ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 903/624/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, м. Луцьк Волинської областіна постанову та ухвалувід 10.12.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р. господарського суду Волинської області (про затвердження реєстру вимог кредиторів)у справі№ 903/624/13 господарського суду Волинської області

за заявою приватного підприємств "Виробничо-комерційна фірма "Волинь-Продакшн", м. Луцьк до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, м. Луцьк Волинської областіпровизнання банкрутомрозпорядник майнаарбітражний керуючий Кравчук Г.П.в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Укрексімбанк"О.В. Будніченко, довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.06.2013 року, що винесена у справі № 903/624/13, прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД (далі - Боржник, Товариство) за заявою приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Волинь-Продакшн" (далі - Кредитор, Підприємство) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.07.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Товариства строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 30.10.2013 року, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кравчука Г.П., справу ж призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.10.2013 року (суддя - В.А. Войціховський) строк процедури розпорядження майном та повноваження розпорядника майна Товариства - арбітражного керуючого Кравчука Г.П. продовжені до 30.11.2013 року. При цьому затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства із визначенням відповідних сум вимог та черговістю їх задоволення, у тому числі вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі-Банк): в сумі 377 255 497 грн. 92 коп. - із задоволенням у четверту чергу, в сумі 28 010 467 грн. 96 коп. - із задоволенням у шосту чергу та в сумі 1 147 грн. 00 коп. - із задоволенням першу чергу.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати підпункт 21 п. 2 ухвали господарського суду Волинської області від 22.10.2013 року і прийняти нове рішення в частині вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", визнавши вимоги цього кредитора в сумі 15 200 794 грн. 61 коп., як такі, що забезпечені заставою майна Боржника, в сумі 120 213 354 грн. 40 коп. - із віднесенням до четвертої черги задоволення та в сумі 9 727 046 грн. 45 коп. - із віднесенням до шостої черги задоволення. Також скаржник просив визнати та зобов'язати розпорядника майна внести окремо до реєстру вимог кредиторів зобов'язання з виплати заробітної плати в сумі 961 262 грн. 20 коп.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року (головуючий суддя - Огороднік К.М., судді: Тимошенко О.М., Коломис В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 22.10.2013 року в частині визнання, затвердження та віднесення до відповідних черг кредиторських вимог Банку та вимог із заробітної плати - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати п.п. 21 п.2 ухвали господарського суду Волинської області від 22.10.2013 року, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року та прийняти нове рішення в частині вимог Банку, а саме визнати вимоги конкурсного кредитора - Банку в розмірі 15 200 794 грн. 61 коп. - як вимоги, забезпечені заставою, в сумі 120 213 354 грн. 40 коп. - як вимоги четвертої черги, в сумі 9 727 046 грн. 45 коп. - як вимоги шостої черги.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 251, 252, 526, 553, 559, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 45 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника кредитора ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення стосовно визнання кредиторських вимог Банку до Товариства, місцевий суд вказав, що такі вимоги є обґрунтованими, виникли на підставі укладеної між вказаними особами кредитної угоди, а також кредитних угод з третьою особою, вимоги до якої були забезпечені за договором поруки-поручителем виступив Боржник. Заборгованість же підтверджена відповідними договорами та рішеннями судів про стягнення заборгованості. Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи наведені висновки, скаржник зазначає, що за рішеннями судів в інших справах солідарно і з Товариства (як поручителя), і з третьої особи (основного боржника за кредитними зобов'язаннями) заборгованість була стягнена лише по двох договорах. По інших кредитних угодах стягнення було лише з основного боржника - третьої особи, а кінцевий термін погашення по таких угодах визначений 07.10.2011 року, а тому Банк, звертаючись із грошовими вимогами саме до Боржника по таких угодах, пропустив встановлений ст. 559 Цивільного кодексу України шостимісячний термін з моменту закінчення строку виконання основного зобов'язання для можливого звернення із грошовими вимогами до поручителя. Вказаний в договорі термін дії договору поруки - до повного виконання основного зобов'язання позичальником - не є кінцевим строком закінчення дії договору поруки, оскільки таке формулювання в договорі щодо строку не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони наведені з порушенням норм діючого законодавства.

Так, вирішуючи питання щодо кредиторських вимог Банку до Товариства, суди встановили, що частина вимог виникла та обґрунтована зобов'язаннями Боржника перед Банком за укладеним з ним кредитним договором, вимоги по якому забезпечені заставою майна та майнових прав Боржника і останнім в цій частині вимоги Банку не заперечуються, оскільки є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та норма діючого законодавства.

Що ж до вимог Банку, які обґрунтовані кредитними зобов'язаннями перед ним третьої особи, по яких Боржник виступив поручителем відповідно до укладених з Банком договорів поруки, колегія суддів зазначає про таке.

Основним аргументом в заперечення кредиторських вимог Банку до Товариства, як солідарного боржника в силу умов договору поруки, скаржник вказує на настання ще в жовтні 2011 року кінцевого строку виконання основного зобов'язання - за договорами кредиту, та спливом від цього моменту шестимісячного строку, протягом якого кредитор може пред'явити свої вимоги до поручителя.

Однак скаржником невірно тлумачаться приписи норм Цивільного кодексу України, згідно яких визначені умови застосування вказаного шестимісячного терміну.

Так, положеннями ч. 4 ст. 559 вказаного кодексу передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, в договорі поруки від 31.01.2011 року, дійсно не була визначена календарна дата, з якою пов'язується закінчення строку дії договору поруки. При цьому, умовами цього договору сторони домовились про обов'язок Товариства солідарно відповідати за зобов'язаннями третьої особи за кредитними угодами до повного виконання основного зобов'язання за цими угодами. Отже сторони договору поруки узгодили припинення зобов'язань за договором поруки моментом, який визначається, як настання конкретної події - повне виконання основного зобов'язання. Така умова узгоджується та не суперечить приписам ст.ст. 251, 251, 627 Цивільного кодексу України.

А тому спростовується аргумент скаржника про те, що згаданим договором поруки не встановлений строк припинення правовідносин та зобов'язань Товариства за цим договором, а відповідно і строк припинення поруки. У зв'язку із чим у даному випадку не підлягають застосуванню наведені вище норми ст. 559 Цивільного кодексу України щодо шестимісячного строку пред'явлення кредитором вимоги до поручителя.

Враховуючи ж, як встановили суди, що основне зобов'язання ні Боржником, як поручителем, ні третьою особою, як основним боржником за кредитними угодами не було виконано, не можна вважати припиненими правовідносини за забезпечувальним (похідним) зобов'язанням - договором поруки.

У зв'язку із цим касаційний суд підтримує, як правомірні висновки судів попередніх інстанцій щодо визнання всієї заявленої Банком до Боржника суми кредиторських вимог у даній справі.

За таких обставин справи доводи касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнаних кредиторських вимог Банку, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів у цій частині підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. ст.ст. 251, 252, 526, 559, 627 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 22.10.2013 р. у справі № 903/624/13 в частині кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 20.03.2014 року.