих суб'єктів господарювання, яким видала відповідні ліцензії і які є виробниками послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Однак, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано, чи є позивач ліцензіатом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, не встановлено фактичні обставини, пов'язані із отримання (переоформленням) позивачем ліцензії та сферу її дії, не визначено його правовий статус (виробника чи виконавця) у відносинах із відповідачем, не вирішено питання щодо можливості застосування нових тарифів, а отже, належним чином не перевірено доводи відповідача щодо необхідності застосування при визначенні вартості наданих послуг тарифів, що встановлені Комісією.

Як передбачено абз. 2 ч. 4 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, є державним колегіальним органом виконавчої влади, що здійснює регулювання діяльності у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів для об'єктів, які обслуговують населені пункти з чисельністю населення понад 100 тисяч осіб, та об'єктів з потужністю перероблення чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч метрів кубічних побутових відходів на рік.

Суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо поширення повноважень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України щодо встановлення тарифів на послуги, що надаються у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб, оскільки зі змісту абз. 2. ч. 4 ст. 5 Закону, на який посилався суд апеляційної інстанції, вбачається, що вказане положення стосується регулювання діяльності щодо об'єктів перероблення та захоронення побутових відходів, які обслуговують населені пункти з чисельністю населення понад 100 тисяч осіб.

Крім цього, згідно із п. 1.4. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 №279 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 06.09.2013 № 127), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, здійснює ліцензування господарської діяльності, зокрема, суб'єктів господарювання, які надають (мають намір надавати) послуги з централізованого водопостачання (виробництво, транспортування та постачання питної води споживачам) та/або централізованого водовідведення (відведення та/або очищення комунальних та інших стічних вод) в одному чи декількох населених пунктах в межах території однієї області (включаючи Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь), чисельність або сукупна чисельність населення яких становить більше ніж тридцять тисяч осіб та обсяги реалізації послуг яких становлять відповідно: з централізованого водопостачання - більше ніж триста тисяч метрів кубічних на рік; з централізованого водовідведення - більше ніж двісті тисяч метрів кубічних на рік.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшли висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли передчасних висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 у справі № 909/728/13 скасувати.

Справу № 909/728/13 передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова