Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 903/1197/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Корсака В.А.,розглянувши касаційну скаргуДочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"на постанову від 16.03.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№903/1197/15 господарського суду Волинської областіза позовомДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"доПриватного підприємства "Айслаг"провизнання недійсними додаткових угод до договору

За участю представників сторін:

Від позивача - Кузнецов М.А. (дов. від 04.08.16)

Від відповідача - Солтисюк А.П. (дов. від 16.08.16)

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства "Айслаг" про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 27.03.2013 та від 28.11.2013 до договору поставки № 267/48 від 10.10.2008.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.12.2015 (суддя Вороняк А.С.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у складі: Сініциної Л.М., Маціщук А.В., Олексюк Г.Є. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.92, 95, 203, 215, 230, 241 Цивільного кодексу України.

ПП "Айслаг" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 10.10.2008 між ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (покупець) та ПП "Айслаг" (постачальник) укладено договір поставки № 267/48, згідно розділу 1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти (надалі товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Найменування товару: нафтопродукти в асортименті. Документ на товар, який постачальник повинен передати покупцю: накладні, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 5.1-5.7 договору покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних. У випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в пункті 5.1 даного договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 50 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1 відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в пункті 5.3 даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору. Покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 51 день від дати відвантаження вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості. Якщо після закінчення 50 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в пункті 8.1 даного договору. При проведенні оплати, покупець зобов'язаний вказувати у платіжних дорученнях номер даного договору. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу, в другу чергу - проценти та неустойка, у третю чергу - відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання. При наявності заборгованості, незалежно від причин виникнення, кошти, які надходять від покупця, зараховуються в першу чергу на погашення заборгованості, що утворилась раніше, незалежно від призначення платежу, вказаного у платіжних документах.

Розділом 8 договору визначено, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов даного договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови. Покупець, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.

Згідно пункту 11.1 договору умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням відповідних документів у двох примірниках, які матимуть однакову юридичну силу, якщо інше не передбачено цими змінами.

Пунктами 7.1-7.2 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 березня 2014 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.

Додатковою угодою № 01 від 08.04.2011 змінено розділ 8 договору поставки № 267/48 від 10.10.2008, викладено його в наступній редакції: "Пункт 8.1. В разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі не більше облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. 8.2. Неустойка встановлена цим договором є виключною. В разі порушення однією із сторін умов договору, винна сторона зобов'язана сплатити на користь іншої сторони (на вимогу останньої) неустойку (штраф, пеню) передбачену цим договором, без відшкодування збитків. Пункт 8.3. До правовідносин покупця і постачальника в частині визначення виду та розміру штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за порушення сторонами взятих на себе згідно умов даного договору зобов'язань, не застосовуються положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за порушення сторонами взятих на себе згідно положень цього договору зобов'язань, встановлюються виключно умовами цього договору. Пункт 8.4. Нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності сторони за невиконання грошового зобов'язання за цим договором, припиняється через шість календарних місяців від дня порушення такого зобов'язання. Пункт 8.5. Постачальник та покупець домовились та підтверджують, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 10 % від загальної вартості порушених зобов'язань покупця".

Виключено пункт 11.2 договору № 267/48 від 10.10.2008.

Додатковою угодою № 02 від 26.03.2013 змінено пункт 5.1 договору поставки № 267/48 від 10.10.2008, викладено його в наступній редакції: "Покупець зобов'язаний здійснити стовідсоткову оплату вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних".

Виключено з договору поставки № 267/48 від 10.10.2008 пункти 5.2, 5.3, 5.4. Інші умови договору залишилися незмінними.

Додатковою угодою № 03 від 27.03.2013 змінено пункт 8.3 договору поставки № 267/48 від 10.10.2008, викладено його в наступній редакції: "Покупець, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 60 % річних від простроченої суми".

Виключено з договору поставки № 267/48 від 10.10.2008 пункти 8.4, 8.5.

Додатковою угодою від 28.11.2013 змінено пункт 7.1 договору поставки № 267/48 від 10.10.2008, викладено його в наступній редакції: "Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2016 р."

Посилаючись на те, що додаткові угоди № 3 від 27.03.2013 та від 28.11.2013 не погоджувались засновником; були підписані під впливом обману; при укладанні спірних додаткових угод керівником підприємства було перевищено повноваження; договір з додатковими угодами до нього носить кабальний характер для ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", останній звернувся до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1-5 ст.215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, засновником позивача є Відкрите акціонерне підприємство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (пункт 3.3 Статуту Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в новій редакції).

Пунктом 4.4 даного Статуту визначено, що підприємство володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до порядку, встановленого засновником.

Згідно пункту 6.2 Статуту, директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, які віднесені до компетенції засновника або обмежені цим Статутом.

Пунктом 6.3 Статуту встановлено, що директор несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства, дотримання фінансової, договірної та трудової дисципліни відповідно до чинного законодавства; розпоряджається засобами та майном згідно з чинним законодавством і цим Статутом; укладає угоди, договори, контракти, у т.ч. трудові, відповідно до порядку встановленого засновником, видає доручення, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки. Засновник не має права втручатися в оперативну та господарську діяльність підприємства, за винятком питань, віднесених цим Статутом до права засновника.

Відповідно до пункту 7.1 Статуту відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах діяльності здійснюються на засадах договорів відповідно до встановленого засновником порядку.

При укладанні основного договору та спірних додаткових угод керівником позивача, ніяких обмежень для вчинення цих правочинів судами не встановлено, законодавством чи статутом ДП "Волинський облавтодор" не передбачено.

Посилання касатора на пункти 2.6-2.8 Положення про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не приймається до уваги з огляду на наступне.

Пунктами 2.6-2.8 Положення про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", визначено, що після візування проекту договору зі всіма причетними відділами дочірнього підприємства, у тому числі юридичною службою та бухгалтерією, він направляється на погодження до канцелярії компанії, якщо це передбачено даним Положенням або іншими документами компанії. Порядок погодження проекту договору з компанією встановлюється цим Положенням та іншими документами компанії (наказами, розпорядженнями, листами). Укладання договору дочірніми підприємствами за відсутністю відповідного письмового погодження компанії, якщо це передбачено цим Положенням або іншими документами компанії, забороняється. Погоджений зі всіма причетними відділами дочірнього підприємства та погоджений з компанією (якщо це передбачено) договір підписується директором дочірнього підприємства або особою, уповноваженою на це довіреністю, наказом тощо. Забороняється підписання договорів не уповноваженими посадовими особами, зокрема головними інженерами; заступниками директора за відсутності довіреності, або відповідного наказу; начальниками філій та іншими особами за відсутності довіреності. У разі підписання договору однією з вказаних вище осіб в преамбулі проекту договору обов'язково вказується найменування, дату та реквізити документу, на підставі якого діє особа при підписанні договору. Будь-які зміни до укладених договорів оформлюються у вигляді додаткових угод. Додаткові угоди до договорів дочірніх підприємств погоджуються та укладаються в тому ж порядку, що й основний договір.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Однак, Положення про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", на яке посилається позивач, є внутрішнім організаційно-розпорядчим документом і не є законодавчим актом чи установчим документом.

Крім того, судами встановлено, що після укладення спірних додаткових угод, протягом 2013-2014 років, на виконання умов договору поставки № 267/48 від 10.10.2008, невід'ємною частиною якого є спірні додаткові угоди, ПП "Айслаг" було поставлено, а ДП "Волинський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" прийнято нафтопродукти на: загальну суму 7 064 242,11 грн. При цьому, ДП "Волинський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" була здійснена часткова оплата поставлених нафтопродуктів в розмірі 5 673 085,00 грн.

Виконувався договір поставки № 267/48 від 10.10.2008 обома сторонами і у 2015 році, про що свідчать: довіреність ДП "Волинський облавтодор"№ 74 від 01.07.2015, видана ОСОБА_9 на отримання від ПП"Айслаг" паливно-мастильних матеріалів; накладні на відвантаження палива від 13.07.2015 та від 21.07.2015, де підставою зазначено дану довіреність, а також перелік накладних за період з 23.10.2014 по 21.07.2015.

Таким чином, умови договору поставки № 267/48 від 10.10.2008 та додаткових угод до нього, які є його невід'ємною частиною, виконувалися сторонами договору ПП "Айслаг" та ДП "Волинський облавтодор" та на підставі них господарським судами вирішувалися спори між даними сторонами щодо стягнення основного боргу, пені та відсотків річних.

Щодо твердження касатора про те, що спірні додаткові угоди були підписані під впливом обману, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктами 19-20 постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 передбачено, що відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним… Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно пункту 3.10 постанови пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Господарськими судами встановлено, що додаткові угоди від 27.03.2013 та від 28.11.2013 до договору № 267/48 від 10.10.2008 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, тобто їх зміст мав бути досліджений та відомий сторонам договору при підписанні, зокрема, покупцю - ДП "Волинський облавтодор".

В матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення відповідачем ПП "Айслаг" шахрайських дій, введення в оману, інших умисних дій спрямованих на обман другої сторони правочину. Судами встановлено, що позивачем не обґрунтовано та не доведено жодними належними та допустимими доказами, у чому саме полягав обман при укладанні (підписанні) додаткових угод до договору, не підтверджено наявність умислу, не надано будь-яких відомостей, що відповідачем здійснювались будь-які замовчування, перекручування, підтасування, інші маніпуляції чи спотворення документів, тощо; не надано доказів порушення кримінального провадження за його заявою від 09.12.2015 р. та визнання винними посадових осіб відповідача в шахрайських діях, обмані.

Крім того, підставою для задоволення позовних вимог ПП "Айслаг" до ДП "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 2 555 313,58 грн. у справі 903/796/14 господарського суду Волинської області були саме додаткові угоди № 01 від 08.04.2011, № 02 від 26.03.2013, № 03 від 27.03.2013 та додаткова угода від 28.11.2013 про зміну умов договору поставки № 267/48 від 10.10.2008.

З огляду на викладене, суди обгрунтовано дійшли висновку про відмову в позові.

Твердження касатора, що додаткові угоди передбачають розпорядження грошима ДП "Волинський облавтодор" не приймаються до уваги, оскільки додаткова угода № 03 стосується відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання і не стосується майна підприємства, а додаткова угода від 28.11.2013 лише змінює термін дії договору.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Постанову від 16.03.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/1197/15 господарського суду Волинської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

В. Корсак