Історія справи

Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №913/62/15
Постанова ВГСУ від 18.11.2015 року у справі №913/62/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 913/62/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представників: позивача - Беринді О.О. дов. № 242/03 від 7 вересня 2015 року та Федорової О.А. дов. № 3 від 16 листопада 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 серпня 2015 року у справі Господарського суду Луганської області за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області про стягнення суми та за зустрічним позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області до ПАТ "Брокбізнесбанк" про визнання припиненим зобов'язання за договором шляхом зарахування,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ПАТ "Брокбізнесбанк" (далі - позивач) звернулось до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області (далі - відповідач) з позовом про стягнення боргу за договором про надання овердрафту № 001-13/О від 31 липня 2013 року в загальній сумі 48654 гривень 30 коп., з яких: 0 гривень 00 коп. боргу за кредитом, 5833 гривень 97 коп. борг по процентах за користування кредитом, 0 гривень 00 коп. боргу по комісії за обслуговування овердрафту, 170 гривень 70 коп. - 3 % річних (ст. 625 Цивільного кодексу України) за прострочення сплати процентів, 1617 гривень 02 коп. втрати коштів від інфляції за весь час прострочення сплати боргу по відсоткам та штрафні санкції: 1348 гривень 21 коп. пені за прострочення сплати процентів, 4000 гривень 00 коп. штрафу за порушення п. 4.2.5 (пункт а, б) договору про надання овердрафту, 4000 гривень 00 коп. штрафу за порушення п. 4.2.5 (пункт в) договору про надання овердрафту, 31 684 гривень 40 коп. штрафу з порушення п. 1.2 договору застави № 11-13/ЗЮ від 31 липня 2013 року.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо термінів сплати кредитних коштів та процентів за користування ними.

У травні 2015 року Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області звернулось до ПАТ "Брокбізнесбанк" із зустрічним позовом про визнання припиненим зобов'язання за договором про надання овердрафту № 001-13/О від 31 липня 2013 року шляхом зарахування (з урахуванням заяви від 9 червня 2015 року).

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані зверненням до банку з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5833 гривень 97 коп., наданням позивачу доручення на перерахування грошових коштів з банківського рахунку відповідача у рахунок погашення боргу за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22 червня 2015 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" борг по процентам щодо користування кредитом в сумі 5833 гривень 97 коп., 3 % річних в сумі 170 гривень 70 коп., 1617 гривень 02 коп. втрат коштів від інфляції.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області до ПАТ "Брокбізнесбанк" залишено без задоволення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 серпня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС в Луганській області залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 22 червня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління Державної служби охорони України при ГУМВС України у Луганські області просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 22 червня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 серпня 2015 року в частині стягнення за первісним позовом 3 % річних у сумі 170 гривень 70 коп. та втрат коштів від інфляції в сумі 1617 гривень 02 коп.; прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Брокбізнесбанк" відмовити; припинити провадження у справі в частині стягнення з Управління Державної служби охорони України при ГУМВС України в Луганські області 5833 гривень 97 коп.

Стверджує, що у відповідності до ст. 601, п. 4-1 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України, п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зобов'язання за договором про надання овердрафту припинені у зв'язку зі зверненням до банку із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зазначає, що у зв'язку з відсутністю боргу за договором відсутні правові підстави для нарахування втрат коштів від інфляції та 3 % річних згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31 липня 2013 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" (кредитор) та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області (позичальник) укладено договір овердрафту № 001-13/0, відповідно до п. 1.1 якого банк, в межах ліміту, на засадах повернення, строковості та цільового характеру використання надає позичальнику кредит в формі овердрафту в порядку та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник має право отримати кредит, а після отримання зобов'язується використати його за цільовим призначенням та повернути банку, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші зобов'язання за цим договором.

Згідно п. 1.2 договору овердрафт надається за поточним рахунком позичальника № 26000052531003, відкритим позичальнику в АТ "Брокбізнесбанк".

За п. 1.3 договору надання овердрафту здійснюється шляхом оплати з поточного рахунку платіжних документів позичальника на суму, яка перевищує кредитовий залишок на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту згідно з умовами цього договору.

Ліміт овердрафту, відповідно до п. 1.4 договору, встановлюється в розмірі 1100000,00 грн.

Відповідно до п. 1.6 договору процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою та становить 21 % річних.

Додатковою угодою № 1 від 31 жовтня 2013 року сторони встановили, що починаючи з 25 жовтня 2013 року процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою та становить 16, 0 %.

Згідно п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 2 грудня 2013 року кредитування позичальника у формі овердрафту здійснюється банком у межах ліміту та строку, встановлених згідно з цим договором, з максимальним періодом безперервного користування овердрафтом не більше ніж 30 календарних днів.

На виконання умов кредитного договору позичальнику надавався кредит у межах встановленого ліміту кредитування.

За розрахунком позивача, станом на 27 лютого 2015 року відповідач не має боргу за тілом кредиту.

1 серпня 2012 року сторонами укладено договір № 52531 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування, за умовами якого банк відкриває клієнту поточні рахунки та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства, нормативно-правових актів НБУ та умов цього договору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, банк посилається на неналежне виконання боржником умов договору про надання овердрафту, у зв'язку з чим станом на 27 лютого 2015 року у відповідача виник борг з процентів за користування кредитом у сумі 5833 гривень 97 коп., 170 гривень 70 коп. - 3 % річних (ст. 625 Цивільного кодексу України) за прострочення сплати процентів, 1617 гривень 02 коп. суми втрат коштів від інфляції за весь час прострочення сплати боргу по відсоткам та штрафні санкції: 1348 гривень 21 коп. пені за прострочення сплати процентів, 4000 гривень 00 коп. штрафу за порушення п. 4.2.5 (пункт а, б) договору про надання овердрафту, 4000 гривень 00 коп. штрафу за порушення п. 4.2.5 (пункт в) договору про надання овердрафту, 31684 гривень 40 коп. штрафу з порушення п. 1.2 договору застави № 11-13/ЗЮ від 31 липня 2013 року.

Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні вимог ПАТ "Брокбізнесбанк" про стягнення 1348 гривень 21 коп. пені за прострочення сплати процентів, 4000 гривень 00 коп. штрафу за порушення п. 4.2.5 (пункт а, б) договору про надання овердрафту, 4000 гривень 00 коп. штрафу за порушення п. 4.2.5 (пункт в) договору про надання овердрафту, 31 684 гривень 40 коп. штрафу з порушення п. 1.2 договору застави № 11-13/ЗЮ від 31 липня 2013 року з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року, введеного в дію Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ № 33/6/а від 7 жовтня 2014 року "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно якого районом проведення антитерористичної операції визначено Донецьку та Луганську області з 7 квітня 2014 року.

Проведення з 7 квітня 2014 року антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Луганськ, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, вказана обставина є загальновідомим фактом.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13 жовтня 2014 року Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області зареєстровано за адресою - м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 30.

Крім того, у рамках здійснення заходів, передбачених Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності.

З урахуванням викладеного, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про те, що оскільки заявлені до стягнення пеня та штрафи нараховані за період проведення антитерористичної операції, норми ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо мораторію на нарахування штрафних санкцій підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому підставно відмовили у задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафів та пені.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" про стягнення з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області боргу з процентів за користування кредитом у сумі 5833 гривень 97 коп. та відмовляючи у задоволенні зустрічної вимоги про визнання зобов'язання припиненим шляхом зарахування, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що з 3 березня 2014 року у ПАТ "Брокбізнесбанк" діяла тимчасова адміністрація, запроваджена рішенням № 9 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 лютого 2014 року та, згідно наказу № 248 від 3 березня 2014 року заборонено здійснювати будь-які видаткові банківські операції в банку, зокрема, перерахування безготівкових коштів за рахунками юридичних осіб, у зв'язку з чим платіжне доручення відповідача не було виконано банком.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у відповідача боргу зі сплати процентів за користування кредитом, наявності підстав для стягнення сум 3 % річних та втрат коштів від інфляції, нарахованих на суму процентів за користування кредитом та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про припинення зобов'язання шляхом зарахування, з посиланням на те, що зарахування зустрічних позовних вимог фактично не відбулось.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними, прийнятими за наслідками неповного встановлення усіх обставин справи та надання їм належної правової оцінки у сукупності з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судами встановлено, що додатковою угодою № 2 від 2 грудня 2013 року внесено зміни до договору та відповідно до його п. 1.5 строк користування кредиту визначений - 3 березня 2014 року включно.

Також встановлено, що на момент звернення з платіжним дорученням про перерахування грошових коштів в рахунок погашення суми нарахованих процентів за користування кредитом на рахунку відповідача, відкритому у позивача, було розміщено 749 206 гривень 30 коп. належних позивачу коштів.

У відповідності до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням вимог наведених норм судами не з'ясовано та не надано належної правової оцінки наявності порушення відповідачем зобов'язання з повернення процентів за кредитом, не перевірено доводи останнього щодо наявності у банку визначеного договором права договірного списання грошових коштів з будь-яких рахунків відповідача.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи відповідача про те, що нарахування втрат коштів від інфляції та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника, підставою якої є прострочення виконання грошового зобов'язання та не може застосовуватись, оскільки відсутній борг.

Судами встановлено, що борг Управління державної служби охорони при ГУМВС в Луганській області у сумі 5833 гривень 97 коп. утворився за процентами, нарахованими за лютий 2014 року, та мав бути сплачений до 7 березня 2014 року.

Відповідач повідомляв банк про припинення зобов'язань за кредитним договором № 001-13/О від 31 липня 2013 року на суму 5833 гривень 97 коп. та припинення зобов'язань ПАТ "Брокбізнесбанк" щодо повернення залишку коштів, які знаходяться на поточних рахунках позивача у сумі 5833 гривень 97 коп. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

При цьому однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань.

Зазначивши, що зарахування зустрічних однорідних вимог фактично не відбулось, суди попередніх інстанцій наведені норми не врахували та не обгрунтували підстав відмови у задоволенні зустрічної позовної вимоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким врегульовано процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банку, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Судами попередніх інстанцій неповно перевірені доводи щодо того, що норми чинного законодавства не містять жодної заборони на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а, за змістом наведеної норми, неможливість такого зарахування, згідно наведеної норми, ставиться у залежність від порушення порядку погашення вимог кредиторів.

Разом з тим, випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог визначені ст. 602 Цивільного кодексу України.

Так, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними та регулює процедуру щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, однак підлягають застосування з урахуванням загальних норм, якими визначено порядок здійснення зарахування зустрічних позовних вимог, які не враховані судами під час розгляду справи.

Вказані обставини є істотними для встановлення дійсних прав та обов'язків сторін даного спору, мають значення для прийняття обгрунтованого рішення у справі, та, в силу положень ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути самостійно встановлені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, прийняті у справі рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 5833 гривень 97 коп. боргу з процентів за користування кредитом, 3 % річних у сумі 170 гривень 70 коп., 1617 гривень 02 коп. втрат коштів від інфляції та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, а справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, зокрема, доводи відповідача про наявність правових підстав, визначених Цивільним кодексом України та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (зі змінами та доповненнями), для зарахування зустрічної однорідної вимоги на суму 5833 гривень 97 коп. боргу з процентів за користування кредитом при наявності акцептованої вимоги відповідача на суму 749 206 гривень 30 коп., що розміщені на рахунку відповідача, відкритому у позивача, встановити дійсні обставини справи та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 серпня 2015 року та рішення Господарського суду Луганської області від 22 червня 2015 року про задоволення позовних вимог в частині стягнення 5833 гривень 97 коп. боргу з процентів за користування кредитом, 3 % річних у сумі 170 гривень 70 коп., 1617 гривень 02 коп. втрат коштів від інфляції та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

У цій частині справу передати до Господарського суду Луганської області на новий розгляд в іншому складі суду.

У решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 серпня 2015 року та рішення Господарського суду Луганської області від 22 червня 2015 року залишити без змін.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир