ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2014 року Справа № 3/32-Б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської областіна ухвалувід 03.10.2013 господарського суду Житомирської області (в частині розгляду грошових вимог УПФ України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області)на постановувід 20.11.2013 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 3/32-Б господарського суду Житомирської областіпро банкрутство приватного підприємства "ВАЛком-монтаж", м. Коростень Житомирської областіліквідаторКіналевський М.Є., м. Житомирголова комітету кредиторів публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ представники сторін у судове засідання не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.07.2010 порушено провадження у справі № 3/32-Б про банкрутство приватного підприємства "ВАЛком-монтаж" (далі - боржник).
Постановою господарського суду Житомирської області від 12.06.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.10.2013 (суддя Гнисюк С.Д.) відмовлено у задоволенні заяв Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції та Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області (далі - УПФУ в м. Коростені, кредитор) у визнанні поточних грошових вимог до боржника в сумі відповідно 936 255,33 грн. та 12 369,12 грн.
Постановою Рівненського господарського суду від 20.11.2013 (судді: Демидюк О.О. - головуючий, Огороднік К.М., Бригинець Л.М.) вказану ухвалу залишено без змін у цілому.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у визнанні його грошових вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги в сумі 12 369,12 грн., з включенням їх у реєстр до шостої черги.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ч.9 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". На думку кредитора, заявлені ним грошові вимоги є витратами, пов'язаними із здійсненням ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги УПФУ в м. Коростені до боржника в сумі 12 369,12 грн. становлять заборгованість боржника з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховану кредитором за період з серпня 2012 по квітень 2013 року.
Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.
Отже, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.
Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).
Що стосується сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, відповідно, нарахування та виплата заробітної плати припиняється, кошти на оплату праці не перераховуються, а тому припиняється і нарахування боржнику вказаного внеску.
З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку статей 14, 23 Закону про банкрутство.
У зв'язку з цим відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Відтак, нарахування боржнику спірної заборгованості у якості поточної є безпідставним.
За таких обставин судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовлено УПФУ в м. Коростені у визнанні поточних грошових вимог до боржника в сумі 12 369,12 грн.
Посилання кредитора в касаційній скарзі на те, що заявлені ним вимоги не є поточними, а відносяться до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, є безпідставними, оскільки спірні вимоги були заявлені кредитором саме як поточні, з посиланням у заяві про визнання грошових вимог на приписи ст. 23 Закону про банкрутство (а.с.155, 156, том 14). У зв'язку з чим зазначення кредитором інших правових підстав для визнання грошових вимог на стадії касаційного провадження є нікчемним та не змінює статусу цих вимог.
У той же час кредитор не позбавлений можливості ініціювати питання щодо порушення його прав внаслідок непогашення ліквідатором витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, шляхом оскарження відповідних дій (бездіяльності) ліквідатора у межах справи про банкрутство.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в ухвалі від 03.10.2013 місцевий господарський суд, окрім грошових вимог УПФУ в м. Коростені, також розглянув та відмовив у визнанні грошових вимог Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції, які кредитором у апеляційному порядку не оскаржувались. Проте суд апеляційної інстанції, переглянувши ухвалу суду першої інстанції лише в частині розгляду спірних грошових вимог, в резолютивній частині постанови зазначив про залишення ухвали без змін у цілому.
Відтак, непереглядаючи в апеляційному порядку ухвалу місцевого господарського суду в іншій частині та ненадаючи оцінки ухвалі в цій частині, суд апеляційної інстанції залишив її (частину ухвали) без змін. Залишення без змін ухвали в цілому порушує права іншого учасника справи про банкрутство на її оскарження в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає про необхідність у такому випадку залишення без змін ухвали суду першої інстанції тільки в частині тих грошових вимог, які є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає відповідній зміні.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 14, 23, 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області задовольнити частково.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 3/32-Б змінити, виклавши пункт перший її резолютивної частини в наступній редакції: "Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 03.10.2013 у справі № 3/32-Б у частині розгляду грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області (п. 2 ухвали) залишити без змін."
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич