22.09.2017
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Постанова ВГСУ від 18.09.2017 року у справі №910/16672/16

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року Справа № 910/16672/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос-Україна"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.03.2017 р. (суддя Літвінова М.Є.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 р. (судді:Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Баранець О.М.)у справі№910/16672/16 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмежено відповідальністю "Ларан-07"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос-Україна"про стягнення 71 625 грн. 60 коп.та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос-Україна"до Товариства з обмежено відповідальністю "Ларан-07"простягнення 4 320 грн. 00 коп.за участю представників: від позивача за первісним позовомне з'явилисьвід відповідача за первісним позовомРозпутенко Т.І., довіреність б/н від 20.09.2016 р. Коцар О.М., довіреність б/н від 15.09.2017 р.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмежено відповідальністю "Ларан-07" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос-Україна" (далі - відповідач) про стягнення 21 600 грн. 00 коп. збитків, 4 320 грн. 00 коп. попередньої оплати та 45 705 грн. 60 коп. неустойки.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що, на думку позивача, відповідач належним чином не виконав роботи за договором №160, внаслідок чого у позивача виникли збитки в розмірі оплати вартості виконання І етапу цих робіт, а також право вимагати повернення авансу за виконання ІІ етапу робіт та сплати неустойки за порушення строку виконання договірних зобов'язань.

В процесі судового розгляду відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою про стягнення 4 320 грн. 00 коп. несплаченої вартості робіт за ІІ етапом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2017 р. у справі №910/16672/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 р., первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 45 705 грн. 60 коп. неустойки. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Підставою прийняття вказаних судових рішень стало те, що, за висновками попередніх судових інстанцій, роботи за І етапом в повному обсязі виконано відповідачем та прийнято позивачем, у зв'язку з чим позивачем не доведено факту завдання йому збитків в розмірі оплати за цей етап, а саме: в розмірі 21 600 грн. 00 коп.

Крім того, суди прийшли до висновку, що договірні правовідносини між сторонами не припинились, що свідчить про передчасність заявлення позовної вимоги про повернення 4 320 грн. 00 коп. попередньої оплати за ІІ етап робіт.

Одночасно з цим, місцевий та апеляційний господарські суди визнали доведеним факт порушення відповідачем встановлених в договорі строків виконання робіт, що стало підставою для стягнення з останнього 45 705 грн. 60 коп. неустойки.

Стосовно зустрічної позовної вимоги про стягнення 4 320 грн. 00 коп. заборгованості з оплати виконання ІІ етапу робіт, попередні судові інстанції зазначили, що в матеріалах справи відсутні докази підписання сторонами акту приймання-передачі робіт за цим етапом, а, отже, виконавцем не доведено, що у замовника виник обов'язок остаточного розрахунку за виконання цього етапу робіт.

Не погодившись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з рішеннями попередніх судових інстанцій саме в частині стягнення з нього пені, яка, на думку скаржника, є надмірно великою та нарахована за прострочення виконання не грошового зобов'язання.

Поряд з цим, заявник касаційної скарги вважає, що позивач умисно ухиляється від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт за ІІ етапом, а тому вказане не може бути підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.09.2017 р. касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 18.09.2017 р.

До касаційної скарги відповідачем додано клопотання про зупинення виконання рішення місцевого господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації. Вказане клопотання, з огляду на його зміст та на підставі приписів ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України, відхиляється колегією суддів Вищого господарського суду України.

До початку судового розгляду представник позивача в порядку ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

У судове засідання 18.09.2017 р. з'явились представники відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.02.2016 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір №160, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати наступні види робіт: - проведення досліджень технології кондиціювання тузлуку та промивних вод від отмоки риби; - розробка технологічної схеми очистки тузлуку та промивної води від отмоки риби, з урахуванням утворення осаду та переробці надлишкового тузлуку в інший продукт; - розробка Рекомендацій на проектування споруд очистки тузлуку та промивної води від отмоки риби з метою їх використання в обертовій системі при засолці риби з утилізацією надлишку очищеного тузлуку та осаду (з подальшими варіантами їх продажу).

Відповідно до п. 2.5 вказаного договору розрахунки за даним договором проводяться наступним чином:

- по етапу І: проведення досліджень з виконанням аналізів води та осаду - замовник перераховує виконавцю 100% передоплату вартості, згідно з рахунком виконавця, а саме: 21 600 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 3 600 грн. 00 коп. - протягом 4 банківських днів з моменту укладення договору; етап завершується Актом виконаних робіт з передачею оригіналів аналізів;

- по етапу ІІ: розробка Рекомендацій на проектування - замовник перераховує виконавцю 50% передоплату вартості робіт по рахунку виконавця, на суму 4 320 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 720 грн. 00 коп., остаточна оплата - 50% - вартості робіт етапу ІІ - по рахунку виконавця на суму 4 320 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% 720 грн. 00 коп. - протягом 4 робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання робіт по етапу ІІ.

При цьому, сторони погодили, що строк виконання робіт за договором становить з 09.02.2016 р. по 10.03.2016 р., з можливістю дострокового завершення робіт - при виконанні оплати по етапам, згідно з календарним планом виконання робіт (додаток 1), та продовження терміну завершення робіт - в разі затримки оплати по етапу І або в наданні проб для досліджень. Вказане зазначено в п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 25.02.2016 р.

Календарним планом виконання робіт в редакції вищевказаної додаткової угоди встановлено строк виконання відповідачем І етапу робіт - по 04.03.2016 р., а ІІ етапу робіт - до 10.03.2016 р.

В свою чергу, в п. 4.1 договору закріплено, що здача-приймання робіт за даним договором проводиться за актами здачі-приймання робіт.

Згідно з п. 4.2. договору, акт виконання робіт по етапу І, разом з результатами аналізів, надається замовником протягом 10 робочих днів з дати отримання тузлуку та промивної води в кількості по 10л кожного - в електронному вигляді - та надсилається поштою.

Після закінчення виконання робіт по етапу ІІ виконавець передає замовнику Рекомендації в електронному примірнику для узгодження та внесення можливих зауважень. Після узгодження робіт, вказаних в п. 1 договору, замовник дає письмову згоду на їх передачу за накладною та актом здачі-приймання виконаних робіт. Виконавець передає Рекомендації на розгляд замовнику по е-мейлу, ел.адреса: tokareva.j@klion.net, та надсилає у 4 (чотирьох) паперових примірниках та один електронний примірник на оптичному носії - поштою на адресу замовника, вказану у розділі 9. Виконавець підписує акт приймання-здачі робіт та направляє його на розгляд замовнику у 2 (двох) паперових примірниках - рекомендованим листом з повідомленням або уповноваженим представником виконавця особисто замовнику. Замовник зобов'язується підписувати акти приймання-здачі виконаних робіт у 5-ти денний строк, якщо у 5-ти денний строк акт не підписано замовником, та не надано акту з виявленими недоліками, роботи вважаються прийнятими за актом, підписаним виконавцем (п.п. 4.3, 4.4 договору).

Вищевказані умови договору проаналізовані та оцінені господарськими судами попередніх інстанцій з точки зору їх впливу на регулювання відносин, що склались між сторонами справи.

Поряд з цим, під час судового розгляду місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що сторонами велася тривала переписка щодо виконання договору №160 від 09.02.2016 р., зокрема, стосовно прийняття результатів виконаних робіт.

Так, попередніми судовими інстанціями встановлено, що акт приймання-передачі виконаних за І етапом робіт підписано замовником лише 11.04.2016 р., акт приймання-передачі виконаних за ІІ етапом робіт сторонами не підписано.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Відповідно до ч. 1 ст. 897 Цивільного кодексу України виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний, зокрема, виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором.

Замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; прийняти виконані роботи та оплатити їх (ст. 898 Цивільного кодексу України).

Виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини (ч. 1 ст. 900 Цивільного кодексу України).

Керуючись наведеними правовими нормами, господарські суди попередніх інстанцій дослідили умови договору щодо порядку здавання-приймання обумовлених ним робіт, встановили ступінь виконання відповідачем цих робіт на підставі чого, з огляду на приписи ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, прийшли до висновку, що І етап робіт виконано відповідачем та прийнято позивачем.

Отже, за висновками місцевого та апеляційного господарських судів, у зв'язку з цим, відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків в розмірі оплати даного етапу робіт, а саме: у розмірі 21 600 грн. 00 коп.

Попередні судові інстанції також зауважили, що у даному випадку позивачем також не доведено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що унеможливлює застосування до останнього відповідальності, передбаченої ст. 22 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Місцевий та апеляційний господарські суди також не прийняли до уваги посилання позивача на те, що за відсутності належного виконання ІІ етапу робіт виконані за І етапом роботи не мають практичного значення.

При цьому, попередні судові інстанції дійшли висновку, що договірні правовідносини між сторонами тривають, а, отже, відповідні роботи можуть бути в подальшому прийняті позивачем за актом приймання-передачі, з моментом підписання якого умови п.п. 2.5, 4.1 договору пов'язують виникнення у останнього обов'язку здійснити оплату за їх виконання.

Вказане, одночасно, стало підставою для відмови в задоволенні первісної позовної вимоги про повернення попередньої оплати за ІІ етап робіт та відмови в задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення несплаченої частини вартості виконаних робіт за цим етапом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведені висновки господарських судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.

Крім того, з огляду на дату підписання акту приймання-передачі виконаних робіт за І етапом та відсутність підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт за ІІ етапом, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що відповідач прострочив встановлені в договорі строки виконання робіт.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

В ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як зазначено в частині 3 вказаної статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3.3 договору №160 від 09.02.2016 р. у випадку порушення строку виконання даного договору з вини виконавця останній сплачує замовникові штраф у розмірі 2% від загальної вартості послуг по етапу за кожний день прострочення.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань закріплено в ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вказане свідчить про правомірність стягнення з відповідача 45 705 грн. 60 коп. неустойки на підставі п. 5.3.3 договору та спростовує доводи скаржника щодо протиправності встановлення в договорі та застосування до нього такого виду відповідальності за прострочення виконання робіт, тобто за прострочення виконання не грошового зобов'язання.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова від 22.11.2010 р. у справі №14/80-09-2056).

В свою чергу, твердження відповідача про надмірно великий розмір стягнутої з нього пені не заслуговують на увагу, оскільки зменшення у виняткових випадках розміру неустойки відповідно до приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду. Відповідачем в процесі судового розгляду клопотання про зменшення розміру пені не заявлялось.

Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованості висновків попередніх судових інстанцій, з огляду на що відсутність підстави для зміни чи скасування прийнятих ними судових актів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2017 р. у справі №910/16672/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: