ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 37/5005/8511/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Сільський Привіз"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2013у справі№ 37/5005/8511/2012господарського судуДніпропетровської областіза позовомПриватного підприємства "Сільський Привіз"до1. Криворізької міської ради; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд"провизнання нечинним рішення Криворізької міської ради, договорів оренди, договорів суборенди земельних ділянок та визнання права на проведення будівельних робітза участю представників сторін:

позивача: Мустафаєва В.М., керівник;

відповідача-1: Романовський Д.С., дов. від 27.12.2013;

відповідача-2: ОСОБА_7, дов. від 23.05.2012;

відповідача-3: Бєлих О.О., дов. від 19.02.2014;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.03.2014 № 02-05/89 для розгляду касаційної скарги у справі №37/5005/8511/2012, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 19.03.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дунаєвська Н.Г., судді - Гольцова Л.А., Мележик Н.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 у справі №37/5005/8511/2012 (суддя Н. Кеся) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бахмат Р.М., судді - Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 у справі № 37/5005/8511/2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2013 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 у справі №37/5005/8511/2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 у справі № 37/5005/8511/2012 (суддя - Мартинюк С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чимбар Л.О., судді - Чоха Л.В., Антонік С.Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 у справі №37/5005/8511/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі 1, 2, 3 надали відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечують проти її задоволення, просять прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Криворізької міської ради від 14.10.2009 № 3555 ФОП ОСОБА_4 надано в оренду земельні ділянки житлової та громадської забудови площею 0,1000 га та 0,0700 га, які знаходяться АДРЕСА_1 для розміщення торговельного комплексу "М'ясо, риба, молоко" для сільгоспвиробників "Сільський привіз".

На виконання зазначеного рішення між Криворізькою міською радою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) укладено договори оренди земельних ділянок від 25.12.2009 строком на 2 роки (кадастрові номери 1211000000:03:186:0037 - площею 0,0700 га та 1211000000:03:186:0036 - площею 0,1000 га).

Пунктами 6 та 32 зазначених договорів встановлено, що після закінчення строку договору Орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжувати його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого Орендодавцем відповідного рішення. Орендар має право передавати земельну ділянку або її частини без зміни цільового призначення в користування іншій особі (суборенда). Умови договору суборенди земельної ділянки (її частини) повинні бути визначені в межах договору і не суперечити йому. Строк дії договору суборенди не може перевищувати строку дії договору. У разі припинення або розірвання договору чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

17.06.2010 ФОП ОСОБА_4 передав орендовані ним земельні ділянки в суборенду ПП "Сільський привіз", про що укладено відповідні договори. Умовами договорів визначено, що після закінчення строку його дії Суборендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Суборендар повинен не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Рішенням Криворізької міської ради від 29.12.2011 № 871 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок на АДРЕСА_1" поновлено ФОП ОСОБА_4 договори оренди земельних ділянок житлової та громадської забудови на АДРЕСА_1 в Довгинцівському районі від 19.01.2010 та від 15.02.2010 для розміщення торговельного комплексу "М'ясо, риба, молоко" для сільгоспвиробників "Сільський привіз".

В подальшому, рішенням Криворізької міської ради від 25.01.2012 № 936 "Про затвердження остаточних площ земельних ділянок, переданих громадянам у власність, та внесення змін до раніше прийнятих рішень" в частині, яка стосується ФОП ОСОБА_4, встановлений строк дії поновлених договорів оренди - 2 роки.

На підставі зазначених рішень міської ради між відповідачем-1 та відповідачем -2 укладено договори оренди земельної ділянки від 14.02.2012 - для розміщення торговельного комплексу "М'ясо, риба, молоко" для сільгоспвиробників "Сільський привіз" та від 15.03.2012 - для розміщення тимчасового овочевого павільйону для сільгоспвиробників.

Як з'ясували суди, позивач не звертався до відповідача-2 із заявою про поновлення договорів на новий строк, хоча в п. 6 договорів суборенди передбачено, що після закінчення строку дії договору Суборендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має переважне право поновити його на новий строк.

В подальшому, між відповідачем-2 і відповідачем-3 укладено договори суборенди від 15.03.2012 щодо спірних земельних ділянок для розміщення тимчасового овочевого павільйону для сільгоспвиробників та для розміщення торговельного комплексу "М'ясо, риба, молоко" для сільгоспвиробників "Сільський привіз" після закінчення його виробництва".

Звертаючись до суду з позовом, як вірно встановили суди, позивач послався на те, що він є єдиною особою, яка має законні підстави використовувати спірні земельні ділянки на правах оренди та здійснювати на них будівництво торговельних об'єктів.

Вищий господарський суд України, скасовуючи прийняті у даній справі судові рішення (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2013) та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень допущено порушення норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Статтею 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

В п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011). Слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із, зокрема, уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що судами обох інстанцій, виконуючи вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2013 у даній справі встановлено, що спірні рішення ради прийняті за результатами розгляду звернень ФОП ОСОБА_4 щодо поновлення договорів оренди вищезазначених земельних ділянок та враховуючи положення земельного законодавства України, суди мотивовано встановили про наявність у відповідача-2 переважного права перед іншими особами на поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" врегульовано, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування").

З наведених норм вбачається, що підставою для визнання правового акту недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону може бути прийняття такого акту органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.

Судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено, що міська рада, приймаючи спірні рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Також, суди, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності та врахувавши положення ст.ст. 331, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, обґрунтовано визначились, що до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва (створення майна), а не будівель та споруд, в зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про виникнення у позивача (на час прийняття рішення) права на користування спірними земельними ділянками.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

За таких обставин, попередні судові інстанції обґрунтовано дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

При цьому, суди правильно звернули увагу, що наявні докази, надані учасниками процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи розгляд справи, суд першої інстанції, а апеляційний господарський суд при перегляді цього рішення, відхиляючи доводи позивача (апелянта), спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судових рішень навели правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судами.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржених судових актів відсутні.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Сільський Привіз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 у справі №37/5005/8511/2012 - без змін.

Головуючий суддя Н.Г.ДУНАЄВСЬКА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.І. МЕЛЕЖИК