Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року Справа № 922/629/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Палія В.В. ,розглянувши матеріали касаційної

скаргиПриватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт"напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2014у справігосподарського суду Харківської області № 922/629/14за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПриватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт"простягнення коштівза зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання правочину недійсним за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися.;

від відповідача - ОСОБА_5

У С Т А Н О В И В:

24.02.2014 фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" 269587,93грн. основного боргу, 18024,20 грн. - 3 % річних, 36890,87 грн. пені, мотивуючи порушенням останнім своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Приватне акціонерне товариство "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" проти позову заперечували, посилаючись на невиконання підприємцем своїх зобов'язань за договором № 386/11 від 10.01.2012, тому вважали відсутні підстави для стягнення відповідних коштів.

26.03.2014 ПАТ "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" звернулися до суду з зустрічний позов про визнання недійсним договору про надання маркетингових та консультативних послуг № 386/11 від 10.01.2012р., укладений між ПАТ "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" та ФОП ОСОБА_6, який за доводами товариства не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

13.05.2014 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Інте Т.В.), залишеним без змін 01.07.2014р. постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В., Горбачова Л.Л.) первісний позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" на користь ФОП ОСОБА_4 заборгованість в сумі 269 587,93грн., 19 816,56 грн. пені, 3% річних у сумі 9 461,43 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов відхилено, мотивуючи безпідставністю його вимог.

У касаційній скарзі ПАТ "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, тому просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні первісного позову, вимоги якого вважали безпідставними та недоведеними належними доказами.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 10.01.2012р. між ПАТ "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" (замовник) та ФОП ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір про надання маркетингових та консультаційних послуг № 386/11, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався здійснити маркетингові роботи та надати інформаційні послуги згідно із умовами договору, а саме: провести маркетингові дослідження за напрямами, що цікавлять позивача, здійснювати пошук продавців заготовок колінчатого валу з неповною механічною обробкою Д.01.00.001, проводити перемови з продавцями.

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що у разі фактичного здійснення господарської операції з контрагентами, інформація про яких була отримана за участі виконавця, у замовника виникають зобов'язання з виплати винагороди на користь виконавця. Розмір винагороди і терміни виплати визначаються цим договором, якщо між сторонами не підписані додаткові угоди, що мають пріоритетне значення. Розділом 3 договору визначено умови та порядок розрахунків між сторонами, зокрема, згідно п. 3.1 якщо інше не передбачено додатковими угодами між сторонами цього договору, зобов'язання замовника з виплати виконавцю винагороди виникають при фактичному здійсненні фінансово-господарських операцій у відносинах з третіми особами, інформація про яких була отримана за участі виконавця.

Відповідно до п.3.2 договору строк виплати винагороди настає одночасно зі здійсненням першої події при проведенні фінансово - господарської операції, чим обумовлено право виконавця на винагороду, а у замовника зобов'язання по її виплаті. Пунктом 3.3 договору, замовник зобов'язувався виплатити винагороду виконавцю не пізніше 270 банківських днів з дня виникнення такого зобов'язання з правом дострокового погашення.

Задовольняючи позовні вимоги попередні судові інстанції виходили з доведеності позивачем виконання умов договору № 386/11 за наслідками чого між сторонами у справі 13.01.2012р. складено акт приймання-передачі маркетингових та консультативних послуг, тому визнали правомірними вимоги підприємця про стягнення визначеної суми винагороди за надані послуги.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів, рішення яких не відповідають вимогам ст.84 ГПК України, виходячи зі змісту якої рішення має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та яким доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню при вирішенні спору. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

За приписами ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При ухваленні рішень, судами обох інстанцій не було враховано умови договору про надання маркетингових та консультативних послуг №386/11 від 10.01.2012, зокрема пункти 2.5, 3.1, 3.2 за змістом яких обов'язок замовника по виплаті винагороди виконавцю підлягав виконанню на підставі оформленого належним чином акту приймання-передачі виконаних робіт, у якому згідно з пунктом 2.3 договору мали бути зазначені відомості про місцезнаходження продукції та контактна інформація про винайдених виконавцем потенційних продавців, за умови не тільки фактичного виконання маркетингових послуг, але і досягнення економіко-правового ефекту для замовника.

Судами залишено без належної правової оцінки доводи відповідача щодо фактичного невиконання підприємцем визначених договором послуг та невідповідності акту від 13.01.2012 приймання-передачі послуг вимогам п. 2.3 даного договору, у якому відсутні відомості про потенційного продавця продукції, його контактної інформації та місцезнаходження товару, необхідних замовнику. Не з'ясовувалися належним чином обставини щодо укладання договору купівлі - продажу заготовок колінчатих валів, з урахуванням заперечень відповідача та наданих Акту позапланової виїзної перевірки ПАТ «НДІ «Техностандарт» від 07.05.2013 р. №1596/22.4-07/32674865, листа ТОВ «Енексім» від 08.05.2014.

Тобто, застосовуючи статті 901, 903 ЦК України суди не врахували, що зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, визначених п. 1.3 Договору, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій (здійснення фінансово-господарської операції замовником із виявленим продавцем на підставі укладеного договору).

Зважаючи на викладене, повноваження касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" задоволити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2014 у справі №922/629/14 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяВ.В. Палій